У монографії розглянуто проблему релігійно-морального виховання в навчальних закладах Східної Галичини кінця XIX - початку XX ст. Висвітлено вплив різноманітних історичних обставин на освіту та виховання в Галичині даного періоду, розкрито систему виховної роботи навчальних закладів, молодіжних товариств "Січ", "Сокіл", "Пласт", "Марійські дружини". Розкрито мету, зміст, принципи, ідеали, методи, форми, засоби релігійно-морального виховання української молоді та його використання в сучасному педагогічному процесі.

На підставі аналізу архівних джерел, історико-педагогічної, теологічної, філософської літератури досліджено процес релігійно-морального (християнського) виховання молоді в українських навчальних закладах Східної Галичини, що дало змогу узагальнити теоретико-методологічні засади зазначеного виховання в навчальних закладах Галичини (кінця XIX - початку XX ст.). Розкрито реалізацію основних завдань релігійно-морального виховання в навчальному процесі. Проаналізовано зміст, форми та методи релігійно-морального виховання у позашкільній діяльності та визначено їх особливості. Розкрито обов'язки класного керівника та визначено роль священників-катехитів як співорганізаторів виховного процесу досліджуваного періоду. Виявлено форми й методи діяльності молодіжних і церковних товариств ("Сокіл", "Січ", "Пласт", Марійські дружини). Запропоновано способи застосування цього напрямку виховання у процесі відродження української системи виховання шляхом впровадження курсу "Основи релігієзнавства".

Описаны два случая туберкулеза кожи, акцентировано внимание на особенностях клиники, диагностических ошибках. Высказана обеспокоенность относительно заболеваемости туберкулезом кожи в Украине.

Досліджено етіопатогенез і клінічну симптоматику рідкісного захворювання - ектодермальної дисплазії. Описано клінічні варіанти власних спостережень трьох випадків ектодермальної дисплазії, надано гістологічну картину.

Розглянуто походження всесвітньовідомого українського письменника і поета, історика та економіста, політика і літературознавця І. Франка (1856 - 1916) із дрібної шляхти (гербів Сас і Єліта). Розкрито його зв'язки із такою ж шляхтою (гербу Сас) із с. Нижній Березів повіту Коломия в Галичині (тепер Косівський район на Івано-Франківщині, Україна). Показано вплив самого письменника на організацію радикальної партії в Березовах, освітню діяльність вихідців із Березова К. Геника-Березовського (1857 - 1925), В.-Я. Арсенича-Березовського (1887 - 1953), Ю. Геника-Березовського (1906 - 1952), К. Геника-Березовського (1919 - 1988), І. Кузича-Березовського (1903 - 1985) гербу Сас і багатьох інших у діаспорі; на відкриття шкіл і громадських організацій у самих Березовах, а також участь вихідців із Березова у національно-визвольному русі під час Першої світової і Другої світової війни.

Мета роботи - проаналізувати плани українських політичних сил щодо шляхів проголошення та формування незалежної самостійної соборної держави Україна та їх реалізація з точки зору військової стратегії і тактики. Проаналізовано різні форми (мирна та військового повстання) підготовки щодо передачі чи отримання влади українською стороною після закінчення Першої світової війни в Наддніпрянській Україні та Галичині, а також шляхи досягнення стратегічної мети українського народу: створення Української держави. Методами аналізу архівних документів, аналогії, гіпотетичним, порівняння встановлено, що всі представники українських політичних партій Східної Галичини розглядали й орієнтувалися тільки на мирний шлях отримання влади українським народом в основному за планом, розробленим і погодженим ще за життя принца Франца-Фердінанда з представниками української сторони, що були представлені в Австро-Угорському парламенті - Рейхсраті. Інших варіантів проголошення та формування Української держави галицькі політики не передбачали, не розглядали й не готували. Військових варіантів теоретично могло бути 2, але жодного з них політичні сили, які мали взяти на себе підготовку щодо створення держави, так і не передбачили й підготовчу роботу не здійснили. Єдиними, хто мислив тверезо і реально розглядав силовий варіант проголошення Української держави та її захист, були українські військові офіцери та старшини у відставці або котрі служили в австро-угорській армії. Зроблено висновок, що на жаль, через пасивність політиків, підготовку військової операції щодо проголошення та захисту української держави було розпочато надто пізно. І хоча саме здобуття влади українцями, як тактична військова операція, пройшло успішно, проте стратегічну мету - проголошення та збереження держави Україна - українці не підготували та провалили. Причина поразки - ментальність українців.