На підставі досвіду лікування 97-ми потерпілих проаналізовано перебіг поранення серця та перикарда, зіставлено загальноприйняті та сучасні можливості його діагностики, систематизовано етапний підхід, спрямований на поліпшення результатів їх хірургічного лікування.

Проаналізовано особливості хірургічного лікування ушкоджень трахеї та розроблено оптимізовану схему лікування потерпілих з пораненням трахеї у разі колото-різаних і вогнепальних поранень шиї. В основу роботи покладено результати ретроспективно вивченого особистого досвіду лікування 206-ти потерпілих з пораненнями шиї за 1999 - 2007 рр. Узагальнено досвід хірургічного лікування ушкоджень трахеї як компонента колото-різаних і вогнепальних поранень шиї. Закінченим обсягом хірургічного втручання вважається первинна пластика ушкодженого відділу трахеї без виконання трахеостоми. Інтраопераційно доцільно використовувати трахеобронхоскопію для визначення розміру рани слизової оболонки трахеї та контролю після завершення оперативного втручання. Активна хірургічна тактика з ретельною ревізією топографічних відділів органів шиї шляхом ендоскопічного інтраопераційного дослідження дає змогу своєчасно діагностувати поранення трахеї та запобігти виникненню аспіраційних ускладнень у післяопераційному періоді. Виконання трахеостоми у разі поранень трахеї вважається недоцільним, оскільки це підвищує ймовірність розвитку стенозу трахеї та подовжує термін стаціонарного лікування.

Мета роботи - розробити оптимізовану схему лікування постраждалих з ушкодженнями печінки у випадках поєднаної та ізольованої травм. Проведено ретроспективний аналіз хірургічного лікування 107-ми постраждалих з поєднаною травмою печінки за період 1998 - 2006 рр. у відділенні політравми Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. За результатами рентгенологічного обстеження в групі дослідження встановлено ушкодження печінки поєднаного характеру з множинним ушкодженням скелета у 58-ми (54,2 %) випадках. Ізольовані абдомінальні ушкодження печінки у разі абдоміно-скелетної травми становили 43,9 %, решта ушкоджень печінки поєднувалися з ураженням інших органів черевної порожнини та позачеревного простору. Застосування методу ультразвукового дослідження та спірально-комп'ютерної томографії забезпечувало достовірну діагностику ушкодження печінки у випадку закритої травми живота, динамічний контроль за перебігом репаративних змін та своєчасне виявлення ускладнень. Зроблено висновки, що травматичні ушкодження печінки у випадку поєднаних травм супроводжуються високим рівнем післяопераційних ускладнень і високою летальністю, які значною мірою залежать від вибору оперативної тактики. Оперативні втручання на кістках скелета варто проводити після стабілізації показників гемодинаміки, відновлювання функції шлунково-кишкового тракту та дихальної системи.

Мета роботи - удосконалення діагностично-лікувальної тактики у постраждалих у разі поєднаної травми органів живота з ушкодженням дванадцятипалої кишки (ДПК). Проаналізовано результати лікування 29 постраждалих поєднаної травми органів живота з ушкодженням ДПК за період з 2000 до 2007 р. Середній вік постраждалих - 33,8 роки. Чоловіків було 23 (79,3 %), жінок - 6 (20,7 %). Середня тривалість перебування у стаціонарі пацієнтів, які одужали, становила 13,7 ліжко-дня. В післяопераційний період померли 13 (44,8 %) постраждалих. Серед них: з розривами ДПК - 10 (76,9 %), з відкритими колото-різаними пораненнями - 2 (15,4 %), з проникним вогнепальним пораненням - 1 (7,7 %). Зафіксовано такі післяопераційні ускладнення: неспроможність швів ДПК - 2 (6,9 %) випадки, тривалий парез кишечнику - 8 (27,6 %), нагноєння післяопераційних ран - 4 (13,8 %). Висновки. Ушкодження ДПК у разі поєднаної травми є вкрай тяжкою травмою з високим рівнем летальності (44,8 %). Неухильне дотримання протоколу обстеження дозволяє оптимізувати діагностично-лікувальну тактику у постраждалих з ушкодженнями ДПК при поєднаній травмі.

