Скачати повний текст

Вивчено структуру захворюваності пацієнтів із ВІЛ-інфекцією/СНІДом, що перебували на стаціонарному лікуванні в Одеському обласному центрі з профілактики та боротьби зі СНІДом, їх віковий склад. Досліджено динаміку зміни відповідних показників у виписаних і померлих пацієнтів. Для вивчення закономірностей зростання або зниження захворюваності на окремі хвороби у пацієнтів з імуносупресією простежено зміни захворюваності у порівнянні з попередніми роками. Проаналізовано 2263 історії хвороби, з'ясовано, що поряд із хворобами зі сталим рівнем (гепатити, пієлонефрит) є низка хвороб, рівень яких зменшується (пневмонії, поширені форми кандидозу, тяжкі анемії) у порівнянні з хворобами, рівень яких збільшується (туберкульоз легень). Зроблено висновки про крайню потребу у подальшому вивченні тенденцій захворюваності у пацієнтів, що може полегшити діагностичний пошук і підвищити ефективність лікування, скоригувати та зробити результативнішими профілактичні заходи.

Наведено дані про поширеність анемії серед ВІЛ-позитивних хворих, що лікувалися в стаціонарному відділенні ОЦПБ СНІД (м. Одеса), описано випадок розвитку анемії тяжкого ступеня, що в сукупності з іншими захворюваннями призвело до летального кінця. Зроблено висновки про високу поширеність анемії серед ВІЛ-позитивних хворих, важливість її корекції та кончу потребу в подальших дослідженнях у цій сфері.

Проблема ВІЛ/СНІДу - одна з головних глобальних проблем у світі. Ураження шкіри та слизових оболонок у хворих на ВІЛ/СНІД часто є одним з перших клінічних виявів ВІЛ-інфекції. Виявлено й проаналізовано характер морфологічних змін шкіри та слизової оболонки у хворих на ВІЛ/СНІД. Проведено дослідження змін будови шкіри та її придатків у біоптатах шкіри обличчя 25 хворих на СНІД, які проходили лікування в Одеському обласному центрі з профілактики та боротьби зі СНІДом. Виявлено зміни структурно-функціональної організації шкіри у вигляді: порушень сітчастості структури дерми, переважання колагену в складі її волокон, появи амілоїдних включень. В епідермісі порушується пошарова диференціація клітин; збіднюється судинна система і з'являються периваскулярні муфти з лімфоїдних елементів. У придатках шкіри спостерігається пригнічення пошарової диференціації елементів волосся; формування лімфоїдних муфт навколо потових залоз та їх протоків. Порушення процесів диференціації клітин шкіри у разі ВІЛ, збіднення судинного русла та порушення білкового обміну за цих умов призводить до змін структурно-функціональної організації шкіри, що унеможливлює виконання шкірою своїх функцій.

Вивчено структуру захворюваності пацієнтів із ВІЛ-інфекцією/СНІДом, їх віковий склад, порівняно відповідні параметри серед виписаних і померлих пацієнтів. За результатами досліджень виділено чотири групи захворювань залежно від динаміки їх поширення за період дослідження, припущено щодо можливих причин частоти реєстрації захворювань, виокремлено категорії, що потребують подальшого дослідження.

Описано розвиток запального синдрому відновлення імунної системи (ЗСВІС), що виникає у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з глибокою імуносупресією у разі призначення високоактивної антиретровірусної терапії. Наведено визначення, діагностичні критерії, основні рекомендації зі встановлення діагнозу ЗСВІС та тактики його ведення. Обгрунтовано доцільність використання іншої назви для даного стану - "синдром імунного рикошету", як такої, що більш точно відображає процеси, які відбуваються в цей час в організмі хворого. Запропоновано метод оцінювання ризику розвитку синдрому імунного рикошету з метою покращення якості допомоги ВІЛ-інфікованим пацієнтам.

Описано развитие воспалительного синдрома востановления иммунной системы (ВСВИС), которая возникает у ВИЧ-инфицированных пациентов с глубокой иммуносупрессией на фоне назначения высокоактивной антиретровирусной терапии. Приведено определение, диагностические критерии, основные рекомендации по установлению диагноза ВСВИС и тактике его ведения. Обоснованная целесообразность использования другого названия для данного состояния - "синдром иммунного рикошета", как такового, что более точно отображает процессы, которые происходят в это время в организме больного. Предложен метод оценивания риска розвития синдрома иммунного рикошета с целью улучшения качества помощи ВИЧ-инфицированным пациентам.

