Отже, виходячи із вищесказаного, можна сказати, що розміри руху приміських поїздів на ділянці - основний параметр освоєння приміських пасажиропотоків. Розміри руху залежать не лише від величини пасажиропотоку, але й від характеру розподілу за годинами доби і за довжиною приміської ділянки, від місткості приміських поїздів, швидкостей руху їх по ділянці, а також способу організації руху (типу графіка), пропускної спроможності приміської ділянки. Аналітичні методи розрахунку розмірів руху приміських поїздів, які визначаються лише величиною пасажиропотоків для інтенсивних і неінтенсивних періодів перевезень, не повною мірою відображають специфічні особливості приміських перевезень, не враховують вимоги стаціонарності, колійного розвитку зонних станцій, а також втрати пасажирів у зв'язку з очікуванням поїздів. Розрахунок розмірів руху доцільно проводити комплексно по всіх періодах доби, визначаючи економічно вигідний варіант, який враховує сумарні витрати залізничного транспорту на здійснювані перевезення. Такий спосіб розрахунку надає змогу підвищити конкурентоспроможність залізничного транспорту, скоротити втрати частини пасажирів у зв'язку з переходом на альтернативні види транспорту. Для скорочення витрат залізничного транспорту на організацію перевезень пасажирів доцільно в неінтенсивні періоди доби вводити в експлуатацію поїзди меншої місткості (восьми- і шестивагонні поїзда).

Проблеми, що існують у пасажирському приміському комплексі, потребують пошуку нових шляхів підвищення ефективності приміських пасажирських залізничних перевезень за сучасних умов. Запропоновано заходи щодо удосконалення організації приміських перевезень на залізницях України.

Проаналізовано існуючі методи дослідження пасажиропотоків, принцип їх роботи. Висвітлено основні переваги та недоліки кожного з методів і запропоновано новий метод встановлення кореспонденції пасажиропотоків у приміському залізничному сполученні.

Проаналізовано населеність приміських поїздів на конкретному напрямку та розроблено теоретичні положення щодо визначення оптимальної кількості вагонів у составах приміських поїздів та частоти їх руху. На практиці використання натурних досліджень і математичних методів щодо раціонального використання приміського пасажирського рухомого складу є оригінальним підходом до аналізу та розв'язання поставлених завдань. Використання регулярних обстежень населеності приміських поїздів надасть змогу обгрунтовано надати конкретні пропозиції щодо вдосконалення графіків руху поїздів, їх пасажиромісткості залежно від змін попиту на перевезення. Натурні дослідження повинні використовуватись як вихідна статистична інформація, на підставі якої будуються математичні моделі населеності приміських поїздів як функції їх населеності, міжпоїзного інтервалу і пасажиромісткості составів. Все це надасть змогу вдосконалювати організацію приміських пасажирських перевезень. Запропоновано заходи щодо удосконалення технології організації приміських перевезень із врахуванням змінного попиту на перевезення.

Дослідження спрямовано на визначення закономірностей змін населеності составів поїздів та підходу приміських пасажирів на посадку для визначення техніко-технологічних параметрів приміських пасажирських перевезень. Запропоновано використовувати відносні показники населеності составів поїздів, а також узагальнено теоретичні залежності інтенсивності підходу пасажирів на посадку в поїзди. Наведено графіки, де існує нерівномірність попиту перевезень, який оцінюється фактичною населеністю составів поїздів, що встановлювалася шляхом безпосередніх натурних спостережень у вагонах поїздів. Результати дослідження погодинного розподілу пасажиропотоку дозволили встановити, що нерівномірність за періодами доби має явно виражений характер прояву, особливо у ранковий та вечірній періоди "пік". Запропоновано новий підхід щодо визначення закономірностей змін населеності приміських поїздів, підходу приміських пасажирів на платформу. Представлено співставлення реальних кривих розподілу та апроксимованих теоретичних кривих інтенсивності підходу пасажирів та заповнення поїзда, а також формули, за допомогою яких описуються виявлені закономірності. Використання встановлених закономірностей дозволить в подальшому прогнозувати кількість перевезених пасажирів у конкретних поїздах, оптимізуючи при цьому розклад руху приміських поїздів, інтервал між поїздами, а також необхідну кількість рухомого складу.

Уперше розроблено модель оцінювання шансів вибору пасажиром перевізника залежно від технологічних, організаційних та інших факторів перевезення. Розкрито теоретичні підходи щодо формалізації пасажиропотоків на приміських напрямах як функцію системної дії соціальних, технологічних, організаційних факторів. Вдосконалено методику встановлення кореспонденції пасажиропотоків, яка визначається запропонованим методом пропорції. Розвинуто математичні моделі організації приміських пасажирських перевезень на основі технічних, технологічних, організаційних та інших факторів підвищення ефективності та якості обслуговування пасажирів. Розкрито емпіричні залежності, які дозволяють визначити коливання пасажиропотоків в межах залізничного вузла, а також кількість поїздів за варіації коефіцієнта нерівномірності пасажиропотоків, кількості вагонів в складі поїзда. Увагу приділено математичним моделям, які дозволяють описати заповнення платформи пасажирами для будь-якої пасажиромісткості поїзда й інтервалу між поїздами.