Представлені результати лабораторних досліджень удосконаленої конструкції штучної культі зуба, яка дозволяє збільшити надійність фіксації коронок на 30-35 .

На підставі аналізу лікування 176-ти хворих з синдромом стопи діабетика обгрунтовано та доведено ефективність застосування лімфостимулювальної терапії в комплексному лікуванні даної патології. Зазначено, що використання цієї терапії дозволяє у 82,3 % пацієнтів одержати добрі й задовільні результати і запобігти високим ампутаціям нижніх кінцівок у хворих з синдромом стопи діабетика.

На основе анализа лечения 176-ти больных с синдромом стопы диабетика обоснована и доказана эффективность применения лимфостимулирующей терапии в комплексном лечении этой патологии. Указано, что использование данной терапии позволяет в 82,3 % больных получить хорошие и удовлетворительные результаты и избежать высоких ампутаций нижних конечностей у больных с синдромом стопы диабетика.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.845.6

Рубрики:

Операції на гомілковостопному суглобі, стопі і пальцях

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано результати хірургічного лікування 189 хворих на цукровий діабет з синдромом діабетичної стопи, ішемічно-гангренозної форми ураження II - IV ступеня (за Вагнером). У кожного хворого прагнули здійснити хірургічну обробку або малу ампутацію стопи і зберегти опорну функцію кінцівки. На основі даних клінічних досліджень, реовазографії та оцінки локального кровообігу у тканинах за кліренсом водню розроблено критерії оптимізації хірургічного лікування хворих. Задовільний результат зі збереженням нижньої кінцівки одержано у 79,2 % спостережень. Високу ампутацію кінцівки здійснено у 21,8 % хворих, післяопераційна летальність становила 9,8 %.

На підставі узагальнення власного досвіду лікування 490-та хворих з синдромом діабетичної стопи запропоновано хірургічну класифікацію захворювання, яка дозволяє формувати патогенетичний діагноз з деталізацією глибини та поширення патологічного процесу на стопі, зважаючи на наявність мікрофлори в зоні гнійно-некротичного ураження. Це дає змогу визначити тактику й обсяг необхідного патогенетичного хірургічного та консервативного лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-541 + Р457.865.7

Рубрики:

Цукровий діабет

Хірургічна патологія стопи і пальців

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.865.7-5 + Р415.160.23-5

Рубрики:

Хірургічна патологія стопи і пальців

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На базі класичної теорії згину пластин досліджено задачу про згин пластини розподіленими моментами на нескінченності з несиметричною наскрізною тріщиною по дузі кола з урахуванням контакту її берегів. Встановлено умови існування розв'язку задачі у такій постановці. Проведено числовий аналіз коефіцієнтів інтенсивності зусиль і моментів, контактного зусилля між краями берегів тріщини, результати якого подано графічно.

За последнее время распространенность заболеваний пародонта резко возросла. У лиц старше 40 лет они встречаются чаще, чем кариес. Цель исследования - установить распространенность вторичных деформаций зубных рядов при заболеваниях пародонта. Для реализации поставленного задания на протяжении 12 месяцев осмотрены все больные, обратившиеся в пародонтологический кабинет. Установлено, что распространенность вторичных деформаций зубных рядов, возникших вследствие заболеваний пародонта, составляет 12,93 %, наибольшее количество приходится на возраст от 51 до 60 лет, 81,90 % - женщины.

Досліджено напружено-деформований стан ізотропних пластинчастих елементів конструкцій з криволінійною (по дузі кола) наскрізною тріщиною, між берегами якої відбувається гладкий контакт під дією рівномірно розподілених або двох зосереджених згинальних моментів, прикладених на серединному перпендикулярі тріщини. Вивчено двосторонній згин пластини рівномірно розподіленими моментами з двома однаковими тріщинами з урахуванням контакту берегів за геометричної та механічної симетрії задачі. Внаслідок контакту берегів тріщини розв'язок досліджуваних задач подано у вигляді суперпозиції розв'язків двох задач: плоскої задачі теорії пружності та технічної теорії згину пластин. З використанням методів теорії функції комплексної змінної та комплексних потенціалів плоскої задачі теорії пружності та класичної теорії згину пластин розв'язок задач зведено до задач лінійного спряження, на базі яких одержано рівняння для знаходження контактного зусилля між берегами тріщин, знайдено його аналітичний розв'язок і записано явні вирази для комплексних потенціалів плоскої задачі та задачі згину пластин, коефіцієнтів інтенсивності зусиль і моментів, на підставі яких з використанням механічних теорій міцності та критеріїв механіки руйнування можна визначити межовий стан та експлуатаційний ресурс конструкції.

