Досліджено проблему діагностики, особливості тактики та хірургічного лікування різних форм нестабільної стенокардії (НС). Обстежено 142 хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) із різним ступенем ризику хірургічного втручання, яких було умовно поділено на 4 групи. Першу складали хворі з ранньою післяінфарктною стенокардією, другу - хворі з дестабілізацією стану в перший рік після перенесеного інфаркту міакарда (ІМ), третю - хворі з дестабілізацією стану пізніше року, після перенесеного ІМ і четверту - хворі без ІМ в анамнезі. Показано, що ступінь тяжкості захворювання збільшується від 4-ї групи до 1-ї. Медикаментозна терапія дозволяє стабілізувати стан у середньому в 74,7 % випадків. Застосування вінцевої ангіопластики в комплексі стабілізаційних заходів дозволило збільшити кількість стабілізованих хворих на 20 % у групі в цілому. На підставі досліджень виділено особливості проведення операції, виявлено фактори ризику вінцевого шунтування, розроблено особливості тактики хірургічного лікування залежно від форми НС. Стандартизоване застосування розробленого алгоритму комплексного лікування хворих із НС в екзаменаційній групі дозволило знизити частоту післяопераційних ускладнень з 84,5 % до 48,5 %, летальність з 6,3 % до 4,2 %. Вивчено безпосередні та віддалені результати хірургічного лікування.

Проведено порівняльний аналіз результатів виконання пластичних операцій на тристулковому клапані (ТК) у пацієнтів при серцевій недостатності у термінальній стадії. У віддаленому післяопераційному періоді показники внутрішньосерцевої гемодинаміки (фракція викиду, регургітація на ТК) та клінічні прояви (вираженість скарг, якість життя) після пластичних операцій з застосуванням опірного кільця значно відрізнялися від таких після використання шовної пластики. Функція клапана протягом 5 років збережена у 91,1 % пацієнтів.

Проаналізовано стан експериментальних та клінічних досліджень ефективності застосування різних типів стовбурових клітин (СК) за ураження міокарда. Продемонстровано перспективність використання СК для лікування скорочувальної функції міокарда. Попри досягнення, залишається низка питань, що потребують вирішення та додаткових досліджень. Це, зокрема, про можливості одержання та нагромадження достатньої кількості СК, шляхи диференціювання їх, виразність та тривалість позитивного ефекту від СК.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.13-5

Рубрики:

Хвороби міокарда

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.11-59

Рубрики:

Ішемічна хвороба серця

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано морфологічні, функціональні ознаки ураження міокарда та толерантності до фізичного навантаження у тварин за ізопротеренол-індукованого ураження міокарда після трансплантації ядровмісних клітин (ЯК) пуповинної крові (ПК) у порівнянні з природним перебігом моделі. Доведено, що трансплантація ЯК ПК сприяє прискоренню процесів регенерації та відновлення ушкодженого міокарда в експериментальних тварин. Оцінено зміни локалізації трансплантованих ЯК в зоні ураження та здатність ЯК ПК за їх трансплантації шляхом внутрішньовенного введення мігрувати в зону пошкодження. Одержані експериментальні дані потребують комплексного аналізу та дозволяють очікувати позитивного ефекту під час клінічних випробувань у пацієнтів у разі хронічних захворювань серця.

Наведено випадок пластики аортального клапана в дорослого. Показано ефективність методу і можливості його застосування.

Проведено порівняльну оцінку 32 одномоментних оперативних втручань з ішемічною хворобою серця, атеросклерозу сонних артерій та магістральних судин за період 2012 - 2014 рр. Гладке протікання після операційного періоду відмічено у 100 % (32) хворих під час одномоментних втручань. У 32 (100 %) випадках було виконано аорто-коронарне шунтування на серці, що працює. Летальних випадків не було.

На сьогоднішній день захворюваність на серцеву недостатність (СН) називають епідемічною. Найрадикальнішим і найбільш ефективним методом лікування хронічної СН (ХСН) залишається трансплантація серця. Проте вона є дуже обмеженою у використанні через низку соціальних, медичних та етичних чинників. Одним з перспективних, але недостатньо дослідженим підходом лікування ХСН є клітинна терапія. Незважаючи на те, що вже було проведено цілу низку досліджень клітинної терапії, багато питань залишаються відкритими. Мета роботи - оцінити вплив трансплантації стовбурових клітин пуповинної крові на перебіг та прогноз СН у пацієнтів із зниженою скоротливою здатністю міокарда. Проведено аналіз стану пацієнтів з СН стадії IIА - IIБ. Трансплантацію стовбурових клітин (ТСК) пуповинної крові проводили внутрішньовенним методом. Толерантність до фізичного навантаження визначали за допомогою тесту із 6-хвилинною ходою. Оцінювали рівень мозкового натрій-уретичного пептиду (BNP). Розрахунок ризиків 1- та 3-річної смерті проводили за шкалою MAGGIC. Вихідний стан хворих характеризувався наявністю СН з підвищеним ризиком 1- та 3- річної смерті. Традиційна консервативна терапії була недостатньо ефективною. Після ТСК в короткострокові терміни зареєстровано покращання загального стану реципієнтів, збільшення толерантності до фізичного навантаження, зменшення функціонального класу (ФК) СН по NYHA (до ТСК середній ФК - 3,3, через 1 міс - 2,6, через 3 міс - 2,2). Також після ТСК знизився рівень біохімічних маркерів СН та розрахунковий ризик смерті від СН. Зниження проявів СН після ТСК надало змогу підвищити дози бета-адреноблокаторів до цільових терапевтичних доз, а дози сечогінних суттєво знизити. Висновки: ТСК пуповинної крові дозволила підвищити ефективність консервативної терапії СН у пацієнтів з кардіоміопатією. Застосовування ТСК пуповинної крові у комплексному лікуванні хворих із зниженою скорочувальною функцією міокарда потребує подальших досліджень.

