У ході роздільного дослідження верифікованих випадків алкогольних психозів у підлітковій (19 випадків) та юнацькій (104 випадків) клініко-вікових групах уточнено вікові особливості нозологічного профілю, синдромологічного оформлення та кількісного співвідношення клінічних форм і типів перебігу алкогольних психозів, характерних для різних фаз дозрівання організму - підліткової (14 - 18 років) та юнацької (19 - 21 рік).

У ході зіставлення психопатологічних проявів алкогольного делірія в підлітковому, юнацькому та зрілому віці чітко простежено їх віковий патоморфоз: бідна та нечисленна психопатологічна симптоматика, характерна для підлітків, в юнацькому віці з кожним роком життя стає багатшою, різноманітною та досягає свого повного розвитку в зрілому віці в типових "класичних" картинах алкогольного делірія.

У ході роздільного дослідження та наступного зіставлення клінічних проявів алкогольного делірія в підлітковій та юнацькій групах пробандів і їх порівняння з класичним проявом білої гарячки у дорослих уточнено вікові особливості синдромологічної картини та перебігу даного виду алкогольного психозу, які дають підставу говорити про віковий патоморфоз психозу: від незрілих і редукованих форм психозу у підлітків через поступове ускладнення клініко-динамічних характеристик у юнаків у напрямку до притаманного дорослим "класичного" типу алкогольного делірія.

Инфекция мочевых путей - одна из самых распространенных бактериальных инфекций у детей, которая в 30 % случаев может быть первым проявлением у ребенка врожденных аномалий развития мочевых путей и нарушений уродинамики. Несвоевременные диагностика, начало терапии, выбор неадекватного противомикробного препарата увеличивает риски прогрессирования заболевания, развития нефросклероза и инвалидизации пациента. Цель работы - изучить микробный пейзаж при инфекции мочевых путей, его антибиотикорезистентность у новорожденных детей с аномалиями развития мочевыделительной системы. Проанализированы результаты микробиологического исследования мочи у новорожденных детей с инфекциями мочевых путей на фоне аномалий развития мочевых путей. Эти дети находились на лечении в отделениях реанимации и патологии новорожденных в период 2016 - 2020 гг. Выводы: основными возбудителями инфекций мочевых путей у новорожденных детей с аномалиями развития мочевыделительной системы являются представители порядка Enterobacterales, Enterococcus spp. и неферментирующие грамнегативные бактерии, которые характеризовались высокой резистентностью, в том числе и к антибиотикам резерва. Высокие показатели устойчивости выделенной микрофлоры затрудняют выбор эффективной антибактериальной терапии у данной категории пациентов и требуют в большинстве случаев комбинированной антибиотикотерапии. Исследование выполнено в соответствии с принципами Хельсинкской декларации. Протокол исследования одобрен Локальным этическим комитетом всех участвующих учреждений. На проведение исследований получено информированное согласие родителей детей.