Показано процес зародження, розвитку та занепаду інтегрального націоналізму, запропоновано концепцію трьох фаз формування французького інтегрального націоналізму протягом сімдесяти років (1871 - 1944 рр.). Увагу приділено впливові суспільно-політичних умов Франції доби Третьої республіки та режиму Віші на становлення та перетворення основних ідеологічних елементів інтегрального націоналізму в теоретичних працях його ідеологів і програмних документах націоналістичних організацій. Визначено основоположні суспільно-політичні ідеали французького інтегрального націоналізму, досліджено стратегічне використання суспільно-політичних проблем французького суспільства в ідеології та політичних програмах організацій, що сповідували інтегральний націоналізм.

На матеріалі академічної дискусії 80 - 90-х років ХХ ст. досліджено сприйняття французького фашизму та його значення для усвідомлення міфологізації найновішої історії Франції.

На пропагандистських матеріалах доби режиму Віші досліджено становлення культу маршала Ф. Петена та пояснено його особливості, а саме функціонування культу як практики відродження французької величі.

Розглянуто явище суспільно-політичних рухів (СПР), теоретичні та практичні аспекти їх функціонування, а також методологічні засади дослідження. Розкрито базові положення основних теорій появи СПР. Висвітлено групові й індивідуально-біографічні аспекти мобілізації до СПР. Подано інформацію про фреймінг і лейбелізацію. Увагу приділено структурі політичних можливостей і політичним протестам. Висвітлено питання політичного контролю над політикою незгоди.

Зазначено, що Франція, яка зазвичай асоціюється з раціоналізмом, свободою і толерантністю, перетворилася наприкінці XIX століття на "алхімічну лабораторію", де інтелектуали невтомно вправлялись із почуттям національного занепаду, спричиненого поразкою у франко-пруській війні та тривогами соціальної модернізації. Сплав, посталий унаслідок цих експерементів, отримав назву доктрини інтегрального націоналізму, що її сенс полягав у критиці культури Модерну та його політичного проекту - демократії. Протистояння інтеґральних націоналістів і ліберального режиму Третьої республіки тривало 70 років, упродовж яких зерна інтелектуальної традиції проросли квітами десятків розмаїтих структур, аж поки за нацистської окупації принесли химерний плід - режим Віші. Зауважено, що тим-то французький досвід інтегрального націоналізму є взірцевим: тут ця ідеологія втілилася в численних організаційних формах і врешті обернулась на основу державної політики. Зазначено, що такий розвиток був би неможливим без маніпулювання страхами занепаду. Акцентовано, що це дослідження має істотно ширший засяг, аніж окремий епізод окремої національної історії, адже вплив інтегрального націоналізму дався взнаки в цілій Европі, не оминувши й українських теренів. Зауважено, що страх занепаду спільноти, який уміло використовували інтегральні націоналісти у Франції, залишається одним із найпотужніших колективних переживань, що до нього охоче вдаються й сучасні політики.

У виданні представлені методичні матеріали до курсу “Культура та політика: багатозначність (взаємо)зв’язків”. Тема курсу і завдання, яке перед ним стоїть, — показати в першому наближенні складні, неодно¬значні, проте дивовижні й напрочуд складні взаємозв’язки між культурою та політикою.