Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*725.381.14 + Е60*734.2*02

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*734.261-642

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*734.23*02

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Исследовано влияние вазопрессина на желчеобразование у собак в хроническом эксперименте. Показано, что вазопрессин оказывает модулирующее действие на желчеобразовательную функцию печени. В дозе 0,1 нг/кг этот пептид увеличивает объем отделяемой желчи и усиливает интенсивность секреции белка, но не влияет на уровень экскреции билирубина. При введении вазопрессина в дозе 0,2 нг/кг его эффект на секреторные процессы в печени не проявляется, однако пептид активирует экскреторную функцию железы.

Вивчено жовчотвірну функцію печінки за умов застосування тироксину, встановлено його вплив на рівень холерезу і хімічний склад жовчі. Дослідження проведено у хронічних експериментах на собаках з холецисто-дуоденальними фістульними трубками. Встановлено, що тироксин, застосований per os, незначною мірою впливає на рівень жовчоутворення та якісний склад жовчі. З'ясовано, що внутрішньом'язове введення препарату у дозі 1,42 мкг/кг сприяє підвищенню рівня холерезу та збільшенню вмісту у жовчі вільних і кон'югованих жовчних кислот, холестерину та загального білка. Зазначено, що за даних умов змінюється інтенсивність процесів кон'югації та гідроксилювання, а також збільшується холатохолестеринове співвідношення на користь жовчних кислот, що покращує антилітогенні властивості жовчі. На підставі одержаних результатів встановлено, що даний гормон впливає на зміну дифузійно-фільтраційних і біосинтетичних процесів у печінці. Показано, що для адекватної реалізації холестеричного ефекту тироксину необхідне збереження функціональної активності парасимпатичної нервової системи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.5

Рубрики:

Хвороби печінки, жовчного міхура і жовчних шляхів

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*725.136.2-642:Г293.3 + Р281.7/9-29

Рубрики:

Загальна зоологія

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У гострих дослідах на щурах з канюльованою загальною жовчною протокою досліджено вплив аміліну на рівень секреції жовчі та спектр жовчних кислот у ній. Показано, що амілін, введений підшкірно, у дозі 1 мг/кг, не змінює об'єм секретованої жовчі. При цьому у жовчі збільшується концентрація таурохолевої кислоти, а таурокон'югатів хенодезоксихолевої та дезоксихолевої кислот зменшується, глікохолатів - залишається незмінною, а вільних жовчних кислот зменшується. Такий перерозподіл жовчнокислотного спектра призводить до збільшення коефіцієнта кон'югації. Амілін змінює в секретованій жовчі співвідношення між три- та дигідроксихолановими кислотами, що призводить до збільшення коефіцієнта гідроксилювання. Це надає підстави стверджувати, що гормон посилює процеси кон'югації та гідроксилювання в гепатоцитах, покращуючи детергентні властивості жовчі, а саме її здатність утримувати холестерин у розчиненому стані. Амілін у найменшій ефективній дозі не змінює концентрацію глюкози в крові щурів.

У гострих дослідах на щурах із канюльованою загальною жовчною протокою досліджено вплив кальцитоніну на рівень холерезу та спектр коніюгатів білірубіну в жовчі щурів. Показано, що кальцитонін у дозах 200 та 800 нг/кг маси тіла збільшує об'єм секретованої жовчі, що свідчить про холеретичний ефект гормону. Під час застосування гормону в дозі 200 нг/кг маси тіла спостережено статистично вірогідне зменшення абсолютного вмісту неконіюгованого білірубіну, а дебіт сульфату білірубіну достовірно збільшується. Після застосування кальцитоніну в дозі 800 нг/кг маси тіла абсолютний вміст сульфату білірубіну, моноглюкуроніду та моноглюкуронідмоноглюкозиду білірубіну статистично вірогідно збільшується. Достовірних змін абсолютного вмісту диглюкуроніду білірубіну при дії кальцитоніну в обох дозах не спостерігається.

В хронічних дослідах на безпородних собаках з вживленими комбінованими холецисто-дуоденальними фістульними трубками досліджено вплив гліцину на об'ємну швидкість холесекреції та якісний склад жовчі. Впродовж трьох годин спостереження виміряно інтенсивність секреції жовчі та концентрації в ній вільних і кон'югованих жовчних кислот, а також вільного холестерину за допомогою методу тонкошарової хроматографії. Показано, що за 8-денного перорального застосування в дозах 4,9 або 9,7 мг/кг маси тіла ця амінокислота не справляє холеретичного впливу, проте змінює якість секретованої жовчі. Встановлено, що в дозі 4,9 мг/кг гліцин посилює кон'югацію тригідрокси- та дигідроксихоланових жовчних кислот з таурином і не впливає на секрецію вільних холатів і холестерину. При цьому спостерігається збільшення значень холато/холестеринового коефіцієнта, що свідчить про покращання солюбілізуючих властивостей жовчі та зменшення її літогенності. В дозі 9,7 мг/кг ця амінокислота посилює інтенсивність секреції з жовчю як кон'югованих, так і некон'югованих холатів, а також вільного холестерину, що вцілому сприяє збереженню колоїдостійкості жовчі та запобігає нуклеації холестерину у водній фазі секрету, тобто утворенню конкрементів у жовчовивідних шляхах.

