Розглянуто питання обслуговування новонароджених дітей у пологовому будинку, форми пневмопатій новонароджених (набряково-геморагічний синдром, хворобу гіалінових мембран, розсіяні ателектази). Проаналізовано фізіологію та патологію недоношених дітей, описано внутрішньоутробні інфекції, перинатальні ушкодження центральної нервової системи гіпоксичного та травматичного генезу, особливості антибактеріальної терапії.

Висвітлено особливості оцінки стану, первинного лікарського огляду, догляду та вигодовування новонароджених у пологовому будинку. Розкрито питання первинної реанімації новонароджених, особливості техніки проведення загальноприйнятих діагностичних і терапевтичних маніпуляцій у період новонародженості.

Освещены особенности оценки состояния, первичного врачебного осмотра и выкармливания новорожденных в родильном доме. Раскрыты вопросы первичной реанимации новорожденных, особенности техники проведения общепринятых диагностических и терапевтических манипуляций в период новорожденности.

Висвітлено досвід включення препарату "Триглобулін" в комплексне лікування новонароджених з проявами перинатального інфікування. Результати показали, що застосування "Триглобулін" за означеної патології є патогенетично обгрунтованим: препарат покращує динаміку клінічного перебігу захворювання, зменшуючи прояви інтоксикації, нормалізує функціональний стан кишечнику, стабілізує спектр мікрофлори, запобігає побічним діям антибіотикотерапії.

Наведено дані імуногістохімічних досліджень печінки новонароджених, які померли внаслідок перинатальних причин. Обговорено патогенетичні основи формування апоптозу гепатоцитів. Одержані результати є суттєвим доповненням до розуміння тяжкості перебігу нозологічної патології в ранньому неонатальному періоді.

Проведено теоретичне дослідження та запропоновано нове вирішення актуальної проблеми створення сучасної концепції діагностики, профілактики та лікування порушень функціонального стану гепатобіліарної системи у новонароджених за патології раннього неонатального періоду. Визначено фактори ризику, клініко-параклінічні ознаки, критерії загальної та диференційної діагностики та запропоновано методи профілактики та медикаментозної корекції цієї патології. Доведено участь імунобіологічних механізмів, зокрема, імунної, прооксидантної та антиоксидантної систем організму у патогенетичних процесах формування змін функціонального стану печінки та жовчовивідних шляхів у дітей, народжених за умов гіпоксії за наявності впливу факторів перинатального ризику. Відзначено позитивну роль мікрофлори кишечнику у процесах ранньої неонатальної адаптації. Встановлено деякі механізми апоптозу гепатоцитів за даними імуногістохімічних методів дослідження печінки новонароджених, які померли внаслідок перинатальних причин. На підставі проведеного клініко-лабораторного обстеження розроблено та обгрунтовано диференційований комплекс режимів догляду та лікування, удосконалено напрями корекції метаболічних порушень у новонароджених за нозологічної патології у ранньому неонатальному періоді з урахуванням особливостей функціонального стану гепатобіліарної системи, що сприяє покращанню резервів адаптації дітей груп перинатального ризику.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.413.3

Рубрики:

Хвороби кишечника у дітей

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати дослідження стану гепатобіліарної системи у дітей, народжених "малими до терміну гестації", під час патології перинатального періоду. Запропоновано рекомендації щодо клінічної та диференційної діагностики порушень функціонального стану печінки та жовчовідвідних шляхів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.413.3

Рубрики:

Хвороби кишечника у дітей

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено основи перинатальної медицини, розкрито сучасні принципи організації перинатальної допомоги в Україні. Викладено міжнародно-правові та загальнодержавні основи неонатальної та перинатальної служби. Розглянуто організацію медичної допомоги новонародженим у пологових будинках, досліджено санітарно-гігієнічний режим пологового будинку. Розкрито особливості метаболічної адаптації доношених і недоношених новонароджених. Наведено принципи вигодування новонароджених в нормі та за патології, викладено закономірності росту новонародженого, потреби у харчових речовинах та енергії. Висвітлено особливості адаптації новонароджених із затримкою внутрішньоутробного розвитку.

Проведено порівняльну оцінку показників клініко-параклінічного обстеження гепатобіліарної системи у дітей, які перенесли "хімічну інтоксикаційну алопецію" як під час гострого періоду захворювання та і протягом наступних десяти років диспансерного спостереження. Виявлено суттєві зміни, що підтверджують формування патології функціонального та органічного характеру, пов'язаної з відхиленнями у системах імунітету й антиоксидантного захисту. Комплекс реабілітаційних заходів лікування дітей з екозалежною патологією повинен включати методи обов'язкової корекції функціонального стану гепатобіліарної системи у зіставленні з нормалізацією показників основних регуляторних систем організму.

