Досліджено сутність проблеми конфлікту й обгрунтовано правомірність виявлення морально-психологічних особливостей будь-якого конфлікту. Встановлено, що даний підхід дає змогу універсалізувати проблему і полегшує процес виявлення конфлікту та шляхів досягнення згоди. Розглянуто традицію філософської думки про людські цінності, а також психологічні концепції ролі цінностей, зокрема, у когнітивній психології. Запропоновано модель побудови особистості як цілісної єдності, що виникає водночас із конфліктами, які переживає особистість. Значну увагу приділено конфліктній ситуації та збереженню інтегральності психічного простору.

Розглянуто історію розробки проблеми конфлікту. У центрі уваги - досягнення у даному питанні філософії класичного періоду (Геракліт, Платон, Аристотель, Гоббс). Доведено, що проблема конфлікту не нова і на традиції, які склалися у процесі її розгляду, треба зважати.

Проаналізовано філософський доробок Геракліта, Платона, Арістотеля, Гоббса щодо висвітлення проблеми конфлікту. Визначено внесок філософії марксизму, виявлено тенденції європейської ліберальної традиції, пов'язаної з іменами М.Вебера, Р.Дарендорфа, Е.Дюрктейма, Т,Парсонса та їх послідовників Л.Козера, Дж.Тернера стосовно трактування сутності соціальних конфліктів і пошуків шляхів їх розв'язання. Обгрунтовано необхідність переходу з макрорівня на мікрорівень, до відносин та процесів, які відбуваються у межах особистості, тобто до внутрішнього конфлікту.