На підставі аналізу лікування 856-ти хворих з первинним вивихом плеча та результатів функціональних проб у 189-ти хворих представлено обгрунтовану нову концепцію нестабільності плече-лопаткового суглоба (ПЛС) як травматичне захворювання утримувального апарата головки плеча (УАГП) з ушкодженням його саморегулювальної системи руху верхньої кінцівки. Залежно від ступеня ураження УАГП виділено три періоди: скритого перебігу хвороби; продормальні прояви, дискомфорт рухів; декомпенсація функції ПЛС. За допомогою функціональних проб визначено ступінь (період) нестабільності ПЛС, що дозволяє обгрунтувати відповідну тактику профілактики та лікування з урахуванням адаптаційних можливостей УАГП.

Проаналізовано чинники та механізми розвитку нестабільності плечо-лопаткового суглоба. Запропоновано спосіб оперативного лікування пацієнтів з нестабільністю плечо-лопаткового суглоба.