На основі міської прози В.Шевчука розглядається один із основоположних постулатів екзистенціалізму - боротьба за "автентичну людину". Зроблено спробу проаналізувати твори письменника (роман "Стежка в траві", повісті "Середохрестя", "Птахи з невидимого острова" та інші) як відбиття західного екзистенціалізму і співвіднести їх з традицією екзистенційного мислення, філософування і ,власне, екзистенціалізму в українській літературі.

Зроблено спробу проаналізувати систему "нежиттєподібних" прийомів у "другому плані" розповіді, джерелом яких у письменника є міфологічні сюжети, фольклорні мотиви та образи, притчеве сюжетотворення. Підкреслюється, що двопланова розповідь, тобто поєднання конкретно-образного відтворення дійсності та глибокого ідейного підтексту в цілому характерна для концептуальної прози В.Шевчука.

Елементи "химерності" у прозі В.Шевчука розглядаються на основі історичних творів письменника, глибоко концептуальних, закорінених у фольклорній поетиці. Зроблено спробу проаналізувати індивідуальні художньо-стильові прийоми умовності у творах В.Шевчука в контексті загальної моделі "химерної" прози.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У дисертації досліджується специфіка інтелектуалізму прози В.Шевчука у двох взаємообумовлених аспектах: типологічної спорідненості поетики творів В.Шевчука з поетикою "химерного" роману; впливу положень екзистенціалізму на проблематику прози письменника. Така систематизація дає змогу глибше простежити конкретні риси новаторства прози В.Шевчука, осмислити її філософсько-інтелектуальну концепцію. У роботі вперше зроблено спробу комплексного літературознавчого аналізу прозового доробку В.Шевчука. Суцільні аналітично-узагальнюючі студії над інтелектуальною прозою В.Шевчука дають можливість ввести індивідуальні творчі досягнення письменника в контекст літературознавчих уявлень про сучасний український роман.