Проаналізовано проблеми управління розвитком регіону в Україні. Запропоновано методику діагностики стану його соціально-економічного розвитку, обгрунтовано доцільність підходу до управління ним як багатогалузевою корпорацією. Визначено основні чинники зростання, які формуються на регіональному рівні, висвітлено можливості їх модифікації на засадах методики розрахунку індексу людського розвитку (ІЛР) регіону, розроблено аналог показника ІЛР для галузей та районів області. Оцінено потенціал легкої промисловості країни, розкрито роль інноваційної складової стратегічного потенціалу даної галузі.

Проанализированы проблемы управления развитием региона в Украине. Предложена методика диагностики состояния его социально-экономического развития, обоснована целесообразность подхода к управлению им как многоотраслевой корпорацией. Определены основные факторы роста, формирующиеся на региональном уровне, освещены возможности их модификации на основе расчета индекса человеческого развития (ИЧР) региона, разработан аналог показателя ИЧР для отраслей и районов области. Оценен потенциал легкой промышленности страны, раскрыта роль инновационной составляющей стратегического потенциала данной отрасли.

Розглянуто проблеми оцінки ефективності управління сталим розвитком підприємств текстильної промисловості. Увагу приділено соціальному аспекту цієї проблеми. Запропоновано систему критеріїв оцінки результативності діяльності працівників залежно від їх ролі у досягненні цілей підприємства та наведено відповідну методику винагородження досягнутих результатів на всіх рівнях залежно від особистої ефективності. Розглянуто основні ознаки, яким має відповідати ефективна та сучасна система управління підприємством. Запропоновано методику розрахунку таких показників як якість складання планів сталого розвитку та дієвість у досягненні цілей сталого розвитку.

Досліджено проблему забезпечення сталого розвитку підприємств легкої промисловості з використанням визначеного організаційно-економічного механізму. Висвітлено теоретичні та методичні засади забезпечення сталого розвитку на рівні підприємства. Запропоновано методику діагностування стану підприємства щодо відповідності критеріям сталого розвитку. Виділено найвагоміші чинники, які впливають на характер сталого розвитку підприємства. Розроблено організаційно-економічний механізм управління сталим розвитком. Запропоновано модель установлення обгрунтованих цілей на підставі збалансованих показників і критеріїв сталого розвитку, систему мотивації досягнення цілей сталого розвитку, яка передбачає необхідні організаційні зміни у структурі підприємства.

Комплексно проаналізовано стан, проблеми та перспективи розвитку підприємств легкої промисловості України. Розкрито питання активізації інноваційної діяльності й еколого-орієнтованого розвитку підприємств галузі, проблеми впровадження маркетингових товарних стратегій та логістичних систем на них. Розглянуто оптимізацію асортиментної політики як інструмент раціонального використання ресурсів підприємства. Увагу приділено аналізу практики маркетингової діяльності в галузі, вибору стратегічних альтернатив за умов ризику та невизначеності, формуванню стратегії забезпечення й управління сталим розвитком підприємств легкої промисловості на засадах системи збалансованих показників.

Комплексно проанализированы состояние, проблемы и перспективы развития предприятий легкой промышленности Украины. Раскрыты вопросы активизации инновационной деятельности и эколого-ориентированного развития предприятий отрасли, проблемы внедрения маркетинговых товарных стратегий и логистических систем на них. Рассмотрена оптимизация ассортиментной политики как инструмент рационального использования ресурсов предприятия. Уделено внимание анализу практики маркетинговой деятельности в отрасли, выбору стратегических альтернатив в условиях риска и неопределенности, формированию стратегии обеспечения и управления устойчивым развитием предприятий легкой промышленности на основе системы сбалансированных показателей.

Розглянуто теоретико-методологічні та прикладні аспекти узгодження економічного зростання та соціального розвитку економічних систем різного рівня. Викладено концептуальні засади узгодження економічного зростання та соціального розвитку. Увагу приділено дослідженню закономірностей економічного зростання, оцінюванню рівня соціального розвитку, визначено вплив міжнародних соціально-економічних процесів на формування механізму їх узгодження. Проаналізовано науково-методичні підходи до забезпечення збалансованої результативності економічного зростання та соціального розвитку.

