У дослідах на щурах з експериментальним артритом виявлено порушення структурно-функціональної організації мембран мононуклеарних клітин (МНК) крові щурів. Структурна пертурбація у білкових молекулах (зниження концентрації позитивно заряджених epsilon-аміногруп залишків лізину) та накопичення продуктів вільнорадикального переокиснення ліпідів призводять до зниження позитивного заряду поверхні мембран, ущільнення структури білків та зміцнення білково-ліпідного контакту в них. Амізон та диклофенак натрію виявляють коригувальну дію на структуру білків мембран мононуклеарів. Показано роль хімічної структури молекул фармакологічних засобів у нормалізації властивостей поверхні мембран МНК та їх гідрофобних ділянок.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р34 + Р35

Рубрики:

Загальна діагностика

Загальна терапія

Шифр НБУВ: Ж14997 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изложены основные пути образования активных форм кислорода (АФК), их классификация и основные биохимические эффекты в клетке. Подчеркнуто, что АФК играют общебиологическую роль, регулируя процессы жизнедеятельности (экспрессию генов, синтез белков, клеточный метаболизм). Раскрыты основные способы защиты клетки от излишка АФК в условиях оксидативного стресса. Решающим фактором при этом является сдвиг равновесия АФК/антиоксиданты, который вызывает активацию экспрессии генов и определяет "выбор" клеткой путей гибели (апоптоз или некроз).

Раскрыты теоретические основы строения и реакционной способности биоорганических соединений, их классификация, номенклатура, изомерия и реакционная способность. Освещены структура, свойства и биологическое значение карбоновых кислот и их функциональных производных (гидрокси-, кето-, фенолокислот). Определены аминокислотный состав белков и пептидов, структура и физико-химические свойства белков, реакции их осаждения. Приведена классификация, проанализированы строение и значение биологически гетероциклических соединений, структура и биохимические функции нуклеозидов, нуклеотидов и нуклеиновых кислот.

Досліджено антирадикальну активність та здатність до взаємодії з фосфатидилхоліновим бішаром мембран фізіологічно активних сполук (ФАС), що відносяться до класів фенілалкіламінів(добутамін, верапаміл), дигідропіридинів (ВАУ-К 4688, ніфедипін) і аналогів краун-ефірів (карбіцил, діол). За допомогою методів мікрокалориметрії та спектрофотометрії встановлено здатність ФАС утворювати комплекси з ліпідним бішаром модельних мембран. Для сполук із негативною інотропною активністю встановлено симбатність у зміні теплового ефекту їх реакції з фосфатидилхоліновим бішаром та антирадикальною активністю, що свідчить про наявність антирадикального компонента у механізмі їхньої дії.

Досліджено антирадикальну та антиокислювальну активність синтетичних нестероїдних фізіологічно активних речовин - деяких похідних піридинкарбонових кислот (протизапальні речовини 1 - 4, 7) і емоксипину - щодо ліпопротеїнів суспензії яєчного жовтка за допомогою методу біохемілюмінесценції, яку ініціювали іонами заліза. Виявлено ефективне інгібування пероксидного окислення ліпідів за різних концентрацій сполук 1, 3, 4, 7, які гальмують цей процес за концентрацій у 100 разів менших, ніж сполука 2 та емоксипін. Дані комплексоутворення досліджуваних фізіологічно активних речовин із стабільним радикалом дифенілпікрилгідразилом також підтверджують, що їм властива антирадикальна активність. Обговорено механізм їх антиоксидантної дії.

Методами мікрокалориметрії та флуоресцентного зондування вивчено взаємодію alpha-токоферолу та 1,4-дигідропіридину з мембранами ендоплазматичного ретикулума та модельними системами - сироватковим альбуміном людини та фосфоліпідним бішаром. Показано залежність змін мікров'язкості в мембранах ендоплазматичного ретикулума від місця локалізації антиоксидантів (у білкових структурах або фосфоліпідній фазі). Зростання структурування мембран під впливом 1,4-дигідропіридинів блокує їхню антиоксидантну дію при спонтанному та індукованому пероксидному окисленні ліпідів.

Рассмотрены фактические данные и концепции современной биомедицины, касающиеся биохимических и биофизических механизмов гибели клетки, связанной с развитием оксидативного стресса. Внимание уделено роли апоптоза как альтернативного механизма клеточной реакции на нерепарируемые повреждения структуры ядерной и митохондриальной ДНК. Изучены механизмы генерации свободных радикалов кислорода и азота и перекисной модификации биоструктур при антиоксидантной недостаточности, действии цитотоксических ксенобиотиков и гипоксии, роль свободнорадикальных реакций в повреждении структуры ДНК и нарушении молекулярной организации ядерного хроматина при оксидативном стрессе и действии антиоксидантов. Проанализировано значение повреждения ядерного и митохондриального генома, нарушения компартментализации ионов кальция и обмена оксида азота в развитии гибели клетки по пути некроза или апоптоза. Представлено общебиологическое значение накопления химически активных свободных радикалов в механизмах старения, канцерогенеза и смерти целостного многоклеточного организма.