Висвітлено питання синтезу язичництва та християнства у світогляді, звичаях, обрядах, побуті наших предків за часів Київської Русі через систему образів повісті Б.Лепкого "Вадим" у контексті суспільно-політичних подій Х ст. У процесі аналізу структурних особливостей твору, зображально-виражальних засобів, характеристики персонажів наголошено на самобутності релігійної культури українців. З'ясовано джерела релігійної духовності.

Розглянуто актуальні питання народнорелігійної моралі у літературному процесі кінця ХІХ - початку ХХ ст. Охарактеризовано народнорелігійну мораль як складну систему історично та емпірично складених знань. Визначено зв'язки героїв прози українських письменників з сакральним світом, природою, ближніми. Розкрито аспекти синтезу музикотворчого потенціалу героя.

Рассмотрены актуальные вопросы народнорелигиозной морали в литературном процессе конца ХІХ - начала ХХ ст. Охарактеризована народнорелигиозная мораль как сложная система исторически и эмпирически собранных знаний. Определены связи героев прозы украинских писателей с сакральным миром, природой, ближними. Раскрыты аспекты синтеза создания музыкального потенциала героя.

Висвітлено життєвий і творчий шлях українського письменника та священника Т.Г.Бордуляка (1863 - 1936). Розкрито художні особливості його творів, наведено тексти його недрукованих листів, проповідей і маловідомих спогадів.

Освещен жизненный и творческий путь украинского писателя и священника Т.И.Бордуляка (1863 - 1936). Раскрыты художественные особенности его произведений, приведены тексты его неопубликованных писем, проповедей и малоизвестных воспоминаний.

Розглянуто роль письменників і духовних осіб в культурному житті України кінця XIX - початку XX ст.

На підставі дослідження історичних джерел і маловідомих архівних матеріалів висвітлено погляди українських письменників кінця XIX - початку XX ст. на релігію, церкву, витоки, сутність та особливості релігійної моралі народу. Проаналізовано маловідомі факти літературного процесу, зокрема ставлення письменників до україномовної Біблії та проповіді, а також їх співпраця з духовними особами у сфері культурного та просвітницького життя. Досліджено особливості художнього відображення ідеалу людини віруючої, моральні норми народу та рівні усвідомлення Істини, явленої в образі християнського Бога. Доведено пріоритетність релігійної моралі у художніх моделях взаємин героя з громадою. Проаналізовано роль відображення культури поведінки та мислення, способу життя літературного персонажа у відтворенні релігійних моральних норм народу. З'ясовано значення етнічного сакрального у формуванні концепції героя. Встановлено вплив релігійної моралі на художнє відображення гедоністичного світосприймання літературних персонажів. Виявлено роль релігійної моралі народу у художньому освоєнні проблем збереження довкілля, пошанування тваринного світу та рослинності. Доведено органічний зв'язок народних релігійних поглядів з первісними віруваннями.

Розглянуто домінанти духовності, притаманні ментальності українців. Наведено народознавчо-літературознавчий матеріал про прадавні свята, звичаї, традиції, пісні, українські прислів'я, історію України, природу, висвітлено художні особливості текстів.

Рассмотрены доминанты духовности, характерные ментальности украинцев. Приведен народоведческо-литературоведческий материал о древнейших праздниках, обычаях, традициях, песнях, украинских пословицах, истории Украины, природе, освещены художественные особенности текстов.

На матеріалі творів українських письменників XIX - XX ст., зокрема, М. Коцюбинського, Лесі Українки, М. Чернявського, М. Драй-Хмари, Б.-І. Антонича, Ліни Костенко запроповано шляхи потрактування малодослідженої в літературознавстві проблеми екологічної культури героїв-українців. Зазначено, що обрані для аналізу різножанрові твори митців, будучи складовими літературного процесу, фіксують тривалість художньої практики оприявлення духовних зв'язків українського народу з ріднопростором, прадавніми знаннями, народнорелігійною мораллю, правилами шляхетного ставлення до об'єктів і явищ природи.

Розглянуто творчість українських письменників кінця XIX - початку XX ст. Висвітлено особливості духовності гуцулів у художньому баченні О. Кобилянської (на матеріалі творів "Битва", "Некультурна"). Розкрито питання художнього відображення світоставлення українця у новелі В. Стефаника "Сини". Проаналізовано систему образів повісті Б. Лепкого "Вадим" в аспекті розуміння питань релігії. Розглянуто мововизначеність як грань конкордистської етики В. Винниченка. Досліджено особливості художнього освоєння народно-демонічних уявлень українців у драматичній поемі О. Олеся "Ніч на полонині".

Обгрунтовано раціональність застосування екокритики - як методологічного підходу - до аналізу творів українських письменників. Запропоновано інтерпретацію драми Лесі Українки "Лісова пісня" з погляду екокритики.

На матеріалі поезії української письменниці Ліни Костенко зі збірки "Річка Геракліта" досліджено особливості художньої реалізації образу казки, роль казкових персонажів у формуванні засадних ідей твору.

Досліджено особливості художнього відтворення психосвіту героїв-заробітчан у романі-трилогії сучасної української письменниці Лесі Білик "Душі в екзилі", роль України в їх життєсвіті, акцентується на руйнуванні національної самобутності українців в умовах чужини.