Особливості секреторних функцій шлунка та печінки щурів вивчали за умов експериментального хронічного панкреатиту, який моделювали за допомогою L-аргініну. Базальну шлункову секрецію досліджували в хронічних спробах за методом аспірації на 10-ту та 63-тю доби, а підшлункову та печінкову - в гострих дослідах на 13-ту та 68-му доби після останнього введення L-аргініну. Встановлено, що характер секреторної відповіді органів травного тракту залежить від тривалості перебігу патології. На 10-ту добу функціональний стан секреторного апарату шлунка у щурів із хронічним панкреатитом характеризується посиленням кислотоутворення та секреторною недостатністю слизпродукуючих клітин. На 13-ту добу у разі збільшення об'ємів панкреатичного та печінкового секретів відбувається перерозподіл у спектрі холатів, який свідчить про погіршення детергентних властивостей жовчі, пригнічення кислого шляху біосинтезу жовчних кислот та кон'югації холанових кислот з таурином. Через 2 міс перебігу патології загальний дефіцит амінокислот у шлунковому соку корелює з екзокринною недостатністю підшлункової залози. При цьому кислотність шлункового вмісту частково відновлюється, натомість рівень секреції білків та слизу продовжує знижуватись. У печінці пригнічуються процеси гідроксилювання, а також кон'югації жовчних кислот з амінокислотами, що свідчить про порушення синтетичної та детоксикаційної функцій залози.

Хронічний панкреатит - запальне захворювання підшлункової залози, якому притаманні прогресуючі зміни морфологічної структури, а також ендокринна і екзокринна недостатність. Мета роботи - дослідити особливості якісного складу жовчі щурів за умов L-аргінінового експериментального хронічного некротичного панкреатиту. Жовчосекреторну функцію печінки вивчали в гострих дослідах на 13-ту та 68-му доби після останнього введення L-аргініну. Встановлено, що характер секреторної відповіді печінки залежить від тривалості перебігу патології. На 13-ту добу спостерігається збільшення об'єму виділеної жовчі, проте концентрація жовчних кислот, фосфоліпідів та вільного холестеролу в ній зменшуються. Натомість концентрації ефірів холестеролу та тригліцеридів зростають. Такі зміни можуть свідчити про дисбаланс основних міцелоутворюючих компонентів жовчі на початку розвитку, або у фазі загострення хронічного панкреатиту. Через два місяці перебігу патології відмічається відновлення рівня холерезу до контрольних показників, однак солюбілізучі властивості жовчі погіршуються - в ній значно зменшується концентрація жовчних кислот, фосфоліпідів та вільного холестеролу, наслідком чого є також зменшення показника потенційної здатності холестеролу до кристалізації. До того ж на 68-му добу в жовчі щурів значно зростає концентрація ефірів холестеролу, тригліцеридів та вільних жирних кислот, що є одним з показників важкості перебігу хронічного панкреатиту.

Хронічний панкреатит характеризується деструкцією секреторної паренхіми підшлункової залози, прогресуючою екзокринною та ендокринною недостатністю, а також різноманітними ускладненнями, зокрема дисфункціями шлунка. За умов патології може змінюватись співвідношення амінокислот у біорідинах. Мета роботи - дослідити особливості спектру вільних амінокислот шлункового соку при експериментальному хронічному некротичному панкреатиті. Хронічний панкреатит у щурів моделювали за допомогою L-аргініну. Шлунковий вміст отримували методом аспірації на 10 та 63 доби після індукції панкреатиту, рівні вільних амінокислот визначали за допомогою методу хроматографії на папері та денситометра ДО-1М. Встановлено, що вираженість змін вмісту амінокислот залежить від тривалості перебігу патології. На 10 добу індивідуальні рівні орнітину, лізину, аргініну, глутамінової кислоти, треоніну, проліну, оксипроліну, валіну та тирозину підвищуються. Як на 10, так і на 63 доби концентрації всіх сірковмісних амінокислот, гістидину та гістаміну, аспарагінової кислоти та аспарагіну, гліцину, аланіну, лейцину та ізолейцину, фенілаланіну і триптофану істотно зменшуються, що прогресує з перебігом патології. Як наслідок через 2 місяці після індукції панкреатиту зменшується загальний пул вільних амінокислот шлункового соку. Ці зміни супроводжуються вираженим амінокислотним дисбалансом. Перерозподіл у спектрі вільних амінокислот шлункового вмісту, імовірно, впливає на екзокринну функцію шлунка.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч511.48

Рубрики:

Навчання руховим діям і виховання фізичних якостей

Шифр НБУВ: Ж70281 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч517.266.04

Шифр НБУВ: Ж70281 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - дослідити характер змін показників кисневмісних елементів крові у спортсменів-аматорів з різною тривалістю систематичних занять триатлоном. У якості об'єкта дослідження розглядалася периферична кров, взята у 96 обстежених фізично активних чоловіків. Показники кисневмісних елементів крові визначено за допомогою автоматичного гематологічного аналізатору (MicroCC-20 Plus, США). У спортсменів-аматорів виявлено зв'язок між тривалістю систематичних занять триатлоном та показниками червоної крові, зокрема, показано достовірне збільшення вмісту еритроцитів та гематокриту на шостому місяці занять триатлоном щодо не спортсменів. Виявлено достовірне зниження середнього об'єму еритроциту у крові спортсменів-аматорів на 12 місяці занять триатлоном у порівнянні з нетренованими особами. Висновки: найбільш виражені зміни кисневмісних показників крові спостережено у спортсменів-аматорів у перші 4 - 6 місяці і залежать від тривалості систематичних занять аеробної спрямованості. При тривалості систематичних занять від 1 року відбувається стабілізація показників, що може бути пов'язано з досягненням оптимального рівня функціонування системи крові. Зниження кисневмісних показників крові при тривалих періодах систематичних занять можуть бути пов'язані з неадекватною інтенсивністю тренувальних навантажень або з інтенсивною змагальною діяльністю.