Ключ. слова: 2-Арил-2, 3-дигідро-4Н-[1, 3]тіазино[3, 2-а]бензімідазол-4-они, 3-(1Н-бензо[d]імідазол-2-сульфаніл)-3-фенілпропанова кислота
Індекс рубрикатора НБУВ: Г262.33 + Е422.249.21-642:Г + Е422.151.16-642:Г

Рубрики:

Streptococcus

Escherichia

Шифр НБУВ: Ж24793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж28227 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: 4-тіо(гідразино)хіназоліни, протимікробна та протигрибкова активність, прогноз біологічної активності
Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9-29

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.81-1 + Л662.947

Рубрики:

Протимікробні та протипаразитарні засоби

Похідні імідазолу

Шифр НБУВ: Ж68462 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.811-2

Рубрики:

Хіміотерапевтичні засоби

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В опытах на белых крысах показано, что нанесение мази на основе адамантансодержащего соединения на пораженную поверхность кожи в количестве 2 г/кг массы тела не сопровождается поступлением действующего вещества в кровь.

Уперше у вітчизняній практиці проведено токсикологічні та скринінгові вірусологічні дослідження нових синтезованих сполук, похідних адамантану та норборнану. Синтезовано 5 сполук з протигрипозними властивостями та 5 з протигерпетичними якостями. Виявлено найбільш перспективні сполуки - АВ-32 щодо боротьби з вірусом герпесу та АВ-4 - щодо лікування грипу та герпесу. Досліджено вплив сполуки АВ-4 на активність ДНК-полімерази, тимідинкінази, встановлено наявність у неї інгібуючої дії на процес синтезу ДНК вірусів. Доведено, що сполука АВ-4 проявляє інтерферентну активність і перевищує показники противірусних препаратів "Ремантадину" й "Ацикловіру". З'ясовано, що сполука АВ-32, поряд із антигерпетичною дією, проявляє антибактеріальну й антифунгальну активність.

Розглянуто дані літератури про дію різних хімічних речовин на мікроорганізми. Підкреслено, що одним із перспективних шляхів пошуку нових високоефективних антимікробних препаратів є скринінг речовин синтетичної природи, які раніше самостійно або у складі лікарських засобів такого фармакологічного направлення у клінічній практиці не використовувались. У цьому плані великий інтерес викликають похідні аміноадамантану.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.934.9 + Р281.7/9

Рубрики:

Інші анаероби

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обобщены и систематизированы литературные данные по антибактериальным свойствам 2-арил-, алкил-, гетарил-, N-замещенных и N',N''-дизамещенных бензимидазолов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.81

Рубрики:

Протимікробні та протипаразитарні засоби

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.82 + Е40*444*801-642:Г296 + Р281.81-2

Рубрики:

Загальна мікробіологія

Протимікробні та протипаразитарні засоби

Шифр НБУВ: Ж16674 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обобщены и систематизированы данные литературы по антибактериальным свойствам производных бензимидазола. 1,2-дизамещенные бензимидазолы проявляют широкий спектр антибактериального действия. Наиболее выраженная активность соединений наблюдается в отношении грамположительных бактерий.

Распространение резистентных штаммов патогенов и снижение эффективности антибиотикотерапии обусловливают необходимость поиска новых соединений с антимикробными свойствами. Цель работы - синтез и изучение антимикробных свойств новых производных арилалифатических аминоспиртов. Исследованы четвертичные соли 1-[4-(1,1,3,3-тетраметил-бутил)фенокси]-3-диалкиламино-2-пропанола (соединения I-XIV). Синтез соединений осуществляли с помощью метода взаимодействия эпоксидов предшественника с избыточным количеством соответствующих аминов при нагревании в изопропаноле с последующей обработкой избытком галоидных алкилов. С целью подтверждения структуры использовали методы элементного анализа, ИК- и ПМР-спектроскопии. Антимикробную активность относительно тест-штаммов Staphylococcus aureus АТСС 25923, Escherichia coli АТСС 25922, Pseudomonas aeruginosa АТСС 27853 и Candida albicans NCTC 885/653 определяли с помощью метода серийных разведений в жидких тщательных средах и оценивали с помощью показателя минимальной ингибирующей концентрации. Исследования антибактериальных и антифунгальных свойств впервые синтезированных четвертичних солей 1-[4-(1,1,3,3-тетраметилбутил)фенокси]-3-диалкиламино-2-пропанола показали, что соединения обладают как мононаправленым, так и поливалентным действием. Выраженность антимикробного действия и широта спектра впервые синтезированных арилалифатических аминоспиртов свидетельствуют о перспективности создания на их основе новых противомикробных препаратов.

