Висвітлюється унікальна історична глава національного театрального мистецтва, замовчувана впродовж півстоліття. На багатому архівному, документальному, іконографічному матеріалі, свідченнях учасників тогочасного театрального процесу розглядається творчість митців, котрі, опинившись у небезпечних і принизливих умовах гітлерівської окупації, змогли підняти театральну діяльність до рівня могутнього фактора патріотизму, націотворення, духовного захисту народу.

Розглянуто історію розвитку національного театрального мистецтва, замовчувану впродовж півстоліття. На підставі узагальнення архівного, документального, іконографічного матеріалів, а також свідчень учасників тогочасного театрального процесу проаналізовано творчість митців, котрі опинившись у небезпечних і принизливих умовах гітлерівської окупації, змогли підняти театральну діяльність до рівня могутнього фактора патріотизму, націотворення, духовного захисту народу.

Рассмотрена история развития национального театрального искусства, замалчиваемая в течении полстолетия. На основе обобщения архивного, документального, иконографического материалов, а также свидетельств учасников театрального процесса 1941 - 1944 гг. проанализировано творчество художников, которые, оказавшись в опасных и унизительных условиях, смогли поднять театральную деятельность до уровня мощного фактора патриотизма, создания нации, духовной защиты народа.

Реконструйовано театральну топографію України 1941-1944 рр., репертуар та творчий склад театральних колективів, визначено роль театру в соціокультурному середовищі того часу. За умов фашистського нищення української культури, сцена, скориставшись відстрочкою свого маргінального фіналу, компенсує втрачувану силу стагнуючих видів мистецтва, посилює психокорегувальні функції, виявляє себе як фактор націотворення. З'ясовано спонукальні причини легітимності, наданої фашистською диктатурою інститутові театру в Україні, розглянуто проблему колабораціонізму, принципи театрального будівництва за тих умов, вплив на нього альтернативних чинників - жорстокого фашистського протекторату і національно-патріотичних настроїв митців та глядачів.

Висвітлено загальні тенденції художньої еволюції української літератури початку ХХ ст., питання літературного відродження 1920-х рр., соціалістичного реалізму 1930 - 1950 рр., літератури української діаспори та шістдесятництва, російськомовної літератури України, гумористики та сатири. Увагу приділено питанням розвитку музичного мистецтва, опери, балету та оперети, драматичного театру, екранної культури та циркового мистецтва. Розкрито особливості театрального мистецтва міжвоєнного періоду на західноукраїнських землях (1918 - 1939 рр.), сценічного мистецтва в Україні під час фашистсько-німецької окупації (1941 - 1944 рр.), театру повоєнних десятиліть наприкінці 1940 - 1960-ті рр., основні тенденції тетрального процесу наприкінці 1970 - 1980-ті рр., розвитку театру пострадянської доби (1990-ті рр. - початок ХХІ ст.).

Досліджено творчість українського режисера І. Когутяка, який очолював театр у Коломиї в перших десятиліттях XX ст. Зроблено спробу реставрувати окремі вистави колективу, проаналізовано діяльність театру І. Когутяка в контексті національно-духовного життя не лише Коломиї, а й Західної України загалом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч612.3 + Щ333(4УКР)

Рубрики:

Історія преси

Історія театру

Шифр НБУВ: Ж70113 Пошук видання у каталогах НБУВ