Мета роботи - аналіз хірургічної тактики для поліпшення результатів хірургічного лікування пошкоджень підшлункової залози (ПЗ) та вдосконалення лікувально-діагностичних заходів. Проаналізовано результати хірургічного лікування 46 постраждалих з поєднаною травмою і пошкодженням ПЗ за період 2001 - 2008 pp. у Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги. З них 44 (95,6 %) чоловіки, 2 (4,4 %) жінки. Середній вік постраждалих - 39,5 року. В стані алкогольного сп'яніння перебували 17 (36,9 %) осіб. Закриту травму живота з пошкодженням ПЗ діагностовано у 31 (67,4 %) постраждалого, ножові поранення живота з пошкодженням ПЗ - у 14 (30,4 %), внаслідок вогнепального поранення - у 1 (2,2 %). Пошкодження ПЗ поєднувалися з травмою інших органів черевної порожнини, зі скелетною травмою - 15 (48,4 %) випадків, з черепно-мозковою травмою - 17 (54,8 %). У 8 (25,8 %) випадках травма черевної порожнини поєднувалася з травмою грудної клітки. Висновки. Травма живота з пошкодженням ПЗ як компонентом поєднаної та множинної абдомінальної травми є надзвичайно тяжким видом ушкоджень, який супроводжується високим рівнем летальності (39,1 %). Більшість ушкоджень ПЗ діагностують інтраопераційно. Післяопераційний перебіг, медикаментозна терапія та ускладнення травми ПЗ мають схожі патогенетичні ознаки з такими у випадку гострого панкреатиту.

Мета роботи - розробити оптимізовану схему лікування потерпілих з ушкодженнями діафрагми у випадку поєднаної травми. Проаналізовано результати хірургічного лікування 22 потерпілих з поєднаною травмою, в яких виявлено ушкодження діафрагми, за період з 1998 по 2008 рік. У 21 потерпілого виконано оперативне втручання - лапаротомія із зашиванням розриву діафрагми, в 1 - зашивання розриву діафрагми виконували крізь торакотомний доступ. Доопераційно розрив діафрагми діагностовано у 15 (68,1 %) потерпілих за даними рентгенографічного та спірального комп'ютерного томографічного обстеження, інтраопераційно - у 7. Загальна летальність становила 18,2 % (4 потерпілих). Методом лікування розриву діафрагми є оперативне втручання з урахуванням компенсаторних можливостей організму та можливих ускладнень травматичної хвороби в стадії нестійкої адаптації. Методом вибору є верхньо-серединна лапаротомія, оскільки ушкодження діафрагми майже завжди поєднується з травмою інших органів черевної порожнини. Торакотомний доступ можливо виконувати після виключення ушкодження органів черевної порожнини. Висновки: поєднана травма з ушкодженням діафрагми є складним для діагностики видом травми, особливо розриви її правого купола. Рівень летальності при цьому становить 18,2 %. Запропонована адаптована схема дала змогу поліпшити результати надання медичної допомоги потерпілим з ушкодженням діафрагми при поєднаній травмі.

Дисертацію присвячено вивченню впливу грунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур, що базуються на мінімальному обробітку грунту, на біологічні процеси та вміст сполук азоту в лучно-чорноземному вилугуваному грунті. Мінімальний обробіток підвищує біологічну активність, вміст мінерального азоту та азоту сполук, які легко гідролізуються, в шарі грунту 0-15 см і знижує в шарі 15-30 см. В шарі грунту 0-30 см - підвищується целюлозолітична активність, кількість педотрофів та мікроорганізмів, які синтезують полісахариди, в той же час пригнічується розвиток меланінсинтезуючих мікроорганізмів та нітрифікаційна здатність. В перші роки запровадження грунтозахисних технологій, які базуються на мінімальному обробітку, в орному шарі лучно-чорноземного грунту зменшується кількість доступних сполук азоту, але зниження врожайності досліджуваних культур не зафіксовано, а на озимій пшениці мало місце підвищення її відносно оранки. Застосування мінімального обробітку знижує собівартість та підвищує рівень рентабельності вирощування озимої пшениці, а також не знижує рівень рентабельності вирощування цукрових буряків і рекомендується для впровадження в Андрушівському природно-сільськогосподарському районі.

