Изложены теоретические основы налогообложения. Рассмотрены вопросы организации налоговой службы и налоговой работы в Украине. Описаны структура налоговой системы и особенности налогов, взимаемых в Украине в соответствии с действующим законодательством. Освещен опыт развития налоговых систем в странах с развитой рыночной экономикой.

Охарактеризовано універсальні ознаки морально-етичного концепту СОРОМ, виявлених на матеріалі етико-філософських текстів. Показано, що в ході модернізації суспільства відбувається трансформація концептуального наповнення сорому, зумовлена зміною соціально-економічних зв'язків і мислення людини. Встановлено зв'язок СОРОМУ з концептами СТРАХ, СУМ, ГНІВ, ЧЕСТЬ, ЖАЛІСТЬ, СОВІСТЬ.

Комплексно досліджено мовні засоби репрезентації морально-етичних концептів в українській мовній картині світу. Предметом аналізу є зміст і структура концептів Гріх і Сором в українській фразеології, пареміології, художній прозі XX - початку XXI ст. і мовній свідомості сучасної молоді. У роботі визначено місце морально-етичних концептів в українській мовній картині світу, висвітлено принципи та підходи до моделювання структури концептів Гріх і Сором, установлено мовні засоби ядерної структури Гріха та Сорому та представлено їх у вигляді вербально-когнітивних мереж, реконструйовано "чуттєвий образ", утворений первісними, конвенційно закріпленими уявленнями про Гріх і Сором. Побудовано й описано фреймові моделі концептів Гріх та Сором на матеріалі українських фразеологізмів, паремій і текстів сучасної художньої прози, визначено особливості образного й ціннісно-оцінного складників цих ментальних утворень. Виявлено комплекс семантичних, емотивних та асоціативних зв'язків концепту Гріх у мовній свідомості сучасної молоді. З'ясовано семантичну диференціацію слів-синонімів, що репрезентують Сором.

Розглянуто специфіку метафор, які репрезентують концепт ГРІХ в українській мовній картині світу. Описано роль сфери "речовини" як джерела метафоричного осмислення гріха. Визначено особливості кожного виду речовини, її прототипічні ознаки, з'ясовано підстави, які дозволяють зіставити цю речовину з гріхом. Матеріалом дослідження послугували українські фразеологізми, паремії та тексти сучасної української прози.

Розглянуто лінгвокультурологічні питання загострення інтересу до феномену культури і проблеми мовної особистості. Представлено теоретичне осмислення принципів, підходів, концептуальних схем, наукових парадигм, що дають змогу описати реальну модель "мовної особистості" й інтерпретувати відповідні механізми функціонування української мови в царині лінгвокультурології.

Мета роботи - аналіз обсягу, структури, семантики твірних основ російських та українських прізвищ, що належать мешканцям міста Вилкове Одеської області. Об'єкт дослідження - прізвищеві антропоніми. У роботі застосовується методика лінгвістичного аналізу, що включає описовий метод, метод зіставного та кількісного аналізу. Результати аналізу дають підстави стверджувати, що за семантичної тотожності структурний склад російських та українських прізвищ значно відрізняється: українські прізвищеві назви більш різноманітні. Авторкою було зроблено висновок, що у місті Вилкове, яке було засноване у XVIII cт. старовірами-некрасівцями, до яких долучилися запорізькі козаки, і яке є історично білінгвальним, переважають російські прізвища, друге місце посідають українські. Установлено, що українські та російські прізвища мають багато спільного: більшість із них патронімічні за семантикою своїх твірних основ, бо позначають іменування сина за власним іменем, родом занять, походженням, фізичними та психічними особливостями батька. Однак в українських прізвищах використовуються більш різноманітні форманти порівняно з російськими. Прізвищева антропонімія міста дала змогу спостерігати географічний чинник у його заселенні українцями, головно з теренів Наддніпрянщини, Полтавщини, Запоріжжя, Волині та Західного Полісся. У Вилковому спостерігається значний шар зукраїнізованих польських прізвищ, тоді як російські прізвища досить компактні і не виявляють особливих територіальних ознак. Показово, що абсолютна більшість російських прізвищевих назв традиційні, створені ще у початковий період їх формування і певною мірою відображають традиційний спосіб життя і світогляд старообрядців - засновників цього населеного пункту.