Розглянуто актуальність, перспективи та проблеми впровадження екологічних принципів у діяльність підприємств, а також складність управління даним процесом. Увагу приділено особливостям функціонування відповідно до концепції сталого розвитку на вітчизняних підприємствах. Проаналізовано основні проблеми досягнення й управління сталим розвитком. Підкреслено, що фокусування на екологічній складовій бізнесу є потужним інструментом для залучення інвестиційних ресурсів. Розглянуто існуючі альтернативи та етапи розвитку вітчизняних підприємств у межах екологізації своєї діяльності з метою підвищення теперішньої та майбутньої конкурентоспроможності. Акцент зроблено на перевагах формування стратегії підприємств з позиції екологічно орієнтованого бізнесу й досягнення конкурентоспроможної, лідируючої позиції в перспективі.

Увагу приділено теоретико-методологічним і прикладним аспектам сучасного управлінського інструментарію ефективного функціонування підприємств. Розглянуто процеси управління економічним потенціалом і технологічним розвитком підприємств. Визначено сучасні технології стратегічного управління й ефективного соціально-етичного маркетингу. Виокремлено шляхи забезпечення економічної безпеки підприємств і вдосконалення інноваційно-інвестиційних процесів. Проведено аналіз і виявлено тенденції функціонування підприємництва в Україні в контексті соціальної відповідальності та результативності бізнесу.

Розглянуто проблему використання й урахування фактора часу в процесі досягнення й оцінки результативності організації. Акцентовано увагу на стратегічній важливості змінної часу за сучасн умов високої конкуренції. Наводяться можливі характеристики використання часу в управлінні результативністю. Результативність досліджується у взаємозв'язку з показниками ефективності, таким чином, розглядається проблема пошуку оптимального співвідношення між досягненням кінцевого результату й ефективністю внутрішніх процесів. Наведено визначення результативності з урахуванням фактора часу. Стверджено, що для досягнення короткострокової та довгострокової ефективності організації її результативність повинна бути збалансована в часі. У зв'язку з цим визначено діапазони результативності в часі, які можуть застосовуватися як для організації, так і для підрозділів або конкретних працівників.

Розглянуто актуальну проблему забезпечення креативного потенціалу (КП) організації, як необхідної умови відповідності сучасному діловому середовищу та фактора забезпечення її безпеки у довгостроковому періоді. Визначено характеристики та ознаки інноваційної організації, креативності, КП. Обгрунтовано доцільність розвитку КП організації, як обов'язкової складової її економічної безпеки. Проаналізовано засади та умови створення креативного фундаменту організації з метою забезпечення її довготривалого розвитку. Визначено форми впливу на КП організації, найбільш ефективним з яких є мотивація персоналу.

Досліджено використання кластерного підходу в контексті регіонального туристичного кластера готельно-ресторанного господарства. Охарактеризовано особливості формування економічної стратегії підвищення ефективності господарської діяльності підприємства за умов нестабільного суспільства (економічні наслідки гібридної війни). Проаналізовано глобальні ризики соціально-економічного розвитку України та основні напрями їх подолання. Досліджено сучасний стан і перспективи розвитку туристичного ринку України та Херсонської області. Проведено маркетингове дослідження ринку праці області, розглянуто комунікативну політику як складову комплексу маркетингу. Вивчено методичні підходи до оцінювання ефективності брендингу. Приділено увагу маркетинговому управлінню змінами на підприємствах. Висвітлено основні напрями розвитку туристичних послуг на основі маркетингу.