Обговорено патогенетичні основи формування апоптозу печінки у разі тяжких форм перинатальної патології в новонароджених дітей. Результати досліджень свідчать, що на тлі реалізації факторів антиперинатального ризику за умов патологічного пологового "оксидативного стресу" в дітей виникають різного ступеня тяжкості синдроми дезадаптації у ранньому неонатальному періоді. Найбільш важкі випадки супроводжуються значними метаболічними порушеннями, які до певної міри зумовлені дисфункцією гепатобіліарної системи на тлі дезрегуляції імунної й антиоксидантної систем організму. Вивчення основ формування апоптотичного процесу в печінці новонароджених дітей є суттєвим доповненням до розуміння тяжкості перебігу перинатальної дезадаптації, надає змогу в подальшому говорити про можливості своєчасної терапевтичної корекції з урахуванням стадійності виникнення патології.

Проведено комплексний аналіз використання антигомотоксичних препаратів (АГТП) фірми Heel "Traumeel S" і "Hepar compositum" для корекції дисметаболічних порушень у новонароджених на тлі гіпоксії. Дослідження включало загальноклінічні та спеціальні параклінічні методи в динаміці спостереження дітей на тлі лікування на першому тижні життя. Виявлено, що включення АГТП надає змогу зменшити тривалість застосування загальноприйнятих фармакологічних препаратів, що знижує фармакологічне навантаження на організм дитини, а також покращити рівень імунобіологічної адаптації та запобігти виникненню тяжких наслідків гіпоксії.

Вивчено показники імунітету новонароджених у разі перинатальної патології. На підставі одержаних даних дійшли висновку щодо доцільності визначення стану імунної системи для діагностики ступеня тяжкості дизадаптаційних синдромів у ранньому неонатальному періоді.

Мета роботи - вивчити ефективність однократної внутрішньовенної дози теофіліну 3 мг/кг маси тіла у перші 60 хвилин життя на становлення ренальних функцій у доношених новонароджених із клінічними проявами тяжкої перинатальної патології. Проведено комплексне клініко-параклінічне обстеження 70 доношених новонароджених наприкінці 1-ї та 5-ї діб життя. Основна група (ІА) - 25 дітей з клінічними проявами тяжкої перинатальної патології, яким додатково у складі базисної терапії призначався теофілін. Група порівняння (ІБ) - 25 аналогічних за станом новонароджених, які отримували загальноприйнятий комплекс лікування. Контрольна група (II) - 20 умовно здорових дітей. Оцінка ренальних функцій проведена на основі визначення рівня погодинного діурезу, балансу маси тіла, рівнів креатиніну та сечовини у сироватці крові, розрахунку швидкості клубочкової фільтрації, а також допплерометричних швидкісних характеристик на головних ренальних артеріях. Доношені новонароджені з тяжкою перинатальною патологією є групою ризику формування полісистемних пошкоджень, у тому числі ренальних дисфункцій. Застосування однократного внутрішньовенного введення теофіліну в дозі 3 мг/кг сприяє ефективній стимуляції діурезу й балансу маси тіла та супроводжується зменшенням рівня креатиніну й сечовини, підвищенням швидкості клубочкової фільтрації та позитивними змінами ренальних допплерометричних характеристик. Висновки: враховуючи позитивні результати проведеного дослідження, необхідно продовжити вивчення ефективності профілактичного призначення теофіліну доношеним новонародженим дітям із тяжкими порушеннями процесів ранньої постнатапьної адаптації із залученням більшої когорти пацієнтів з метою впровадження даної терапії.

Висвітлено сучасний стан поширення артеріальної гіпертензії у школярів та основні методи її ранньої діагностики, проблеми кардіоваскулярних порушень у дітей періоду новонародженості. Наведено характеристики артеріального тиску у школярів та результати його добового моніторингу, основні антропометричні показники і мікросоціальні чинники у школярів. Охарактеризовано стан периферійної мікроциркуляції за даними біомікроскопії судин нігтьового ложа у дітей.

