Розкрито філософські засади освітнього дискурсу, обгрунтовано можливості застосування посткласичної методології (нелінійного, гендерного, ціннісно-смислового, діалогічного підходів). Висвітлено філософські проблеми інформатизації й управління сучасною освітою. Показано місце педагогічної комунікації в літературно-освітній сфері. Розглянуто освіту як важливу соціокультурну детермінанту становлення особистості.

Раскрыты философские основы образовательного дискурса, обоснованы возможности применения постклассической методологии (нелинейного, гендерного, ценностно-смыслового, диалогового подходов). Освещены философские проблемы информатизации и управления современным образованием. Показано место педагогической коммуникации в литературно-образовательной сфере. Рассмотрено образование как важная социокультурная детерминанта становления личности.

Аргументовано положення, що історіософська складова як елемент світоглядної підготовки передбачає процес освоєння та осягнення майбутніми вчителями тенденцій розвитку історичної дійсності, формування соціальної самоідентичності, залучення їх до системи цінностей, норм і відносин суспільства, формування певних соціальних якостей як компонент професійного потенціалу педагогів. Досліджено суть світоглядної підготовки майбутнього педагога на різних етапах розвитку українського суспільства (періоду Визвольних змагань 1917 - 1920 рр., торжества марксизму-ленінізму 1920 - 1990 рр. та періоду системної трансформації суспільства - з 1991 р.), установлено її детермінованість соціально-політичним контекстом та панівною державною ідеологією. На підставі аналізу емпіричного матеріалу виявлено факт панування у вищій педагогічній школі гностичного підходу до підготовки фахівця та обгрунтовано важливість переходу до рефлексивно-креативного компетентнісного знання, яке має забезпечувати становлення вчителя як суб'єкта цілісної педагогічної діяльності. Визначено зміст історіософської підготовки майбутнього педагога за умови сучасних докорінних соціокультурних трансформацій, науково обгрунтовано її гностичну, аксіологічну та праксіологічну складові, єдність яких сприяє узгодженню суперечностей формування наукобіжного та наукоцентричного різновидів філософського історичного світогляду.

На підставі синтезу філософського та педагогічного знання проаналізовано роль освіти як важливої соціогуманітарної детермінанти становлення особистості. Висвітлено методологічні пріоритети та ціннісні аспекти сучасної філософії освіти. Охарактеризовано становище освітнього інформаційного простору України. Розкрито проблеми модернізації вищої педагогічної освіти в контексті нелінійного підходу. Проаналізовано вплив культурно-освітніх організацій на формування національної самосвідомості української молоді. Увагу приділено філософським засадам діалогової взаємодії суб'єктів освіти, організації самостійної роботи студентів у процесі впровадження кредитно-трансферної системи, ролі мистецької освіти в професійному становленні творчої особистості.

Висвітлено основні методологічні та дидиктичні засади підвищення ролі суспільних дисциплін у професійній підготовці майбутнього вчителя. Розглянуто освіту як важливу соціокультурну детермінанту становлення особистості. Розкрито процес становлення історіософського світобачення майбутнього педагога в контексті модернізації вітчизняної освіти. Показано потенціал історії як навчальної дисципліни у педагогічному навчальному закладі. Увагу приділено підвищенню рівня духовної культури фахівців початкової ланки освіти засобами релігієзнавства. Розглянуто питання політичної соціалізації особистості майбутнього педагога.

Розглянуто вплив соціально-політичних факторів на формування сутності та функціональних можливостей історіософської підготовки майбутнього учителя на різних етапах розвитку українського суспільства у ХХ ст. Акцентовано увагу на необхідності врахування досвіду попередніх десятиріч, що є необхідною умовою реалізації завдань історіософської підготовки вчителя сучасної національної школи. Визначено актуальність для сучасних умов особистісно-ціннісного підходу у викладанні історичного матеріалу, який знайшов відображення у навчальних програмах, підручниках і методичних підходах за часів національно-демократичної революції. Зроблено висновок про необхідність методологічної переорієнтації історіософської компоненти у змісті педагогічної освіти, що сприятиме формуванню вчителя новітньої світоглядної та моральної культури.

Рассмотрено влияние социально-политических факторов на формирование сущности и функциональных возможностей историософской подготовки будущего учителя на разных этапах развития украинского общества в ХХ в. Акцентировано внимание на необходимости учета опыта предыдущих десятилетий, так как это является необходимым условием реализации задач историософской подготовки учителя современной национальной школы. Определена актуальность для современных условий личностно-ценностного подхода в преподавании исторического материала, который нашел отражение в учебных программах, учебниках и методических подходах во время национально-демократической революции. Сделан вывод о необходимости методологической переориентации историософской составной в содержании педагогического образования, так как это будет способствовать формированию учителя новой мировоззренческой и моральной культуры.

The influence of social and political factors onto the formation of the essence and functional abilities of historiosophic preparation of the future teacher at different stages of Ukrainian society’s development in the XXth century has been examined in the article. The attention is concentrated on the necessity of taking into account experience of the previous decades that is essential condition of realization of tasks of historiosophic preparation of the teacher of modern national school.