Розглянуто процес виникнення християнства на українських землях до охрещення України-Русі, передумови заснування Української Церкви. Описано церковну єпархію і управління Церквою, взаємовідносини між Церквою і державною владою, її вплив на суспільне життя до татарської навали та занепаду Києва і київської державності у 988-1240 рр. Особливу увагу приділено висвітленню Української Православної Церкви (УПА) від занепаду Київської держави до поділу Київської митрополії на Київську і Московську у 1240-1458 рр., а також правового положення, внутрішнього стану УПА в Польсько-Литовській державі до підпорядкування її Московській Патріархії у 1458-1686 рр. Проаналізовано стан шкільництва й духовної освіти у цей період, виникнення і діяльність православних церковних братств.

Розглянуто боротьбу православних у Польщі за права своєї Церкви у 1596 р., відновлення православної ієрархії Української Православної Церкви у 1620 р. Висвітлено церковну політику Польщі від Переяславської угоди 1654 р. до "Вічного міру" Польщі з Москвою у 1686 р., внутрішнє життя Церкви у ХVII ст., її соборну діяльність. Особливу увагу приділено характеристиці стану шкільництва й духовної освіти, розвитку церковного мистецтва ХVI - XVII ст., впливу української вченості на церковне життя Московщини.

Висвітлено діяльність Української Православної Церкви (УПА) в складі Російської Православної Церкви у 1686-1917 рр., зокрема, доля Київської митрополії як автономної Церковної області, причини занепаду української культури під впливом Церкви, український церковно-культурний потенціал, його роль і працю на службі культурного піднесення Московщини. Проаналізовано долю Православної Церкви й православних українців під владою Польщі від часу підпорядкування УПА юрисдикції Московської Патріархії до падіння польської держави в кінці XVIII ст. Показано роль УПА в житті українського народу в ХІХ - на початку ХХ ст., у т.ч. на Буковині та в Закарпатті.

Досліджено процес відродження Української Православної Церкви в епоху національного відродження українського народу з розпадом Російської царської імперії, в період Першої світової війни (1914-1918) й революції 1917 р. Описано український церковний рух в Україні в часи Жовтневої революції 1917 р. до Всеукраїнського Церковного Собору (ВЦС) в Києві 14-30 жовтня 1921 р. Розглянуто діяння ВЦС 1921 р. та подальші події в житті Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) в Україні до Другої світової війни 1939-1945 рр., зокрема, ліквідацію комуністичним урядом Москви організаційної системи УАПЦ у 1931-1932 рр.

Описано український національно-церковний рух в Православній Церкві в Польщі 1921-1939 рр., діяльність та внутрішнє життя Української Православної Церкви на українських землях в період Другої світової війни. Особливу увагу приділено функціонуванню УПА в Західній Європі.

Історія Української Православної Церкви як прямої спадкоємиці Київської Митрополії часів Володимира Великого і Ярослава Мудрого розглядається з позиції нової церковно-історичної концепції. Аналізується період від Х до кінця ХVI ст. Не претендуючи на звання "вченого-історика", автор ставив перед собою завдання: дати православним українцям популярний і в той же час оснований на фактах (в чому найперша вимога "науковості" від історії), а не домислах і припущеннях, систематичний огляд того, що в різних ділянках духовного життя і творчості, та при яких історичних умовах, дала у віках українському народові його Українська Православна Церква. Історія УПЦ подана у нерозривному зв'язку з суспільними відносинами, духовною культурою, освітою, письменництвом в Україні.

Розглядається найголовніша доба в історії Святої Церкви - XVI-XVII століття. Розповідається про боротьбу і засоби боротьби православних в Польщі за права своєї Церкви в першу чверть віку по унії 1596 р. Йдеться про відновлення року 1620 православної ієрархії Української Православної Церкви, а також про боротьбу за її легалізацію в Польсько-Литовській державі. Проведено аналіз внутрішнього життя Церкви в XVII ст.: церковна ієрархія з виборів, духовенство, управління Церквою. Висвітлюється соборна діяльність Церкви в XVII ст. Досліджується стан шкільництва й духовної освіти, вплив української вченості в церковному житті Московщини XVII ст. Описується розвій церковного мистецтва, культурно-освітня праця Української Церкви. Особливу увагу приділено підпорядкуванню Української Православної Церкви (Київської митрополії) юрисдикції Московського патриарха.

Розповідається про розвиток Православної Церкви українського народу в складі Російської Православної Церкви в 1686-1917 рр. Аналізується стан Київської митрополії та її долі, як автономної Церковної області. Ряд питань присвячений висвітленню становища української культури під впливом Церкви і причин її упадку в перше століття після підпорядкування Української Церкви Москві. Розглядається український церковно-культурний потенціал, його роль і праця на службі по культурному піднесенню Московщини у ХVIII ст. Відображається доля Православної Церкви й православних українців під Польщею від часу підпорядкування Української Православної Церкви юрисдикції Московської Патріархії й до падіння Польської держави в кінці XVIII ст. Простежується вплив Православної Церкви на життя українського народу в ХІХ-ХХ ст. (до революції 1917 р.).

Розглядається відродження Української Православної Церкви в добі національного відродження українського народу з розпадом Російської царської імперії, в часи Першої світової війни (1914-1918) й революції 1917 р. Досліджується український церковний рух в період революції 1917 р. до Всеукраїнського Церковного Собору в Києві в 1921 р. Висвітлюються діяння цього Собору і дальші події в житті Церкви в Україні до Другої світової війни в період 1939-1945 рр. Наведено ієрархію Церкви за часів Відродження в Україні в 1921-1936 рр., а також розподілення Церкви на церковні округи і кількість парафій по округах.

Описується український національно-церковний рух у Православній Церкві в Польщі в 1921-1939 рр. Висвітлюються діяння Української Православної Церкви на українських землях в період другої світової війни. Підкреслено, що тяжка доля українського православ'я була певною мірою зумовлена внутрішнім розділенням та втручанням ззовні ворожих до української церковної автокефалії сил. Показано продовження праці великих подвижників церковного відродження в еміграції в Західній Європі, яка не вмерла до останніх днів утвердження Київського Патріархату.