Мета роботи - дослідження та формулювання поняття "ментальна модель бізнесу" як інтегруючого фактора індивідуальних уявлень, цінностей та досвіду його зацікавлених груп. Аналізуючи праці з психології, виявлено, що індивідуальні ментальні моделі обумовлюють характер прийнятих індивідом рішень. Таким чином, зроблено припущення відносно того, що результативність підприємства є результатом продуктивності ментальних моделей його учасників. Запропоновано поняття ментальної моделі бізнесу як інтеграції особистих переконань, цінностей та уявлень про діяльність підприємства всіх його працівників, які сформувалися на основі власного досвіду та впливу соціальних інститутів та парадигм суспільного мислення, що обумовлює формування на підприємстві особливої культури та визначає якість отриманих результатів. Наведено порядок формування ментальної моделі підприємства та її вплив на досягнуті результати, що дозволяє виявити першопричину виникаючої проблеми або знайти ключ до генерування нових підходів. Виявлено, що створення нових перспектив є можливим завдяки змінам у ментальній моделі. Для цього запропоновано відповідні методи та інструменти.

Увагу приділено актуальним питанням і перспективам розвитку управління персоналом в Україні та світі. Зазначено, що загострення кризових явищ в економіці зумовлює пошук та обгрунтування новітніх підходів до реалізації концепції цінності людського розвитку за умов переходу до економіки знань. Зроблено певну систематизацію поглядів щодо управління людськими ресурсами в сучасних соціально-економічних умовах, узагальнено зарубіжний і вітчизняний досвід управління людськими ресурсами. Розкрито й обгрунтовано сучасні підходи щодо управління персоналом організації в забезпеченні її ефективного розвитку. Висвітлено питання навчання персоналу та підвищення професійних компетенцій. Грунтовно розглянуто особливості гуманізації та демократизації праці. Значну увагу приділено дослідженню питань щодо оцінювання результатів праці персоналу.

Мета роботи - аналіз ролі комунікаційних зв'язків та їх видів у формуванні інноваційного середовища туристичного підприємства, визначення ризиків, які можуть виникати в результаті їх існування. Визначено неможливість генерування інноваційних підходів без створення відповідного комунікативного простору, який базується на відповідних психологічних засадах. Персонал має навчитися з повагою прислухатися до ідей інших учасників, переконувати в перспективності власних ідей, співпрацювати у вирішенні виникаючих завдань, використовувати творчий підхід і готовність експериментувати в будь-яких питаннях. Значну увагу в статті присвячено можливим комунікативним інструментам, які можуть застосовуватися на різних етапах інноваційного процесу, які в комплексному впровадженні створюють інноваційну комунікативну мережу та простір. Для кожного етапу виділено вірогідні ризики, які можуть створити перепони для досягнення поставленої цілі. На основі існуючих досліджень було виділено чотири моделі комунікативних зв'язків залежно від розміру туристичного підприємства та ролі керівництва в інноваційних процесах. А саме: "Центр підтримки" - бере свій початок у генеральному офісі туристичної мережі або в конкретному відділі великої туристичної корпорації. "Креативна команда" - це команда, у якій комунікації здійснюються за принципом матричної організаційної структури. "Ядро інноваційних змін" - формат створення окремого R&D-відділу, відповідального за пошук нових ідей і креативних форматів надання послуг, має фінансування та власну оргструктуру. "Туристичний стартап" - невелике підприємство, бізнес- моделлю якого є новий для ринку креативний підхід.

Висвітлено актуальні питання та перспективи розвитку туризму в Україні та світі. З огляду на важливість та актуальність теми монографії, зроблено певну систематизацію власних поглядів авторів щодо туристичної діяльності в сучасних соціально-економічних умовах, узагальнено зарубіжний та вітчизняний досвід управління туристичними підприємствами. Розглянуто стан та перспективи розвитку туристичного та готельно-ресторанного бізнесу в Україні та за її межами. Висвітлено економічні, соціальні та екологічні аспекти забезпечення розвитку туризму. Досліджено сучасні технології та моделі в управлінні розвитком підприємств туристичного та готельно-ресторанного бізнесу. Описано комплексне застосування маркетингу вражень в індустрії гостинності, екологізацію туристичної діяльності як невід’ємну складову сталого розвитку, рекламу як складову маркетингових комунікацій в туристичному бізнесі та інноваційну діяльність туристичних підприємств України. Окреслено формування інтегрованої системи управління туристичними ризиками в контексті стратегічної адаптації підприємства та сучасний науково-методичний інструментарій в управлінні підприємством готельного бізнесу тощо.