Узагальнено дані щодо розробки нових препаратів класу хінолонів. Нині представники цього класу знаходяться на етапі доклінічних досліджень, 10 препаратів - на етапі клінічних випробувань. Нові сполуки класу нефторованих хінолонів (немоноксацин, озеноксацин та KRP-АМ1977) характеризуються розширеним спектром відносно мультирезистентних штамів грампозитивних бактерій та атипованих збудників пневмоній. Проведено клінічні дослідження свідчать, що немоноксацин та пероральна форма KRP-АМ1977 є ефективними для лікування пацієнтів з респіраторними захворюваннями, ін'єкційна форма KRP-АМ1977 - при інфекціях, обумовлених MRSA, озеноксацин - при інфекціях шкіри. Нові фторовані хінолони активні відносно MRSA, атипових збудників респіраторних інфекцій, анаеробів та мікроорганізмів, резистентних до фторхінолонів попередніх поколінь. Особливістю одного з нових препаратів - делафлоксацину - є високий ступінь проникнення в біоплівку S. aureus, що свідчить про перспективність застосування препарату при захворюваннях, обумовлених біоплівковими формами бактерій. Нині доведено ефективність препарату при госпітальній пневмонії, абдомінальних інфекціях та інфекціях урогенітального тракту. Для фінафлоксацину, препарату цієї групи, характерним є підвищення активності в кислому середовищі, що дозволяє застосовувати препарат при інфекціях сечових шляхів та хворобах, обумовлених Helicobacter pylori. Проведено дослідження сполуки АСН-702, представника нового підкласу хінолонів - ізотіазохінолонів. АСН-702 виявляє активність відносно біоплівкових форм мікроорганізмів, а також мультирезистентних штамів Mycobacterium tuberculosis. На увагу також заслуговує сполука гібридної конструкції, що поєднує у своїй структурі елементи будови рифампіцину та представника хінолонів CBR-2092 і має комбіновани механізм дії. Препарат, розроблений на основі сполуки, може застосовуватися для лікування пацієнтів з персистуючою інфекцією, зумовленою S. aureus. Представлена інформація свідчить про необхідність подальшого пошуку нових активних антимікробних засобів та перспективність розробки ефективних та безпечних препаратів серед представників класу хінолонів.

Узагальнено інформацію щодо сучасного стану розробки антибактеріальних засобів, які належать до класу оксазолідинонів. На сьогодні до застосування в медичній практиці дозволено два препарати - Лінезолід (2000 р.) та Тедизоліду фосфат (2014 р.), призначені для лікування пацієнтів з інфекціями, спричиненими грампозитивними коками. На етапі клінічних досліджень знаходяться шість нових оксазолідинонів, що мають деякі переваги порівняно з першими препаратами цього класу. Так, Радезолід та сполука LCB01-0371 характеризуються активністю відносно грамнегативних паличок, Кадазолід виявляє виражену інгібуючу дію відносно Clostridium difficile, а Сутезолід та Посизолід розглядаються як потенційні протитуберкульозні засоби. Для сполуки MRX-I не виявлено переваг щодо спектра антибактеріальної активності, проте результати досліджень свідчать про сприятливий фармакокінетичний профіль та меншу токсичність порівняно з Лінезолідом. Подальший пошук нових оксазолідинонів проводиться переважно з метою виявлення сполук, активних відносно як чутливих, так і полірезистентних штамів мікроорганізмів. Етап доклінічних випробувань сьогодні проходять сім сполук. Наведений огляд літератури характеризує основні напрями розробки нових препаратів антибактеріальної дії на основі представників класу оксазолідинонів та доцільність їх впровадження в клінічну практику.