З урахуванням важливої ролі сечовидільної системи в забезпеченні стабільності гомеостазу цілого організму та високої частоти ренальної дисфункції в доношених новонароджених дітей із патологічним перебігом постнатальної адаптації лікувальна тактика пацієнтів неонатальних відділень інтенсивної терапії вимагає системного підходу та спрямована на протекцію життєво важливих функцій, у тому числі на запобігання тяжким нирковим пошкодженням та їх віддаленим наслідкам. Мета дослідження - вдосконалити комплекс інтенсивної терапії новонароджених із тяжкими формами перинатальної патології за наявності порушень функціонального стану сечовидільної системи. Проведено комплексне клініко-параклінічне обстеження 100 доношених новонароджених дітей із перинатальною патологією тяжкого ступеня, з яких 60 дітям було призначено удосконалений терапевтичний комплекс (основна група), 40 дітей одержували загальноприйняту терапію (група порівняння). Новонародженим основної групи разом із традиційними заходами стабілізації гомеостазу було призначено препарат групи метилксантинів, діючою речовиною якого є теофілін, для запобігання аденозиніндукованій ренальній вазоконстрикції та препарат комплексної антигіпоксичної й антиоксидантної дії цитофлавін. Застосування удосконаленого комплексу лікування у порівнянні з традиційною терапією надало змогу суттєво покращити якість функціонування сечовидільної системи за тяжких форм перинатальної патології, зокрема зменшити частоту випадків формування гострого пошкодження нирок. Під час лікування новонароджених відмічалися зростання погодинного діурезу, зменшення рівня креатиніну в сироватці крові, збільшення швидкості клубочкової фільтрації, покращання основних допплерометричних показників ренального кровотоку та стабілізація балансу маси тіла. Стимуляція антиоксидантного ефекту захисту організму підтверджувалася суттєвим зменшенням рівня малонового альдегіду в еритроцитах та окисної модифікації білків у плазмі крові, збільшенням активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази в еритроцитах, глутатіонредуктази та глутатіон-S-трансферази у плазмі крові. Висновки: результати проведеного дослідження засвідчили доцільність використання призначеного комплексу лікування разом із традиційними терапевтичними заходами, що підтверджується нормалізацією становлення ренальних функцій за умови перинатальної гіпоксії та зменшенням тяжкості перебігу нозологічної патології в новонароджених дітей у ранньому неонатальному періоді.

Розглянуто питання визначення показань та протипоказів, умов та методів грудного вигодовування здорових новонароджених, проведення ентерального харчування та розрахунку парентерального харчування у передчасно народжених та дітей з перинатальною патологією, а також моніторингу стану пацієнтів та профілактики ймовірних ускладнень.

Неонатальна жовтяниця здебільшого є доброякісним станом новонародженої дитини і не потребує додаткових втручань, окрім спостереження. Проте прояви гіпербілірубінемії за певних умов можуть стати однією з перших клінічних ознак порушень функціонального стану гепатобіліарної системи (ГБС), у такому разі цей процес вважається нефізіологічним і потребує відповідного клінічного спостереження та додаткового обстеження. Факторами розвитку дисфункції ГБС у новонароджених можуть бути: супутня перинатальна патологія, ізоімунізація, вроджені дефекти метаболізму ферментів, що беруть участь у трансформації та виведенні білірубіну тощо. Мета роботи - на підставі комплексного аналізу специфічних клініко-лабораторних показників визначити найхарактерніші патогенетичні синдроми, які є основою формування порушень функціонального стану ГБС за наявності клінічних проявів жовтяниці в новонародженого. До дослідження залучено 164 доношених немовлят. Основна I група дослідження (92 дитини з клінічними проявами жовтяниці на тлі перинатальної патології) розділена на 2 підгрупи залежно від тяжкості стану новонароджених у ранньому неонатальному періоді: IА підгрупа - 46 дітей у стані середньої тяжкості; IБ підгрупа - 46 дітей у тяжкому стані. До II групи (контрольної) залучено 72 здорових доношених новонароджених дітей. Біохімічні дослідження сироватки крові новонароджених виконано з використанням аналізатора "ULTRA" фірми "Коле" (Фінляндія, реактиви фірми) та апарату для електрофорезу "PARAGON" фірми "Вектап" (Австрія, реактиви фірми) в умовах біохімічної лабораторії родопомічного закладу. Для достовірного аналізу статистичних даних здійснено оцінку з використанням програмного забезпечення Spss Statistica, 2010; Excel, 2016. Процедури, логіка та інтерпретація одержаних результатів аналізу базувалися на основних положеннях медичної та біологічної статистики. Порівняння кількісних показників із нормальним розподілом проведено з використанням t-критерію Стьюдента. Аналіз функціонального стану ГБС у новонароджених дітей із проявами гіпербілірубінемії при перинатальній патології показав, що клінічними ознаками дисфункції були: жовтяниця, гепатоспленомегалія, порушення функції кишечника, прояви гіпоглікемії, анемічного та геморагічного синдрому. Порушення обміну білірубіну підтверджено підвищенням рівня загального білірубіну сироватки (ЗБС) за рахунок непрямої фракції. Показники активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ) мали тенденцію до зростання з урахуванням тяжкості перебігу перинатальної патології. Значення лактатдегідрогенази (ЛДГ) також корелювало зі ступенем тяжкості стану та було найвищим у дітей IБ підгрупи. Активність лужної фосфатази (ЛФ) мала тенденцію до підвищення в дітей IА підгрупи, тоді як у дітей IБ підгрупи її активність була нижчою у порівнянні з контролем. Активність гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) у новонароджених із підгруп спостереження показала тенденцію до зниження у порівнянні з контролем. Аналіз білового спектра крові виявив зниження рівня як загального білка, так і рівня альбумінів у дітей IА та IБ підгруп у порівнянні з контролем, при цьому більш виражені зміни відзначалися в новонароджених у разі тяжкого перебігу перинатальної патології. Виявлено, що основними патогенетичними синдромами формування дисфункції ГБС за наявності клінічних ознак гіпербілірубінемії при перинатальній патології були: синдром цитолізу, холестазута білково-синтетичної недостатності, ступінь виразності та превалювання яких відповідає особливостям клінічної симптоматики та тяжкості перебігу захворювань. Встановлено, що основними клінічними проявами порушень функціонального стану ГБС за наявності клінічних ознак гіпербілірубінемії при перинатальній патології в новонароджених дітей є: жовтяниця, гепатоспленомегалія, порушення функції кишечника, у більш тяжких випадках - гіпоглікемія, анемія та геморагічні розлади. Поглиблений аналіз біохімічних показників крові новонароджених показав, що основними синдромами патогенезу дисфункції ГБС є: синдром цитолізу, який характеризується підвищенням активності АСТ, АЛТ і ЛДГ; синдром холестазу, що проявляється підвищенням рівня ЗБС крові, холестерину, зростанням активності ферментів ЛФ, ГГТ, і синдром білково-синтетичної недостатності, який підтверджується зниженням рівня загального білка, альбуміну, холінестерази, сечовини та глюкози. Виявлені значні порушення функціонального стану ГБС за наявності жовтяниці при тяжкій перинатальній патології в новонароджених свідчать про необхідність їх своєчасної діагностики для проведення відповідної терапевтичної корекції. Дослідження виконано згідно з принципами Гельсінської декларації. Протокол дослідження схвалено ЛЕК БДМУ для всіх учасників. Обстеження дітей проведено за інформаційною згодою батьків після попереднього пояснення мети, методів та обсягу лабораторних методів дослідження.

