В огляді аналізуються сучасні уявлення про роль ретиноїдів у пухлинному процесі та механізми їх впливу на онкогенез. Наведені дані про рівень ретиноїдів у плазмі крові онкологічних хворих та значення цього показника у прогнозуванні перебігу захворювання. Висвітлені можливі механізми антиканцерогенної дії ретиноїдів як інгібіторів активності онкогенів.

Наведено сучасні дані щодо транспортування та метаболізму вітаміну А. Обговорено сучасні гіпотези стосовно механізму дії вітаміну А, роль ретинолу в ядрах клітин-мішеней та їх значення для клінічної медицини.

Дисертацію присвячено вивченню взаємозв'язку між вмістом ретинолу та ретинолзв'язуючого білка (РЗБ) у крові хворих на рак шлунка і перебігом пухлинного процесу. На підставі розробленої методики вперше в Україні виділено РЗБ з плазми крові людини, одержано поліклональні антитіла до цього білка та створено тест-систему для кількісного визначення РЗБ у сироватці крові людини. З'ясовано, що у більшості хворих на рак шлунка суттєво знижений у крові вміст як ретинолу, так і РЗБ. Встановлено виражену пряму залежність між вмістом у крові РЗБ та ретинолу як у здорових донорів, так і у хворих на рак шлунка. Встановлено, що зниження вмісту ретинолу та РЗБ корелює зі стадією захворювання, площею ураження шлунка пухлиною та ступенем диференціювання пухлини. Зниження вмісту ретинолу супроводжується пригніченням показників Т-ланки протипухлинного імунітету. Показано, що визначення вмісту РЗБ у сироватці крові може бути використано як критерій забезпеченості організму ретинолом та для моніторінгу прогнозування ефективності ретинолтерапії у онкологічних хворих.

Узагальнено дані літератури щодо доцільності одно маркерної стратифікації ризику атеросклерозу за допомогою визначення рівня високочутливого C-реактивного білка навіть за наявності цільових рівнів загального холестеролу та ліпопротеїдів низької щільності.

Основним діагностичним критерієм ушкодження ниркової тканини є швидкість клубочкової фільтрації. В сучасній нефрології швидкість клубочкової фільтрації прийнято оцінювати за рівнем ендогенного креатиніну в сиворотці крові або використовувати розрахункові формули. Останнім часом цікавість представляє визначення рівню цистатину C як альтернативному маркеру оцінки ушкодження ниркової тканини. Мета роботи - оцінити роль цистатину C як раннього маркера ушкодження ниркової тканини у хворих хронічною хворобою нирок (ХХН). Мета роботи - провести порівняльний аналіз визначення значень швидкості клубочкової фільтрації через рівні ендогенного креатиніну та цистатину C у сиворотці крові у хворих з ХХН. Значення рівню цистатину C мають велику стабільність і статистичну достовірність як показник ушкодження ниркової тканини у разі хвороб нирок у порівнянні з креатиніном. Висновки: дані досліджень та наукової літератури свідчать, що на даний час цистатин C може розглядатися як перспективний ранній діагностичний маркер ушкодження ниркової тканини у хворих ХХН.

Дослідження, присвячені проблемам лабораторної діагностики серцево-судинних захворювань (ССЗ), досить численні. У той же час, дослідження доказів ролі ендотелію в їх патогенезі, що надають змогу виявляти патологію на доклінічній стадії розвитку, вимагають докладного аналізу й узагальнення одержаних результатів. Мета роботи - провести оцінку функціонального стану ендотелію та його роль в патогенезі найпоширеніших захворювань і патологічних станів таких як атеросклероз, артеріальна гіпертензія, серцева недостатність. Системний аналіз світових і вітчизняних наукових джерел з питань ролі біологічно-активних речовин, синтезованих ендотелієм в розвитку ССЗ. Внаслідок того, що ендотеліальна дисфункція є раннім проявом захворювань серцево-судинної системи (ССС), вона може мати прогностичне значення. Оцінка стану ендотеліальних клітин є показником імовірності розвитку ССЗ. З'являється все більше доказів зв'язку маркерів ендотеліальної дисфункції та судинного запалення із серцево-судинними катастрофами. Дослідження останніх 10 - 15 років суттєво змінили класичні уявлення про роль ендотелію судин у загальному гомеостазі. Виявилося, що ендотелій синтезує величезну кількість біологічно активних речовин (БАР), що відіграють важливу роль у багатьох процесах у нормі й патології (гемодинаміці, гемостазі, імунних реакціях, регенерації й ін.) що є теоретичною основою вивчення цих лабораторних маркерів ушкодження ендотелію у разі ССЗ.

У сучасній науковій літературі наведено результати численних досліджень, на підставі яких установлено, що будь-яка стресогенна ситуація спричиняє комплекс змін процесів життєдіяльності. Тривала взаємодія людини зі стресорами є етіологічним та патогенетичним чинником багатьох захворювань. Проаналізовано вітчизняні та зарубіжні літературні джерела, в яких обговорюються питання відповіді організму на несприятливу дію, з використанням баз даних PubMed, Web of Science, Наукова періодика України, каталогів і фондів Національної наукової медичної бібліотеки України. Досліджено вплив стресу на розвиток багаторівневої реакції адаптації та її наслідки для людини. Стресова реакція організму - це процеси, що відбуваються на клітинному, тканинному і системному рівнях, пов'язані з активацією медіаторів стрес-системи (адренокортикотропний гормон, глюкокортикоїди і катехоламіни). При помірному збільшенні секреції цих медіаторів мобілізується реакція-відповідь організму та відповідно адаптація. У разі хронічного стресу відбуваються зміни фізіологічних функцій усіх органів і систем з порушенням компенсаторних механізмів адаптації організму до стресу. За умов тривалого впливу стресора реакція організму із загального адаптаційного синдрому перетворюється на патогенетичний чинник. Доведено роль стресу як етіологічного та патогенетичного чинника виразкових уражень слизових оболонок шлунка і дванадцятипалої кишки. Не викликає сумніву, що тривалий стрес є чинником, що обтяжує перебіг багатьох захворювань (інфекційних, запальних, нервово-психічних). Тому вплив стресу на організм і його роль у виникненні різних форм патології є предметом дослідження неврологами, кардіологами, гастроентерологами, пульмонологами, ендокринологами, психіатрами, психологами тощо. Фізіологічний сенс стрес-реакції полягає в екстреній мобілізації енергетичних і структурних ресурсів організму та умов для здійснення реакцій, спрямованих на підтримку гомеостазу в екстремальних ситуаціях.