Огляд літератури узагальнює інформацію щодо захворювань, обумовлених умовно-патогенними грибами роду Candida, факторів ризику їхнього виникнення та розповсюдженості. Наведено дані щодо найпоширеніших поверхневих кандидозів, а саме уражень слизових оболонок, шкіри та нігтів, зазначено прояви таких патологій та їх основних збудників. Представлено аналіз даних літератури щодо частоти виникнення, етіологічних факторів розвитку системних кандидозів (кандидемій, патологій внутрішніх органів) та летальності. Особливу увагу приділено змінам клітинної та гуморальної ланок імунної системи у хворих на кандидози різної локалізації та проблемі розвитку мікогенної алергії. Представлені дані свідчать про здатність грибів роду Candida викликати широкий спектр клінічних патологій - від уражень шкіри та слизових оболонок до септичних станів з тяжким перебігом та високою летальністю, а основним фактором ризику їх розвитку є порушення місцевих або системних механізмів протиінфекційного захисту. Зазначено, що в більшості випадків збудником кандидозів є С. albicans, проте останніми роками зростає роль С. non-albicans: C. parapsilosis, C. glabrata, C. tropicalis, C. krusei тощо, які проявляють значно нижчу чутливість до антимікотиків, що призводить до зниження ефективності сучасних антифунгальних засобів та зумовлює необхідність розробки та впровадження нових підходів до фармакотерапії кандидозів.

Узагальнено дані щодо препаратів, які сьогодні застосовуються для антифунгальної терапії, та сполук, перспективних для створення нових антимікотиків. Для клінічного застосування з метою лікування пацієнтів з мікозами в Україні рекомендовані препарати системної та місцевої дії, які належать до полієнових антибіотиків, азолів, аліламінів, ехінокандинів, гризанів та інші. На етапах доклінічного та клінічного дослідження знаходяться перспективні нові сполуки, причому пошук та розробка проведено як у межах відомих класів (азолів, полієнів, ехінокандинів), так і серед представників інших хімічних груп. Зокрема, на різних стадіях впровадження перебувають похідні оротомідів (F901318), бензогідразидів (ВНВМ, D0), целекоксибів (AR-12), ариламідів (Т-2307), ніккоміцинів (SP-920704), солдаринів (GM-193663, GM-237354) та ін. Важливими особливостями нових сполук є досить широкий спектр антифунгальної активності, здатність інгібувати ріст та розмноження резистентних до офіцинальних антимікотиків штамів грибів та нові механізми дії, що забезпечуватиме більш повільний розвиток стійкості до них у разі впровадження в клінічну практику. Представлений аналіз даних літератури свідчить про актуальність розробки препаратів антифунгальної дії на основі представників відомих та нових хімічних класів та висвітлює основні перспективи антифунгальної хіміотерапії.

Бактериальные биопленки, в частности образованные Pseudomonas aeruginosa, являются причиной серьезных хронических инфекционных заболеваний. Бактерии в биопленке фенотипически более устойчивы к действию антибиотиков и иммунной системы макроорганизма, что делает их важным фактором патогенности для многих микрорганизмов. Объектом исследования были выбраны производные аминоспиртов с адамантильным (КВМ-97) та N-алкиларильным радикалом (КВМ-194, КВМ-204, КВМ-261, КВМ-262). Цель работы - установить влияние соединений на пленкообразование и сформированные биопленки P. aeruginosa. Влияние производных аминоспиртов на биопленки оценивали с использованием генцианвиолета. В качестве препаратов сравнения использовали субстанции ципрофлоксацина, меропенема, цефтазидима и гентамицина. Способность соединений влиять на пленкообразование и сформированные биопленки P. aeruginosa исследовали с помощью метода сорбции генцианвиолета на структурах биопленки с последующей десорбцией в органический растворитель. Полученные результаты показали, что все соединения в исследованных концентрациях проявляют активность в отношении биопленок. Значительное уменьшение пленкообразования P. aeruginosa наблюдали в присутствии КВМ-97, КВМ-261 и КВМ-262 в высокой концентрации (5,0 МПК), ингибирование пленкообразования составило 84,3, 90,5 и 83,3 % соответственно. После инкубирования с КВМ-204 в концентрации 5,0 МПК 1-суточная сформированная биопленка была разрушена на 76,6 %. Кроме того, соединения КВМ-97, КВМ-194 и КВМ-261 в обеих концентрациях показали высокую активность относительно биопленки синегнойной палочки, степень разрушения биопленки составила 56,7 - 65,7 %. Все исследованные соединения (в зависимости от дозы) проявили выраженную ингибирующую активность в отношении зрелой 5-суточной биопленки P. aeruginosa. Также было отмечено, что исследуемые соединения проявляют высокую антибиопленочную активность по сравнению с официнальными антимикробными препаратами. Производные аминопропанола могут стать основой для создания новой группы антимикробных препаратов и перспективных лекарственных средств для лечения хронических инфекций.