На матеріалі роману сучасної української письменниці Лесі Степовички "Шлюб із кухлем пільзенського пива" досліджено складний психосвіт сильної, вольової, рішучої й самодостатньої українки, яка в умовах чужини зберегла свою самобутність, успішно протистояла духовній асиміляції і знайшла сили повернутися в Україну для творчої праці.

На матеріалі автобіографічної повісті сучасного українського письменника з'ясовано жанрові, наративні та композиційні особливості твору та досліджено роль хронотопіки, інтертекстуальності, символічних образів, потоку свідомості, сюрреалістичних аспектів тощо в художньому відтворенні психології українця-інтелігента, який у зв'язку з матеріальною скрутою у родині змушений виїхати до Чехії на заробітки. Повість написана у формі щоденника, що надає викладовому матеріалу емоційної насиченості й максимальної правдоподібності. З'ясовано джерела стоїцизму героя, якого тримають на чужині спогади про минуле, родину, Батьківщину, віра у власні потенційні сили, апелювання до українських традицій.

Крізь призму морально-світоглядних вимірів, конкретних фактів життя та творчості письменників Т. Шевченка, О. Олеся, В. Винниченка та ін., а також громадських діячів (як, наприклад, Г. Костюк) досліджено різні способи себе-реалізації на чужині й освоєння іншого простору - за допомогою творчості, видавничої, громадської, освітньої діяльності тощо. Матеріали вісвітлюють спосіб життя, думання та переживання письменників, їх сердечну прив'язаність до Батьківщини, участь у перетворенні чужого світу, який поступово стає своїм, і водночас фіксують напруженість, страждання, розпач, ностальгію цих талановитих людей. Біографічні відомості є своєрідною пояснювальною системою, кодом до розшифрування поетикальної та проблемно-тематичної парадигми творів, а документальні матеріали - важливою складовою створення контекстуального тла, адже біль розлуки з ріднокраєм ліг карбом на творчість письменників.

Досліджено особливості художнього освоєння кінематографічної поетики у новелі В. Стефаника "Камінний хрест" - роль дії, першого плану, декорацій, деталей, монтажу, компонування кадру у візуальній презентації головного героя та формуванні концепції твору.

На матеріалі роману "Горянин. Води Господніх русел" сучасного українського письменника Мирослава Дочинця з'ясовано роль та значення традицій, звичаїв, неписаних правил і норм, народних вірувань у формуванні екологічної культури головного героя твору. Ставлення до ріки, лісу, тварин, рослин, птахів, комах, а також природних явищ та об'єктів неживої природи визначають філософію життя, спосіб думання Горянина, формують засади його світоставлення, світорозуміння, світосприймання, корегують міжособистісні стосунки та унормовують побут. Обрані героєм життєві пріоритети вповні відповідають його внутрішнім запитам, зорієнтовані на збереження та збагачення природи. Культура спілкування з природою є важливою складовою в осмисленні можливостей, пріоритетів героя, в себе-пізнанні. Міждисциплінарний підхід сприяє увиразненню нових аспектів осмислення концепції героя української літератури.

Запропоновано екотілесний код потрактування способу думання, філософії життя головного героя роману "Світован. Штудії під небесним шатром" сучасного українського письменника М. Дочинця. Праці з психології, філософії, екології, соціології, а також залучення ідей літературної антропології та літературної геронтології сприяли виявленню сутнісних рис у моделях поведінки та корпусі переживань головного героя з живою і неживою природою лісу та гір. На основі численних художніх фактів доведено, що екологічна культура протагоніста вибудувана на прадавніх знаннях, традиціях і віруваннях про природу та її збереження. Багатолітній досвід поводження з природою, система екологічних знань, умінь і навичок продовжили Світованові роки життя, зміцнили його тіло, наповнили кожен його день перебування серед природи сенсом, узмістовнили стосунки з людьми. У романі автор запропонував образ героя-українця зі статусом екологічно компетентної особистості.

На матеріалі збірки "Симфонія Петриківського лісу" сучасного українського письменника досліджено складний світ почуттів, переживань ліричного героя, творчої особистості, який на основі прадавніх правил і норм поводження з довкіллям виробив філософію розуміння світу, себе й толерантного співжиття в гармонії з природою. Екологічна культура героя, сформовані критерії краси, добра, толерантного ставлення до природи спливають на формування стилю життя героя-наратора.

Досліджено модерністські засади одного з найкращих творів українського письменника кінця XIX - початку XX ст. М. Яцкова "Дитяча грудь у скрипці", з'ясовано синтез традицій і новаторства в художньому моделюванні образу жінки, роль танцю й музики у передачі складного корпусу переживань героїв.

На матеріалі прози сучасного українського письменника В. Корнійчука досліджено діалог слова й музики на тематико-проблемному, образотворчому, змістовому, інтонаційно-звуковому та інших рівнях. Інтермедіальний підхід до потрактування творів сприяв з'ясуванню секретів творчої лабораторії письменника, його світоглядних орієнтирів. Прикметними особливостями новел В. Корнійчука є колажність, підсилена прийомом потоку свідомості, яскрава система образів, апелювання до повторів, уривчастість хронотопних конструкцій. Музичний твір виконує роль композиційного складника, визначає структуру новели, є засобом розкриття логіки образу, кодом до розуміння асоціацій.