Мета роботи - аналіз ефективності трансплантації стовбурових клітин пуповинної крові (СКПК) і парціальної лівошлуночкової вентрикулоектомії (операції Батиста) у хворих з дилатаційною кардіоміопатією (ДКМП). Вивчено ефективність лікування ДКМП у двох групах хворих: у 1-й групі (n = 19) виконували операцію Батиста, у 2-й групі (n = 22) - СКПК методом внутрішньовенного введення. Встановлено, що після трансплантації СКПК у хворих з ДКМП поступово достовірно збільшується скорочувальна здатність міокарда, що проявляється збільшенням фракції викиду (ФВ) лівого шлуночка (ЛШ) з (19,8 +- 7,8) до (38,0 +- 10,9) %. Висновки: трансплантація СКПК у хворих з ДКМП надає можливість без операції досягти достовірного приросту скорочувальної здатності міокарда, і цей ефект зберігається в строки 12 - 18 міс.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.11 + Р410.13

Рубрики:

Ішемічна хвороба серця

Хвороби міокарда

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - оцінити зміни якості життя хворих з ішемічною кардіоміопатією після хірургічної реваскуляризації та трансплантації стовбурових клітин пуповинної крові. Проведено аналіз змін якості життя 113 хворих з кардіоміопатією ішемічного генезу. У залежності від методу лікування пацієнти були розподілені на такі групи: 1-ша - 38 (33,6 %) пацієнтів, яким було виконано коронарне шунтування, 2-га - 35 (31,0 %) пацієнтів, яким було виконано стентування коронарних артерій, 3-тя - 20 (17,7 %) пацієнтів, яким на доповнення до хірургічної реваскуляризації була виконана процедура трансплантації стовбурових клітин пуповинної крові; 4-та - 20 (17,7 %) пацієнтів, яким була призначена тільки консервативна терапія. При оцінці ефективності застосування стовбурових клітин пуповинної крові за критерієм зменшення кількості балів за опитувальником The Minnesota Living with Heart Failure Questionnaire (MLHFQ) на 50,0 % через 12 міс спостереження приріст терапевтичної ефективності відносно покращення якості життя після комплексного застосування реваскуляризації міокарда та трансплантації стовбурових клітин пуповинної крові становив 75,0 % порівняно з консервативною терапією, 53,7 % порівняно з коронарним шунтуванням та 48,6 % порівняно зі стентуванням коронарних артерій. Доведено суттєве підвищення "шансів" досягнення даного ефекту, а також вірогідне кумулятивне відношення шансів - 4,85 [2,44 - 9,64]. За даними опитувальника SF-36 одержано вірогідно більш високі показники як фізичного, так і психічного компонентів здоров'я у хворих, яким реваскуляризацію міокарда доповнювали трансплантацією стовбурових клітин пуповинної крові. Висновки: після трансплантації стовбурових клітин пуповинної крові, якою доповнюють реваскуляризацію міокарда у хворих з ішемічною кардіоміопатією, зменшуються прояви серцевої недостатності, частково відновлюються толерантність до будь-яких видів фізичного навантаження, включаючи повсякденну роботу й самообслуговування, а також покращуються показники фізичного та психічного компонентів здоров'я.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.09 + Р457.365.11

Рубрики:

Серцево-судинна недостатність

Хірургічна патологія серця, серцевої сумки та магістральних судин

Шифр НБУВ: РА444829 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведене клінічне спостереження демонструє можливість виконання трансплантації серця у пацієнтів із перенесеною COVID-19 - інфекцією. Якщо виникає необхідність виконувати втручання реципієнтам у ранній період після перенесення інфекції, це може призвести до дихальної недостатності. Враховуючи, що пандемія COVID-19 набула світового характеру, кількість таких реципієнтів зростає. Тому дана проблема потребує детальнішого вивчення та оцінки віддалених результатів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23 + Р410.210.41 + Р457.345.1

Рубрики:

Цукровий діабет

Атеросклероз. Артеріосклероз

Операції на серці, серцевій сумці і магістральних судинах

Шифр НБУВ: Ж24380 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено 3-річне спостереження за пацієнтом з дилатаційною кардіоміопатією, для лікування якого були застосовані мезенхімальні стовбурові клітини пуповинної крові. У пацієнта після тяжкого перебігу хронічного міокардиту розвинулася дилатаційна кардіоміопатія. Лікування позитивно вплинуло на динаміку клінічного стану, поліпшення показників скорочувальної функції лівого шлуночка, поліпшення якості життя. Пацієнт був знятий з листа очікування трансплантації серця. Спостереження за хворим триває.