Проведен анализ течения беременности и некоторых показателей иммунного ответа в 3 группах пациенток, инфицированных вирусом простого герпеса (ВПГ). Пациентки 1-й и 2-й групп получали традиционную медикаментозную терапию хронической плацентарной недостаточности (ХПН) и традиционную иммуносорбцию. Беременные 3-й группы дополнительно получали иммуномоделирующую терапию (ИМТ) (лаферон, спленин, иммунал или настойку эхинацеи). В результате проведенного лечения симптомы угрожающего аборта удалось устранить у 10 из 15 женщин группы 1, у 9 из 13 и у 12 из 14 в группах 2 и 3 соответственно, симптомы преждевременных родов соответственно у 3 из 5, у 4 из 7 и у 4 из 5 беременных, преждевременными были роды соответственно у 6, 5 и 1 женщины. Корригировать синдром задержки внутриутробного развития плода удалось у 5 из 9, у 4 из 8 и 7 из 10 женщин в группах 1, 2, 3 соответственно. Терапевтические схемы в группах 1 и 2 не привели к существенной коррекции иммунных нарушений, тогда как в группе 3 отмечено снижение антителообразования, повысилась эффективность иммунного ответа. Позитивные изменения в иммунном статусе сопровождались улучшением гемодинамики в плаценте, увеличением ее объема, нивелированием иммунологических нарушений в плаценте, повышением биофизического "рейтинга" плода. Схема предложенной ИМТ позволила сократить сроки на лечение ХПН, а также улучшить перинатальные исходы.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.54-4

Рубрики:

Безпліддя. Стерилізація

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертацію присвячено вирішенню проблеми оптимізації ведення вагітності у жінок, інфікованих вірусом звичайного герпесу (ВЗГ), що забезпечує профілактику та корекцію хронічної плацентарної недостатності (ХПН). Досліджено епідеміологічні особливості герпетичної інфекції (ГІ) серед популяції вагітних Східної України. Набула розвитку імунологічна концепція ХПН у ВЗГ-інфікованих жінок, на підставі якого розроблено алгоритм ведення і варіант терапії для даного контингенту. Доведено, що у ВЗГ-інфікованих жінок формується складний імунодефіцитний стан. За цих умов відбувається пошкодження фетоплацентарного комплексу антитілами з гемолітичними та лімфоцитотоксичними властивостями, що призводить до формування ХПН. У жінок з ГІ ураження плаценти розвивається за одним із двох напрямків: розвиток плацентиту або порушення ангіогенезу незапального характеру. Використання у вагітних з ГІ запропонованого алгоритму, що базується на комплексній оцінці клінічних, вірусологічних, імунологічних, ехографічних даних, включення до терапії ХПН імуномодулюючих засобів (лаферону, спленіну, імуналу або настойки ехінацеї) забезпечує нормалізацію функції плаценти, а, отже, сприяє оптимізації перинатальних виходів у ВЗГ-інфікованих жінок.

Проаналізовано основні джерела викидів оксиду вуглецю в атмосферу. Проведено порівняльний аналіз декількох моделей електрохімічних газоаналізаторів. Описано особливості побудови та експлуатації автоматичного ГА оксиду вуглецю 621ЕХ 20.

Розглянуто питання оперативного контролю за станом забруднення атмосферного повітря в промислових містах. Проаналізовано проблеми ведення моніторингу атмосферного повітря та визначено напрям їх вирішення на прикладі м. Кременчук. Наведено технічні характеристики розробленої та створеної мобільної лабораторії.

Проаналізовано стан та проблеми екологічного моніторингу довкілля України. Розглянуто особливості побудови та функціонування автоматизованого посту спостережень за забрудненням атмосферного повітря.

