Досліджено трансформаційні процеси у порушених лісових, урбанізованих і техногенних екосистемах, розроблено наукові засади фітомеліорації антропогенно змінених територій. Проаналізовано соціально-економічні причини та природні й антропогенні чинники порушень природних екосистем. Досліджено трансформації фітоценозу та едафотопу лісових, лісопаркових і паркових насаджень внаслідок антропогенної діяльності та процеси відновлення біогеоценозу на пост-техногенних територіях. Опрацьовано й апробовано методичні підходи до встановлення ступеня трансформованості лісових насаджень та оцінювання природоохоронної цінності лісових екосистем з метою розширення мережі природно-заповідного фонду країни. Наведено етапи становлення та екологічні, економічні й соціальні завдання фітомеліорації у контексті сталого розвитку територій. Розроблено науково-методичні підходи до класифікації порушених територій і технології ведення фітомеліоративних заходів залежно від ступеня зміненості умов місць зростання. Розкрито еколого-біологічні засади проведення лісової фітомеліорації, опрацьовано й апробовано методологію розроблення екограм потенційної лісової рослинності та запропоновано критерії оцінювання ефективності фітомеліоративних заходів.

Наведено результати дослідження вираженості немоторних проявів хвороби Паркінсона (ХП) залежно від віку, статі та стадії захворювання пацієнтів. Виявлено переважання захворювання в чоловіків похилого віку. Немоторні прояви найбільш істотно проявлялись у жінок старечого віку та їх вираженість зростала разом із прогресуванням моторних проявів ХП.

За останні десятиліття епідеміологія і стратегія ведення хворих з менінгітом значно змінилися, однак проблема їх ранньої діагностики та диференціації залишається актуальною. Бактеріальний менінгіт - загрозливий для життя стан, що зумовлює доцільність раннього етіотропного лікування, тоді як багато типів асептичного менінгіту не потребують диференційованого лікування, однак до проведення обстеження неможливо вірогідно встановити вид збудника. Основним завданням лікаря на догоспітальному етапі є організація якнайшвидшої доставки пацієнта з підозрою на менінгіт до лікарні. На госпітальному етапі слід негайно зробити люмбальну пункцію (за відсутності протипоказань) та призначити антибіотики широкого спектра дії. Дослідження інших рідин проводять у разі неможливості забору чи аналізу ліквору. Рекомендовано якнайшвидшу зміну антибіотикотерапії препаратами широкого спектра на специфічну терапію чи інше етіотропне лікування залежно від результатів дослідження ліквору. Додатково слід вводити дексаметазон. Для профілактики ефективними є вакцинація, ізоляція та механічний захист. Хіміопрофілактику проводять у виняткових випадках. Лікування інших видів менінгіту - етіотропне та симптоматичне.

Близько 25 % ішемічних інсультів (ІІ) залишаються без установленої причини. Охарактеризовано деякі спадкові та набуті тромбофілії (ТФ), які відіграють суттєву роль у генезі ІІ. Один зі способів розв'язання завдання етіологічної діагностики тромботичних станів полягає у виявленні маркерів спадкової чи набутої патології та проведенні молекулярно-генетичного типування факторів системи гемостазу. Необхідно проводити скринінг на ТФ усім пацієнтам з ІІ невідомої етіології.

Транзиторна ішемічна атака (ТІА) у вертебро-базилярному басейні (ВББ) характеризується гострим виникненням вогнищевої неврологічної симптоматики внаслідок короткочасної локальної ішемії мозку. За даними різних авторів тимчасові неврологічні прояви недостатності кровообігу у ВББ можуть прогресувати до завершеного інсульту протягом 2 - 5 років у 30 - 50 % хворих, що призводить до інвалідизації близько 80 % пацієнтів із гострими розладами мозкового кровообігу. Її діагностика пов'язана з певними труднощами внаслідок варіабельності клінічних проявів, клінічної схожості з іншими захворюваннями і, як наслідок, - неправильна терапевтична тактика.

Транзиторна ішемічна атака (ТІА) у вертебро-базилярному басейні (ВББ) характеризується гострим виникненням вогнищевої неврологічної симптоматики внаслідок короткочасної локальної ішемії мозку. За даними різних авторів тимчасові неврологічні прояви недостатності кровообігу у ВББ можуть прогресувати до завершеного інсульту протягом 2 - 5 років у 30 - 50 % хворих, що призводить до інвалідизації близько 80 % пацієнтів із гострими розладами мозкового кровообігу. Її діагностика пов'язана з певними труднощами внаслідок варіабельності клінічних проявів, клінічної схожості з іншими захворюваннями і, як наслідок, - неправильна терапевтична тактика.