Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.71-56

Рубрики:

Пухлини жіночої статевої системи (онкогінекологія)

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Отмечено, что в результате нарушения гормонального баланса организма после тиреоидэктомии у крыс наблюдается ослабление эндокринной функции тимуса. Концентрация гормона тимуса тимулина в сыворотке крови после удаления щитовидной железы снижается в 1,3 - 2,2 раза. При применении тироксина в супрессивной дозе эндокринная функция тимуса не восстанавливается. Инъекции только тимостимулина или в сочетании с тироксином после тиреоидэктомии животным восстанавливают содержание тимулина до такового, как у крыс контрольной группы. Это может обуславливаться за счет введенного препарата, и индукции веществ с тимозиноподобной активностью.

Установлено, что у крыс через 3 мес после удаления щитовидной железы наблюдается угнетение эндокринной функции тимуса, снижение его массы и клеточности. Эти изменения прежде всего обуславливаются ослаблением пролиферативных процессов в тимусе и снижением индекса пролиферативной активности. В группах животных, которые в послеоперационном периоде получали заместительную гормонотерапию тироксином и курсы тималина, такие нарушения либо не возникают, либо носят менее выраженный характер.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*725.13 + Е60*638

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Исследовано влияние тималина на перекисное окисление липидов крыс после тиреоидэктомии, которые получали тироксин в дозе 2 мкг/кг. Установлено, что через 3 мес. после операции у животных наблюдается снижение (более чем в 2 раза) массы тела, массы селезенки и количества клеток в ней. Увеличение содержания тиобарбитурактивных продуктов в печени и селезенке прооперированных крыс незначительное. Активность ферментов антиоксидантной системы в печени находится в пределах нормы, тогда как активность каталазы и супероксиддисмутазы в селезенке повышаются в 4,3 и 1,3 раза соответственно. Сочетанное применение тироксина и тималина способствует более эффективной нормализации процессов перекисного окисления липидов, тормозит развитие патологических изменений в организме после удаления щитовидной железы.

Проаналізовано зміни стану периферичної імунної системи й ендокринної функції тимуса у хворих на рак щитовидної залози (РЩЗ) під впливом стандартного лікування та схеми з застосуванням імунотерапії (ІТ) препаратами тимічного походження. Показано, що застосування трьох курсів ІТ, на відміну від стандартної схеми лікування, дозволяє нормалізувати показники периферичної імунної системи й ендокринну функцію тимуса, що сприяє поліпшенню якості життя хворих. Визначено показання до застосування ІТ препаратами тимічного походження у хворих на РЩЗ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-56

Рубрики:

Онкологія

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.133.1-5

Рубрики:

Пухлини молочних (грудних) залоз

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано дані літератури щодо використання фактора переносу (ФП) у біотерапії онкологічних хворих. На моделі внутрішньоорганного росту карциноми Герена в селезінці щурів одержано зразки ФП, специфічного до її антигенів, у динаміці росту пухлини. Встановлено, що протипухлинні властивості ФП зумовлені стадією пухлинного процесу: найбільш активним є ФП, одержаний на стадії ініціації пухлинного росту, а по мірі його прогресування (стадії активного росту та генералізації) протипухлинна активність ФП нівелюється. Оптимальний термін для одержання пухлиноспецифічного ФП із високою активністю, з одного боку, обмежений часом появи пухлини, з іншого - початком її активного росту. Внутрішньовенне введення пухлиноспецифічного ФП (1 пг на 1 г маси тіла тварини) гальмує ріст первинного пухлинного вузла в печінці щурів на 78 % і попереджує дисемінацію пухлинних вузлів по вісцеральній очеревині. Розглянуто механізми дії пухлиноспецифічного ФП та обгрунтовано доцільність подальшої розробки цього напряму біотерапії у разі комплексного лікування онкологічних хворих.

Представлено експериментальні дані застосування фактора переносу (ФП) ксеногенного походження, специфічного до антигенів меланоми В16 (МВ16), для отримання якого був використаний спосіб внутрішньоочеревинної імунізації тварин-донорів (щурів) її клітинами з подальшим виділенням з екстракту сенсибілізованих лімфоцитів селезінки меланомаспецифічного ФП (ФП-С). На моделі пасивного метастазування МВ16 у мишей показано, що ФП-С при одноразовому профілактичному введенні (за 3 доби до внутрішньовенного перещеплення МВ16) відтворює протективний антиметастатичний ефект, який проявляється у зниженні частоти метастазування, зменшенні кількості та об'єму легеневих метастазів і високим індексом пригнічення метастазування. Імунотерапія мишей ФП-С, яку розпочинали на 3-тю добу після внутрішньовенного введення клітин МВ16, суттєво подовжувала тривалість життя тварин порівняно з контролем. Проте на моделі підшкірного росту МВ16 у мишей не виявлено впливу ФП-С на ріст пухлини та виживаність тварин, що вказує на доцільність використання ФП в адіювантному режимі. При визначенні імунотропних властивостей ФП у системі in vitro та in vivo встановлено, що ксеногенний ФП-С здатний переносити імунореактивність до антигенів МВ16 імунокомпетентним клітинам інтактних мишей. Таким чином, перенос пухлиноспецифічного імунітету за допомогою ФП є перспективним напрямом імунотерапії хворих на меланому шкіри. Застосування ФП-С у комплексному лікуванні цієї категорії хворих може стати одним зі шляхів підвищення його ефективності.

Представлені експериментальні дані свідчать про перспективність методу профілактики метастазів шляхом активного формування протипухлинного імунного захисту організму за допомогою фактора переносу (ФП), специфічного до клітин конкретної пухлини. Ад'ювантна імунотерапія карциномаспецифічним ФП запобігає метастазуванню карциноми легені Льюїс у 50 % мишей лінії С57BL/6 та пригнічує ріст уже розвинених метастазів у 75 % випадків (при ад'ювантному застосуванні неспецифічного ФП - 22 та 29 % відповідно). Застосування карциномаспецифічного ФП у мишей С57BL/6 після видалення меланоми В16 попереджує метастазування лише у 11 % тварин, а у інших - затримує ріст легеневих метастазів на 70 % (при ад'ювантному застосуванні неспецифічного ФП - 14 та 56 % відповідно), що свідчить на користь відповідності карциномаспецифічного ФП антигенному профілю карциноми легені Льюїс. Встановлено, що пухлиноспецифічний ФП здатний переносити реципієнту імунореактивність на антигени цієї пухлини, ініціювати за короткий час розвиток продуктивної імунної відповіді організму на пухлинний ріст та запобігати або гальмувати дисемінацію пухлинного процесу, що є підгрунтям для подальшої розробки цього напрямку біотерапії хворих зі злоякісними новоутвореннями з метою підвищення ефективності основних методів їх лікування.