Вивчено особливості клініки, патогенезу та спрогнозовано окремі захворювання на пізніх стадіях ВІЛ-інфекції. Проведено обстеження та лікування 2915 пацієнтів і здійснено аналіз медичних карт стаціонарного хворого. У результаті вивчення динаміки захворюваності у період з 2004 до 2013 pp. виокремлено основні напрями дослідження у вигляді захворювань дихальної та центральної нервової систем як таких, що мають високу частоту та вагомі наслідки для здоров'я хворого. Проведено дослідження супутніх захворювань печінки та нирок як станів, що потребують корекції схем лікування пацієнта. Встановлено, що показники інцидентності в Одеській області вищі, ніж середньоукраїнські та значно перевищують середньообласні у районах з розвиненою інфраструктурою та транспортним сполученням, нижчі - у сільськогосподарських районах. Сформовано уявлення щодо перебігу захворювання на тлі глибокої імуносупресії як щодо стану, що характеризується частим поєднанням кількох нозологій, у переважній більшості випадків супроводжується порушенням роботи печінки та нирок. Запропоновано залучити до схем лікування гепатопротектори та нефропротектори, що дозволить запобігти або зменшити токсичні ефекти від високоактивної антиретровірусної терапії та препаратів, що застосовуються у лікуванні ВІЛ-позитивних. Описано особливості перебігу та можливості прогнозування розвитку синдрому імунного рикошету. Встановлено кореляційний зв'язок між зростанням кількості CD4+T-лімфоцитів і прогнозом захворювання, розроблено табличні критерії оцінювання ступеня ризику розвитку синдрому імунного рикошету. На основі одержаних результатів розроблено критерії оцінювання ризику розвитку летального кінця у хворих на ВІЛ-інфекцію.

Проведено оцінку клінічної ефективності медикаментозної корекції функції нирок у хворих з порушеною систолічною функцією лівого шлуночка на фоні ішемічної та гіпертонічної хвороби серця із застосуванням базисного лікування з включенням пентоксифіліну. Це надало змогу підвищити нирковий резерв на 21,4 % у порівнянні з базисним лікуванням. Доведено, що у разі застосування у складі комплексної терапії пентоксифіліну у 43 (81,1 %) пацієнтів вдалося знизити прояви застійної серцевої недостатності і підвищити швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ), у 38 (71,7 %) хворих нівелювати ознаки протеїнурії. За рахунок підвищення ШКФ і нормалізації процесів канальцієвого транспорту нормалізувалось добове виведення електролітів (калію, натрію і хлору) у 69,3 % пацієнтів. Комплексна терапія із застосуванням похідних метилксантину сприяла підвищенню толерантності до фізичного навантаження (473,8 +- 6,1 м під час виконання тесту з 6-хвилинною ходьбою).

Проаналізовано сучасний стан інформації про шкірні захворювання у ВІЛ-інфікованих, психологічні розлади, які виникають у них, та фактори, що спричинюють стрес. ВІЛ-інфекція, незважаючи на успіхи у лікуванні, залишається у нашій країні однією з найактуальніших проблем, а також має місце негативне ставлення до ВІЛ-інфікованих. У хворих на ВІЛ-інфекцію спостерігається підвищений рівень стресового навантаження від початку встановлення діагнозу. Додатково обтяжують стан зміни у зовнішності, викликані шкірними захворюваннями. Наслідком цього є висока частота розвитку психоемоційних порушень, що потребують корекції. Таким чином, лікарі, які надають допомогу ВІЛ-інфікованим, повинні мати знання про діагностику психологічного стану, в тому числі про депресивні розлади, для своєчасного надання спеціалізованої допомоги і зниження рівня негативних реакцій.

Мета роботи - аналіз епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції у Причорноморському регіоні України - в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях - за період з 2006 до 2018 р. У дослідженні використано аналітичний метод. Досліджено офіційні статистичні дані щодо захворюваності, поширеності та смертності від ВІЛ-інфекції протягом 2006 - 2018 рр. У період з 2006 до 2018 р. в областях Причорноморського регіону України показники захворюваності на ВІЛ-інфекцію (на 100 тис. населення) щорічно перевищували середній по Україні: в Одеській області - у середньому в 2,1 разу, у Миколаївській - у 2,2 разу, у Херсонській - у 1,3 разу. Водночас в Одеській та Миколаївській областях поширеність ВІЛ-інфекції на 100 тис. населення була в 2,3 - 2,7 разу вищою, ніж у середньому по Україні. Протягом 2006 - 2018 рр. в областях Причорноморського регіону країни найвищі показники смертності від СНІДу на 100 тис. населення реєстрували в Одеській області. Проведений аналіз епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції протягом 2006 - 2018 рр. в областях Причорноморського регіону України надає змогу констатувати значне зростання показників захворюваності, поширеності та смертності. Основними шляхами передачі ВІЛ серед дорослого населення в Україні є статевий та парентеральний. Переважна більшість інфікування парентеральним шляхом відбувається внаслідок споживання ін'єкційних наркотиків. Висновки: складну ситуацію, яка склалася в країні з ВІЛ-інфекцією, здатна виправити низка організаційних заходів, спрямованих на вдосконалення наявних та/або організацію та впровадження до практичної роботи державних і регіональних закладів охорони здоров'я нових заходів з метою покращання епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції в країні та у Причорноморському регіоні.

Проаналізовано епідеміологію ВІЛ-інфекцій в Одеській області. Визначено соціально-економічне підгрунтя високих темпів поширення ВІЛ-інфекції в області. Висвітлено історію розвитку боротьби з епідемією ВІЛ-інфекції в регіоні. Охарактеризовано епідеміологічні особливості ВІЛ-інфекції в Одеському регіоні. Розкрито структуру захворюваності пацієнтів із ВІЛ-інфекцією, які одержували стаціонарне лікування.