Розглянуто проблему оптимізації результатів хірургічного лікування хворих на синдром стопи діабетика шляхом розробки комплексних патогенетичних диференційованих схем та алгоритмів багатокомпонентної терапії зазначеної патології. Наведено детальний опис особливостей клінічного перебігу синдрому стопи діабетика залежно від патогенетичної форми та глибини ураження. Вивчено варіанти порушень магістрального та локального кровообігу нижніх кінцівок, рентгенологічні та денситометричні критерії діабетичних остеоартропатій, морфологічні зміни тканин, особливості мікробіоценозів шкіри та ранових дефектів у хворих на синдром стопи діабетика. На підставі одержаних результатів розроблено комплексні патогенетичні схеми та алгоритми лікування, запропоновано оригінальну методику трансметатарзальної ампутації стопи, обгрунтовано доцільність використання субіотиків (А-бактерину), лімфостимулювальної терапії, керованого абактеріального середовища у лікуванні даної патології. Розроблено показання та техніку ранньої аутодермопластики ранових дефектів стоп. Запропоновано хірургічну класифікацію синдрому стопи діабетика.

За допомогою диско-дифузійного методу досліджено чутливість до пеніциліну, оксациліну, цефалексину, еритроміцину, лінкоміцину, тетрацикліну, гентаміцину 419-ти штамів аеробних бактерій, виділених із шкіри нижніх кінцівок від хворих на цукровий діабет. Найвищу чутливість стафілококи мали до цефалексину і гентаміцину (90 % штамів). До пеніциліну резистентними було 52,5 % культур. Коагулазонегативні стафілококи (S. epidermidis і S. haemolyticus) мали більш високий рівень резистентності до антибіотиків, ніж коагулазопозитивні S. aureus. Переважна більшість представників угруповання аеробних споротвірних бацил і мікрококів були чутливими до досліджуваних антибіотиків.

Вивчено особливості мікрофлори нижніх кінцівок та гнійно-некротичних вогнищ у 86 хворих з синдромом стопи діабетика з 0 - IV ступенем ураження. Доведено ефективність місцевого використання еубіотиків (А-бактерину) в комплексному лікуванні зазначеної патології.

На основі вивчення 127-ми гістологічних препаратів, виготовлених із біопсійного матеріалу, взятого інтраопераційно у 23-х хворих на синдром діабетичної стопи (СДС), вивчено морфологічні особливості гострої та хронічної рани. Встановлено, що хронічна рана вирізняється вираженим гальмуванням репаративних процесів. Розлади мікроциркуляції, поєднані з запаленням та спотвореною регенерацією, призводять до формування своєрідного хибного кола, за якого хронізація запалення сприяє незавершеній регенерації та формуванню персистувальної грануляційної тканини.

Гострі та хронічні ранові дефекти нижніх кінцівок виникають у 15 - 25 % хворих на цукровий діабет, слугуючи безпосередньою причиною високих ампутацій нижніх кінцівок у 12 % цих пацієнтів. Одним із сучасних і перспективних напрямків лікування ран є вакуум-терапія. Мета роботи - вивчити вплив вакуумної терапії (ВТ) на перебіг гострого та хронічного ранового процесу (РП) у хворих на синдром діабетичної стопи залежно від патогенетичної форми ураження та на підставі одержаних даних покращити результати хірургічного лікування вищеозначеної патології. Обстежено 239 хворих на ускладнені форми синдрому діабетичної стопи. Моніторинг перебігу ВТ доповнено клінічними, цитологічними, мікробіологічними та морфологічними критеріями. В лікуванні хворих використано апарат ВТ фірми "Агат-Дніпро". ВТ ран проведено в режимах від'ємного тиску в межах 80 - 125 мм рт.ст. На 2-гу - 3-тю добу лікування вакуумом спостерігалося вірогідне зменшення місцевих проявів гострого запального процесу. Поряд із цим відзначалося й вірогідне зменшення об'єму ранових дефектів. Відбувались позитивні зміни зі сторони мікробної контамінації ранових дефектів. Використання постійної ВТ в лікуванні ранових дефектів надало змогу значно покращити показники місцевої мікроциркуляції. Висновки: використання ВТ в комплексному лікуванні гострих і хронічних ран у хворих на синдром діабетичної стопи спричиняє місцеву та системну дію, що надає змогу стабілізувати перебіг ВТ, стимулювати регенераторні процеси, ліквідувати прояви ендогенної інтоксикації і порушення імунологічної реактивності.

