Індекс рубрикатора НБУВ: Т52(23=УКР3А/Я)-416 + Т594.162

Рубрики:

Етнографія сучасних народів

Етнографія - Спеціальні види рільництва

Шифр НБУВ: Ж68851 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено комплексне дослідження процесу трансформації традиційного городництва і садівництва протягом XX ст. на території Опілля. У межах етнографічного району виявлено існування відносно відмінних між собою агрокліматичних умов вирощування городньо-садових культур. З'ясовано, що природно-географічна неоднорідність району тільки опосердковано впливає на еволюцію галузі, більш суттєве значення має комплексна дія культурно-просвітницьких, суспільно-політичних і приватно-ринкових чинників. Показано зміну поглядів опільського селянина щодо перспектив розвитку городництва та сацівництва. Встановлено, що допоміжна в минулому галузь землеробства все більше набувала рис товарного виробництва, на якому почали спеціалізуватися окремі селянські господарства. Розглянуто процес впровадження інновацій щодо способів підготовки та обробітку грунту, асортименту вирощуваних овочів і фруктів, методів підготовки насіння до посіву, боротьби зі шкідниками та хворобами рослин, зберігання та переробки продукції галузі. Відзначено суттєвий вплив народного знання та досвіду на розвиток городництва та садівництва Опілля протягому усього досліджуваного періоду.

Проведено комплексне соціально-етнологічне дослідження новітньої української діаспори, яка сформувалася на основі трудових мігрантів четвертої хвилі (кінця XX - початку XXI ст.). Висвітлено основні шляхи формування сучасної діаспорної спільноти у нових країнах міграційного припливу з України, розкрито якісно нові риси діаспори. Розглянуто релігійні громади як етнооб'єднавчі осередки, громадські спілки, асоціації трудових мігрантів та їх культурно-освітню, видавничу й інформаційну діяльність. Розкрито основні культурні ознаки української спільноти та визначено функції сучасної діаспори. Простежено процеси взаємопізнання та співпраці між "старою" та "новою" діаспорою, зміцнення світового українства.

Опрацьовано архівні документи про будівництво житлових будинків для сільських вчителів. Незважаючи на те, що в українській гуманітаристиці поширеними є дослідження повсякденного трибу життя різних соціальних прошарків радянського суспільства, про житлово-побутові умови сільських вчителів немає окремих наукових праць. Мета роботи - з'ясування механізму забезпечення житлом сільських вчителів на основі офіційних документів радянських органів влади, насамперед, наказів і постанов міністерства освіти УРСР, розпоряджень Львівського обласного відділу народної освіти та збережених планів забудови.

Розглянуто еволюцію розуміння поняття культурної спадщини та шляхів її збереження і популяризації. В історичній ретроспективі подаються найяскравіші прояви особистої соціальної відповідальності щодо збереження культурного надбання України. Проаналізовано інноваційні підходи до актуалізації культурної спадщини через її залучення до системи сталого розвитку. Охарактеризовано туристичний потенціал об’єктів матеріальної та нематеріальної культурної спадщини. Подано окремі кейси відновлення пам’яток Львова завдяки залученню широкого кола громадськості.