Мета ретроспективного дослідження - оцінити відмінності, а значить і ефективність маркерів УЗ-скринінгу в II триместрі у жінок з ускладненою репродуктивною історією (після допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) і за фізіологічної вагітності. Проаналізовано результати УЗ-скринінгу II триместру 1322 індукованих вагітностей (ІВ) і 936 спонтанних вагітностей (СВ). Виявлено, що кількісні (товщина шийної складки, довжина носової кістки (НК), стіввідношення товщини шкіри в преназальній зоні до довжини НК; БПД/ДНК) і якісні (частота вентрикуломегалії, гіперехогенного фокуса в лівому шлуночку серця, пієлектазії, єдина артерія пуповини) УЗ-маркери хромосомної патології II триместру є інформативними як для СВ, так і для ІВ. Резистентність кровотоку у венозній протоці у плода і в маткових артеріях за ІВ є вищою, що може бути пов'язано з етіопатогенезом безпліддя.

Розглянуто проблеми торакалгії та її локалізації в ділянці серця. Наведено ключові позиції диференціальної діагностики кардіалгії, приділено увагу м'зово-скелетним причинам її появи. Надано докладну клінічну характеристику больового синдрому в ділянці серця міофасціального генезу. Приділено увагу лікуванню м'язово-скелетних кардіалгій, надається характеристика міорелаксантів, а саме циклобензаприну - найбільш вивченої молекули серед міорелаксантів, що згадується в численних міжнародних рекомендаціях.

Хронічний біль у попереку є одною з найчастіших причин втрати працездатності як у нашій країні, так і в усьому світі. Часто гострий біль у попереку хронізується й призводить до інвалідності. Згідно із сучасними уявленнями про хронічний біль, хибне коло починає формуватися в період підгострого болю. Тому сьогодні питання тактики лікування пацієнтів у підгострому періоді є достатньо актуальним. На даний час існує багато досліджень, що показують добрий ефект від застосування антидепресантів у боротьбі з хронічним болем, впливаючи на периферично-центральні й центральні механізми виникнення болю, зокрема на серотонінергічні, норадренергічні й дофамінергічні звіязки. Нами було проведено дослідження ефективності використання дулоксетину для запобігання хронізації болю в попереку. За його результатами для лікування больового синдрому й запобігання його хронізації в пацієнтів із підгострим болем у спині видається доцільним рекомендувати застосування препаратів етодолаку: Етол Форт 800 мг/добу у 2 прийоми, Етол SR 600 мг 1 раз на добу, а також комбінованої терапії з додаванням антидепресанта дулоксетину (препарат Дюксет 30 - 60 мг/добу), особливо в пацієнтів із вираженими показниками тривожності.

Розроблено алгоритм надання медико-генетичної допомоги родинам із порушеннями репродуктивної функції (ПРФ) та вагітностями після допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Установлено найвагоміші соматичні захворювання, які асоційовані з певними видами ПРФ. Зазначено, що про роль генетичних чинників у реалізації репродуктивної дисфункції ендокринного генезу свідчить виявлений ефект антиципації для артеріальної гіпертензії та цукрового діабету 2 типу/порушення толерантності до глюкози. Визначено частоту анеуплоїдії та хромосомних перебудов у каріотипі подружжя з відомим генезом інфертильності, за ідіопатичного безпліддя/невиношування вагітності та частоту анеуплоїдії ембріонів у програмах ДРТ за жіночого та чоловічого безпліддя. Показано можливість використання модифікованого методу дослідження трофобластичних клітин у цервікальному слизу матері в 1-му триместрі за індукованих вагітностей. Розраховано частоту вроджених вад розвитку за вагітностей після ДРТ (40,41 %) та доведено її підвищення порівняно з популяцією (25,03 %). Показано збільшення частоти самовільного викидня та передчасних пологів за ДРТ- вагітностей незалежно від певної методики ДРТ. Запропоновано алгоритм раннього прогнозування перинатального ризику. Визначено особливості змін біохімічних маркерів за індукованих вагітностей, обгрунтовано доцільність зміни стандартного протоколу пренатального скринінгу на послідовний двостадійний - вимірювання рівнів РАРР-А та вільного β-ХГ в терміни 10 - 11 тижнів із подальшим оцінюванням ультразвукових маркерів та розрахунком індивідуального генетичного ризику в терміни 12 - 13 тижнів.