Досліджено питання, пов'язані з покращанням результатів діагностики та лікування потерпілих з відкритою та закритою абдомінальною травмою з пошкодженням брижі кишечнику як компонента поєднаної травми. Наведено значний клінічний матеріал, який базується на аналізі методів діагностики, лікування та спостереження за 183-ма потерпілими з травмою живота з пошкодженням брижі кишечнику. Проаналізовано групи постраждалих з ізольованими, домінуючими та конкурентними пошкодженнями брижі кишечнику, а також гематомами брижі. Розроблено та впроваджено методику з перманентним введенням в корінь брижі кишечнику 0,5 % розчину новокаїну для стимуляції перистальтики кишечнику та зменшення ускладнень в післяопераційному періоді. У групі постраждалих з поєднаною закритою травмою живота з пошкодженням брижі кишечнику загальний рівень летальності складає 47,7 %, за відкритої травми живота з пошкодженням брижі кишечнику - 13,9 %. Розроблено та впроваджено протокольну схему діагностично-лікувального алгоритму надання медичної допомоги постраждалим із абдомінальною травмою з пошкодженням брижі кишечнику, яка дозволяє скоротити доопераційний період, період післяопераційного парезу кишечнику зменшити кількість ускладнень перебігу травматичної хвороби.

Мета роботи - аналіз клінічного матеріалу з метою оптимізації лікувального процесу у постраждалих із закритою і відкритою травмою черевної порожнини (ЧП) з пошкодженням брижі кишечнику. Проведено ретроспективний аналіз історій хвороб 183 постраждалих із закритою і відкритою травмою живота, які перебували на лікуванні у відділенні політравми Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги за період 2004 - 2009 рр. З них із закритої травмою ЧП було 111 (60,6 %) постраждалих, з відкритою - 72 (39,4 %). Постраждалих чоловіків було 146 (79,8 %), жінок - 37 (20,2 %). Основною причиною закритої травми живота була дорожньо-транспортна пригода - 78 (70,3 %) випадків, відкритої травми - ножові поранення (68; 94,4 %). Висновки: травма органів ЧП з пошкодженням брижі кишечнику як компонент поєднаної та множинної травми становить 10,1 %. Такий вид ушкодження не має специфічних клінічних ознак, але потребує додаткових зусиль щодо відновлення кишкового пасажу у післяопераційний період. Об'єм гемоперитонеуму суттєво не відрізняється при закритій та відкритій травмі ЧП, компонентом яких було пошкодження брижі. Більш висока летальність при закритій травмі живота порівняно з відкритою пояснюється пролонгованим перебігом стадії нестійкої адаптації травматичної хвороби з акцентом краніо-торакального компонента поліорганної недостатності.

Проаналізовано результати лікування 16 постраждалих з пораненнями серця в поєднанні з пошкодженнями органів черевної порожнини. Розглянуто особливості тактики надання хірургічної допомоги такій категорії хворих. Акцентовано увагу на особливостях тактики та лікування такого виду пошкоджень.

Проаналізовано вплив позакореневого підживлення вуглеамонійними солями (ВАС), сечовиною, аміачною селітрою на урожайність та якість буряків цукрових за умов польових дослідів. Установлено найбільшу ефективність використання ВАС, які впливають на підвищення врожайності та цукристості корнеплодів буряків цукрових сорту Слов'янський.

Узагальнено досвід лікування постраждалих з пошкодженнями сечового міхура за шість років. Це дослідження базується на вивченні джерел інформації та власному досвіді лікування 48 пацієнтів.

Висвітлено загальні принципи надання екстреної медичної допомоги постраждалим із травмою на догоспітальному і ранньому госпітальному етапах. Наведено відомості про посттравматичні ускладнення і летальність. Розглянуто деякі аспекти організації хірургічної допомоги при подіях з масовим ураженням людей.

Розглянуто передумови та історію створення Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки (ДНТЦ ЯРБ), його мету, основні завдання, систему менеджменту, кадровий потенціал. Висвітлено особливості матеріально-технічного забезпечення центру, його експертної, інформаційно-просвітницької та міжнародної діяльності. Охарактеризовано автомобіль радіаційної розвідки RanidSONNI, основні досягнення та результати науково-технічної діяльності. Викладено питання розробки нормативно-правової бази з ядерної та радіаційної безпеки, експертно-консультативної підтримки наглядової функції державного регулювання, виконання прикладних досліджень. Наведено відомості про наукові видання ДНТЦ ЯРБ.