Розглянуто методи тлумачення біблійних текстів Г.Сковородою та Б.Спінозою (алегоричний та раціональний відповідно), порівняно філософсько-теософський кордоцентризм Сковороди з філософією індійської йоги. Висловлено думку про те, що Г.Сковорода є майстерним містиком, а його філософсько-теософська система - містичною. Незважаючи на типологічну спорідненість з такими релігійно-містичними системами, як індійська йога та візантійський ісихазм, філософсько-теософський кордоцентризм Г.Сковороди є самобутнім і унікальним явищем української культури та філософії.

Розглянуто вплив філософських систем Г.Сковороди та П.Юркевича на російську філософську культуру "срібного віку". Класики російського релігійно-філософського відродження продовжили справу українських мислителів та довели, що їх філософська теорія серця в її антропологічній версії є актуальною і сучасною у будь-яку епоху.

Розглянуто релігійно-філософські погляди Памфіла Юркевича - яскравого представника української філософії доби романтизму, продовжувача розбудови релігійно-філософської антропології, започаткованої Г.Сковородою. Релігійно-філософська антропологія П.Юркевича є основою психоаналітичної парадигми людського буття та релігійного екзистенціалізму та персоналізму.

Здійснено історико-філософський аналіз феномена українського кордоцентризму. З'ясовано джерела виникнення, особливості становлення та форми прояву теоретичного вчення. Осмислено методологічну культуру основних шкіл історико-філософського українознавства. Проаналізовано евристичний потенціал психологічної школи та відзначено методологічні переваги культурологічної. Виявлено три аспекти українського кордоцентризму: креативний, акціональний та інтроспективний. Доведено визначальний вплив на формування української кордоцентричної філософії двох діаметрально протилежних типів мислення: художньо-образного (асоціативного) й аналітичного (логіко-дискурсивного), що обумовлює символічне та понятійне вираження основних концептів даного вчення - у вигляді міфу та теорії. Встановлено, що інтроспективний кордоцентризм, завдяки поетичній формі свого прояву, тісно пов'язаний з національним менталітетом українського народу.

Проаналізовано специфіку української філософії. Зазначено щодо українського кордоцентризм, який репрезентує історичну ментальність та інтелектуальну ідентичність української нації. Український кордоцентризм розглянуто в різних проекціях: метафілософській, історико-філософській, антропологічній, етичній, онтологічній, феноменологічній, гносеологічній, аксіологічній, соціально-філософській і філософсько-історичній. Завдяки такій множині перспектив з'ясовуються сутність і специфіка українського кордоцентризму.

Розглянуто метафілософський проект філософії українського кордоцентризму. Проаналізовано психологічний, тексто-логічний і метафілософський способи її інтерпретації. Зазначено щодо конфлікту між міфічною та метафілософською інтерпретаціями українського кордоцентризму як національної філософії.

З історичної перспективи розглянуто сучасну ідею України та досліджено в межах соціокультурного та неоформаційного підходів до осмислення історії України. Описано історичний горизонт та проаналізовано стратегії реалізації сучасної ідеї України.

За допомогою метафор "український джміль" і "українська будівля" осмислено український історичний процес. Досліджено етапи розвитку української історії в термінах "протистояння цивілізацій" і "наближення культур".

Проаналізовано джерела активності та розвитку історії філософії. Розглянуто Світовий дух - суб'єкт історії філософії як логіки поняття і концептуальний персонаж - суб'єкт історії філософії як логіки смислу. Обгрунтовано діалектичний зв'язок між Світовим духом як абсолютним чи універсальним суб'єктом і концептуальним персонажем як індивідуальним суб'єктом.

Досліджено різні види інновацій, обгрунтовано зв'язок інновацій з конкурентоспроможністю підприємства. Запропоновано модель циклу "конкурентоспроможність - інноваційний розвиток - конкурентоспроможність".

Досліджено особливості розвитку національного видавничо-поліграфічного комплексу в якому відбуваються істотні трансформаційні процеси, які впливають на розвиток і вирішення крім загальнодержавних, на цілий ряд територіально-галузевих проблем розвитку прикордонних регіонів.

Досліджено особливості визначення конкурентоспроможності прикордонних регіонів і вплив інноваційної діяльності. Розглянуто методологічні підходи до визначення конкурентності та конкурентоспроможності регіону і запропоновано основні напрями забезпечення останньої. Визначено специфічні особливості конкурентності та конкурентоспроможності прикордонних регіонів. Обгрунтовано доцільність використання кластерного підходу для забезпечення конкурентоспроможності регіонів України на базі реформованих територіально-виробничих комплексів.

Обгрунтовано теоретичні положення та розробки методичних рекомендацій щодо організаційно-економічного забезпечення конкурентних переваг прикордонного регіону. Визначено сутність конкурентоспроможності територій (КСТ) за сучасних умов. Виявлено специфічні особливості конкурентного середовища прикордонних територій, а також систематизовано чинники й організаційно-економічні підходи формування конкурентних переваг регіону за умов розвитку транскордонного співробітництва та кластеризації. Проаналізовано чинники, які впливають на конкурентоспроможність регіону. Здійснено систематизацію організаційно-економічних підходів до забезпечення та підвищення прикордонних КСТ, а також досліджено стан реалізації ініціативи щодо формування регіонального видавничо-поліграфічного кластера як потенціального унікального "полюсу росту" регіону. Запропоновано удосконалення методичних підходів до вибору напрямів трансформації організаційної структури економіки регіону в контексті забезпечення прикордонних КСТ та, відповідно, до удосконалення системи регіонального менеджменту, пов'язаного зі стимулюванням розвитку регіонального видавничо-поліграфічного кластеру, створенням центру трансферу технологій та преінкубатора при Українській академії друкарства та розроблено методичний підхід до забезпечення конкурентних переваг території, який базується на використанні креативного потенціалу регіонального менеджменту.

Розглянуто спіралеподібну модель розвитку суспільства, що відображає відповідність основних характеристик суспільства економічним умовам становлення інформаційної економіки: обмеженість ресурсів, зростання інформаційно-телекомунікаційних технологій, споживання інтелектуальних послуг. Доведено, що причинами зміни характерних рис людини в інформаційній економіці є збільшення інвестицій у людський капітал, необхідність безперервної освіти протягом всього життєвого циклу працівника, невіддільність інформаційного капіталу від його носія - людини. На підставі проведених досліджень запропоновано галузеву модель інформаційної економіки, що складається з чотирьох секторів, які відрізняються формою і видом людської діяльності. У структурі інформаційного капіталу, що розглядається як фактор формування рушійних сил механізму інституційних змін, притаманних інформаційній економіці, запропоновано виділяти суспільний, корпоративний і індивідуальний види.