Вроджена діафрагмальна кила (ВДК) - дефект розвитку діафрагми, який характеризується герніацією черевного вмісту в грудну клітку, що призводить до різного ступеня легеневої гіпоплазії та легеневої гіпертензії. У світі зберігається високий рівень смертності дітей з цією патологією та захворюваності серед тих, хто вижив. Якісна пренатальна діагностика надає змогу виявити немовлят із тяжкою ВДК і сприяє мобілізації людських і матеріальних ресурсів для оптимального менеджменту на третинному рівні медичної допомоги. Слід акцентувати увагу спеціалістів пренатальної ультразвукової діагностики на необхідності вимірювання отриманого/очікуваного легенево-краніального індексу та положення печінки в плода. Оптимальне лікування новонароджених протягом передопераційного періоду зосереджене на м'якій вентиляції, уникненні токсичності кисню, баро/волютравми гіпопластичної легені та серцевої підтримки. У пацієнтів із легеневою гіпертензією патогенетично слід застосовувати легеневу вазодилататорну терапію, у тому числі інгаляційний оксид азоту, а також екстракорпоральну мембранну оксигенацію, а хірургічну корекцію відкласти до стабілізації стану пацієнтів. Критично важливим методом діагностики є ехокардіографія, яка надає змогу визначити тяжкість легеневої гіпертензії та порушення функції міокарда, цілеспрямовано обрати системні методи лікування, які оптимізують гемодинамічну функцію або зменшують легеневий судинний опір. Враховуючи недостатньо високий рівень доказовості існуючих міжнародних рекомендацій, потрібно проводити масштабні мультицентрові рандомізовані дослідження щодо вивчення ефективності найкращих методів попередження, діагностики та лікування новонароджених дітей із ВДК. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Досліджено теоретико-правові та практичні аспекти реалізації прав у сфері праці на основі аналізу засадничих теоретичних положень правової теорії, критичного осмислення та переломлення крізь призму особливостей реалізації права на працю, тлумачення приписів нормативно-правових актів трудового, господарського та цивільного законодавства, узагальнення практики застосування відповідних норм. Особливу увагу приділено аналізу сучасного стану та перспективі розвитку правового регулювання відносин у сфері праці, міжнародному трудовому праву в системі приватного права України, реалізації права на працю у процесі здійснення незалежної професійної та господарської діяльності. Розкрито теоретичні та практичні аспекти міжнародного правового та національного механізмів реалізації права на охорону праці і захист трудових прав працівників. Сформульовано низку пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання прав у сфері праці.