Визначено особливості суспільно-політичних відносин між українцями Східної Галичини та Закарпаття впродовж 1918 - 1939 рр., під час яких відбувалися складні державотворчі процеси у Західній Україні, починаючи від рішень Народних рад Закарпаття та Всезакарпатського народного з'їзду в Хусті про возз'єднання з Україною, функціонування Гуцульської Республіки до Карпато-Українського державотворення в 1939 р. Проаналізовано взаємовідносини місцевого населення й Українських січових стрільців, які перебували на території Закарпаття у роки Першої світової війни, відносини представників українських Народних рад з урядовцями Західно-Української Народної Республіки, культурно-просвітні зв'язки українців по обидва боки Карпат. Досліджено активну державотворчу діяльність українців Східної Галичини та Закарпаття, солідарність галичан з національно-визвольною боротьбою закарпатських українців, масовість нелегальних переходів польсько-чехословацького кордону, численні акції протесту проти польсько-угорських зазіхань на Закарпаття. Доведено, що українці Східної Галичини підтримували Карпатську Україну морально та матеріально, а також у військовому відношенні. Галичани значною мірою спричинили виникнення Карпатської Січі, розробили її Статут та сформували Військовий штаб. До нього ввійшли українські емігранти з Галичини, відомі військові фахівці, які відіграли велику роль у захисті Карпатської України від угорських гортистів. Висвітлено місце у цьому процесі М. Колодзінського-Гузара та З. Коссак-Тарнавського, які віддали життя за незалежність Карпато-Української держави.