У 45-ти хворих на синдром діабетичної стопи проведено порівняльну характеристику перебігу гострих та хронічних ранових процесів на тлі місцевого застосування вакуумної терапії. На основі клінічних , мікробіологічних, цитологічних, планіметричних досліджень і вивчення рівня ендогенної інтоксикації доведено ефективність вакуум-терапії ранових дефектів. Використання такого методу місцевого лікування ран у хворих на синдром діабетичної стопи дозволяє значно покращити результати та скоротити терміни стаціонарного лікування.

У 45-ти больных синдромом диабетической стопы проведена сравнительная характеристика течения острых и хронических раневых процессов на фоне местного применения вакуумной терапии. На основе клинических, микробиологических, цитологических, планиметрических исследований и изучения уровня эндогенной интоксикации доказана эффективность вакуум-терапии раневых дефектов. Использование данного метода местного лечения ран у больных синдромом диабетической стопы позволяет значительно улучшить результаты и сократить сроки стационарного лечения.

Вакуумна терапія гострих та хронічних ран використана в комплексі хірургічного лікування 228 хворих з приводу синдрому дібетичної стопи (СДС). Встановлено позитивну місцеву та системну дію цього методу лікування ранових дефектів. Вакуумна терапія ран забезпечує стабілізацію клінічного перебігу ранового процесу, покращання мікроциркуляції, зменшення їх мікробного забруднення, стимулювання регенераторних процесів, усунення ендогенної інтоксикації.

На основі аналізу лікування 1963 хворих з різними патогенетичними формами синдрому діабетичної стопи виділено низку медичних, економічних і соціальних питань, які потребують свого вирішення. Проаналізовані найбільш типові помилки та недоліки в лікуванні цих хворих. Запропоновано програму покращання якості надання спеціалізованої медичної допомоги хворим із синдромом діабетичної стопи.

Мета дослідження - удосконалити технологію отримання відбитків для виготовлення повних знімних протезів, налагодити схему взаємодії стоматолога-ортопеда з лікарями інших спеціальностей, подовжити час експлуатації повних знімних протезів за рахунок індивідуального підбору матеріалу для протезування пацієнтам. Проконсультовано 47 пацієнтів зі скаргами на незадовільну фіксацію і стабілізацію повних знімних протезів. У 17 пацієнтів (36 %) були тільки серцево-судинні, ендокринні та нефрологічні захворювання, у інших 27 (58 %) - поєднані (з переважанням одного з них), у 3 осіб із групи (6 %) перебіг соматичних захворювань утруднювався наявністю алергічних реакцій в анамнезі. Використано розроблений опитувальник, у якому пацієнт протягом 7 - 10 днів погодинно відзначав суб'єктивні відчуття за ступенем фіксації та стабілізації протеза, наявністю тиску на м'які тканини і часом незадовільної фіксації або стабілізації. Після обробки отриманих результатів та оцінки змін стану м'яких тканин протезного ложа визначено часовий інтервал, коли були відсутні симптоми здавлювання під протезом, і те, як він утримувався погодинно. При цьому визначили час, із якого протез починав спадати або погіршувалася його фіксація чи стабілізація. Оптимізували технологію отримання відбитків протезного ложа в пацієнтів із супутніми соматичними захворюваннями. Висновки: виготовлення повних знімних протезів пацієнтам із супутніми захворюваннями та обтяженим алергологічним статусом слід проводити в стані ремісії супутнього захворювання. Зняття анатомічних і функціональних відбитків необхідно проводити в оптимальний час доби. Для визначення оптимального часу доби необхідно враховувати результати опитувальників, анкет та додаткову оцінку стану м'яких тканин протезного ложа. Індивідуальний підхід у підборі матеріалу для протезування дозволяє уникнути алергічних реакцій у порожнині рота і, як наслідок, покращує фіксацію знімних протезів. Комунікація стоматологів-ортопедів із лікарями інших спеціальностей та детальне вивчення історії хвороби кожного пацієнта збільшують відсоток вдалого протезування. Контроль фіксації та стабілізації протезів у пацієнтів протягом 12 місяців дає змогу стоматологу-ортопеду вчасно відреагувати на ймовірні зміни протезного ложа та скорегувати подальшу тактику лікування пацієнтів із супутніми захворюваннями.

Висвітлено історію села Вільгір. Охарактеризовано історичні пам'ятники старовинного села, а також побут селян, дозвілля, народні звичаї, традиції його мешканців. Увагу приділено відносинам України з Росією та іншими країнами-сусідами. Вміщено інформацію щодо боротьби за Незалежність України та участі в ній жителів села Вільгір, невинних жертв московсько-комуністичного режиму. Розглянуто питання переселення українців в середині двадцятого століття.