Індекс рубрикатора НБУВ: Х912.3в7

Шифр НБУВ: Ж72292 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основании анализа результатов эхолотной и ГБО-съемок дна бассейна, картографического материала, данных о распространении донных осадков рассмотрены особенности морфологической структуры дна и некоторые особенности осадконакопления бассейна архипелага Аргентинские о-ва.

The algorithm for calculating harmonic copmonents of geoid heights and density anomalies in lithosphere, applying spherical functions of external gravity potential, is represented in the paper. Example of deep density structure along well-known seismic geotraverse, which crosses an arc and a trough of the Minor Antillean Islands in the Caribbean Sea.

Показано результати геодезичних спостережень у період сезонних досліджень у березні 2002 р. під час VII-ї Української антарктичної експедиції на островах Аргентинського архіпелагу (Західна Антарктика). У роботи включено безперервні GPS-спостереження на одному пункті з метою моніторингу зсуву літосферних плит, створення локальної мережі геодезичних пунктів на островах архіпелагу, виконання ехолотної зйомки рельєфу дна акваторії та наземної стереофотограметричної зйомки. Одержані результати й інші цифрові бази даних досліджуваного регіону використано для формування топографо-геоморфологічного блоку геоінформаційної системи "Антарктика - Вернадський", створеної Українським антарктичним центром на базі ArcGIS.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д211 + Д212.1

Рубрики:

Внутрішня будова Землі

Гравітаційне поле Землі

Шифр НБУВ: Ж24597 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Исследования в области наук о Земле сегодня не ограничиваются традиционными геолого-геофизическими изысканиями земных недр. В Институте геологических наук - старейшей научной базе НАН Украины - в свое время были созданы самостоятельные центры для углубленных геологических исследований территории Украины. Очевидно, что даже народно-хозяйственные задачи Украины не решаются без учета глобальных проблем состояния и изменчивости среды. В 2041 г., когда закончится действие Международного соглашения по Антарктике, потребуются всесторонние знания о состоянии геологической среды нашей планеты. Именно к такому этапу развития международных отношений украинская наука была подготовлена, когда 20 лет назад взяла на себя обязательства проводить исследования в Антарктике, изучать осадочные образования как источник информации о предшествующих и будущих изменениях климата, прогнозировать месторождения полезных ископаемых. Особую значимость в этих исследованиях приобретают спутниковые радарные всепогодные наблюдения удаленных и труднодоступных районов Антарктики, позволяющие анализировать поверхность земли и океана, а также глубинное строение Земли по разработанному в Институте геологических наук НАН Украины методу гравитационной томографии, позволяющему определять аномалии плотности во всем диапазоне глубин Земли. В работе приведены лишь некоторые результаты геологических и геоморфологических исследований для районов Украины и Антарктики.

Приведена теоретическая схема информационного обеспечения исследований и работ по обращению с геологической средой (ИОИРОГС), базирующаяся на формационном подходе. Теоретический смысл концепции заключается в разработке формационных алгоритмов всего цикла действий ИОИРОГС, построенного на трех познавательно-функциональных уровнях: общей методологической основы, целевой методологометодической разработки и методического комплекса ИОИРОГС. Это универсальная схема, контролирующая все направления геологической деятельности: фундаментальные и прикладные исследования недр, освоение минерально-сырьевых ресурсов, охрана и реабилитация геологической среды (этап пост-майнинга). Практическая значимость схемы просматривается в содержании последнего уровня, который охватывает два методических аппарата: прогнозно-реконструктивное ретроспективно-статическое моделирование и комплексную эколого-геологическую модель. Результативность этих аппаратов подтверждается обобщенным анализом многочисленных сфер геологической деятельности человека, а также примерами авторского опыта по многим направлениям обращения с геологической средой.

Розглянуто результати досліджень в Антарктиці у галузі наук про Землю за 20 років від початку діяльності України на льодовому континенті. За допомогою комплексного підходу, що об'єднав фахівців із геології, геофізики, геодезії, радіофізики, електромагнетизму та приладобудування, досліджено проблеми природознавчих наук на геофізичній обсерваторії, створеній на базі Української антарктичної станції "Академік Вернадський", до складу якої входить низка наукових полігонів: електромагнітний, тектономагнітний, палеомагнітний, геодинамічний, гляціологічний, магнітна обсерваторія "Аргентинські острови". Описано методики, апаратурні комплекси, технології, теоретичні моделі, бази даних моніторингових спостережень для дослідження взаємодії різних геосфер за даними про просторово-часову структуру геофізичних полів у діапазоні від секунд (магнітосфера-іоносфера) до мільйонів років (тектоносфера). Запропоновано нові підходи та методи обробки даних дистанційних зондувань (зокрема супутникових), тектономагнітних і магнітоваріаційних спостережень, моніторингу динаміки Антарктичної тектонічної плити та льодовикового покриву, електромагнітних зондувань. Одержано нові результати стосовно динаміки геофізичних полів і взаємодії геосфер в Антарктиці. Побудовано моделі геотектонічної еволюції та глибинної будови літосфери, процесів у геокосмосі, зв'язку атмосферної та космічної погодних систем, довгострокових змін довкілля. Наведено дані про ресурсний потенціал регіону.

Вивчення будови та геодинаміки Землі є одним з фундаментальних напрямків наук про Землю. Mета роботи - надати відомості про плюм Росса, якого було виявлено у південно-західній частині Тихого океану біля та під західною окраїною Антарктиди. Цей плюм не згадувався як суперплюм в сейсмічній томографічній літературі та в каталогах. Суперплюм Росса було виявлено за допомогою методу гравіметричної томографії, розробленого в Інституті геологічних наук Національної академії наук України Р. Х. Греку. За даними гравітомографії розглянуто складну геометрію суперплюма, свідчення посегментного обрушення палеотихоокеанського слеба (одного з них до глибини 4800 км) і його розташування у межах вже існуючого надглобального геотермального конвективного потоку, під впливом якого до цього часу перебувають південно-західна частина Тихого океану, Західна Антарктида та західна частина Східної Антарктиди. Основні висновки включають наступе: поєднана дія двох факторів - наявність потужного геотермального потоку та у його межах проникнення слеба в глибини зовнішнього рідкого ядра призвели до утворення двох основних формацій суперплюма Росса. Вони утворилися в різних структурно-густинних умовах: південна формація (R) сформувалася біля та під обдукційною окраїною Антарктиди (з глибини нижньої мантії, 1300 км), північна (L) - утворилася під океанічною літосферою (з глибини зовнішнього ядра, 3500 км). Формування суперплюма Росса співпадає з подією 100 Ma глобальної перебудови літосферних структур, первинну причину якої не було з'ясовано. Запропоновано вважати тригером цієї події вибухове утворення суперплюма Росса. Одержаі результати було інтерпретовано, використовуючи доступні відкриті літературні дані про цей регіон і вони не суперечать існуючому розумінню його геодинамічної історії.