Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4Укр)341

Рубрики:

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г534.511

Рубрики:

Системи метал-метал

Шифр НБУВ: РА401873 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано випадок діагностики та хірургічного лікування апікальної аневризми лівого шлуночка внаслідок гіпертрофічної кардіоміопатії із середньошлуночковою обструкцією. Ехокардіографія була методом виявлення аневризми та середньошлуночкової обструкції, комп'ютерна томографія серця дозволила деталізувати анатомічні особливості аневризми. При коронарографії не виявили обструктивного ураження вінцевих артерій. Враховуючи особливості перебігу (множинні ішемічні мозкові вогнища ймовірно емболічного генезу), пацієнту виконали резекцію аневризми та лінійну пластику лівого шлуночка. Електронна мікроскопія біоптату міокарда підтвердила діагноз гіпертрофічної кардіоміопатії як причини аневризми.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г534.511

Рубрики:

Системи метал-метал

Шифр НБУВ: Ж28852/х. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г534.511

Рубрики:

Системи метал-метал

Шифр НБУВ: Ж28852/х. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: К230.42

Рубрики:

Природа кольорових металів

Шифр НБУВ: Ж28852/х. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г522.12

Шифр НБУВ: Ж28852/х. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено рідкісний клінічний випадок діагностики гігантських міксом лівого і правого передсердь. Проведено стислий літературний огляд епідеміологічних, морфологічних і генетичних особливостей цих пухлинних утворів. Клінічні вияви міксом неспецифічні, що зумовлює серйозні діагностичні труднощі й нерідко призводить до хибного трактування цих симптомів. Своєчасна діагностика пухлин серця, навіть таких великих розмірів, як у наведеному випадку, а також правильно вибрана тактика хірургічного лікування сприяє одужанню хворих.

Сьогодні, в часи поширеності різних захворювань (судинного генезу, запального характеру, метаболічних порушень, онкологічних процесів), безконтрольного застосування медикаментозного лікування росте кількість ускладнень, таких як периферична нейропатія, радикулопатія, полірадикулопатія, плексопатія, полінейропатія, демієлінізувальні нейропатії, компресійні нейропатії тощо, які мають спільні моменти в загальних клінічних проявах і специфічних ознаках, а також подібне загальноклінічне і специфічне лікування. Завдання лекції - описати клінічну характеристику окремих нейропатій відповідно до патогенетичних факторів, які їх спричинили, диференційну діагностику і засоби надання невідкладної допомоги.

Запаморочення несистемного характеру - одна з найчастіших скарг на прийомі у лікарів різних медичних спеціальностей. Хоча запаморочення вважають доброякісним станом, який піддається лікуванню, існують деякі його види, які становлять загрозу для життя пацієнта. Ізольоване системне запаморочення інколи може бути ознакою маніфестації дисфункції периферичного вестибулярного апарату або патології внутрішнього вуха. Справжнє запаморочення - це галюцинація руху людей або предметів навколо людини, або людини навколо предметів. Під запамороченням пацієнти розуміють різні відчуття: "дурноти", слабкості, потемніння в очах, які можуть виникати під час ортостатичної гіпотензії, гіпоглікемії, синдрому слабкості синусового вузла (за серцево-судинних захворювань, аортального стенозу). Нестійкість постави пацієнти можуть відзначати як за ураження мозочка, так і периферичної нейропатії, спричиненої цукровим діабетом або захворюванням спинного мозку. Запаморочення поділяють на: вестибулярне (істинне, вертиго, системне), пов'язане з вестибулярним апаратом; несистемне (невестибулярне), що виникає за межами вестибулярного апарату. У свою чергу вестибулярне запаморочення розподіляють на: периферичне (ураження лабіринту); проміжне (виникає у вестибулярному нерві); центральне (виникає у центральній нервовій системі). Найчастіші причини центрального запаморочення: судинні порушення (гостра ішемія в ділянці стовбура мозку і інсульт, транзиторна ішемічна атака); вертебробазилярна недостатність; хронічне порушення мозкового кровообігу; цервікальний спондиліт; остеохондроз; хлистова травма шиї; травми та пухлини головного мозку. Із найпоширеніших причин периферичного запаморочення - доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення, хвороба Менієра, вестибулярна мігрень, лабіринтит, травми голови (перелом пірамідки скроневої кістки) і хірургічні травми, фістула лабіринту. Як свідчить практика, артеріальна гіпертензія як така не є причиною запаморочень. Найчастіша причина системного (вестибулярного) запаморочення у пацієнтів з артеріальною гіпертензією - доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення, несистемного - психомоторне запаморочення. З інших причин запаморочення за артеріальної гіпертензії - надмірне чи надто швидке зниження артеріального тиску, гіпоглікемія (за цукрового діабету), порушення ритму і провідності серця, ортостатична реакція (у людей похилого віку, за цукрового діабету).

Мета роботи - вивчення діагностики, клінічної картини та лікування уражень нервової системи за вірусних і бактеріальних інфекцій. У нейрохірургічному відділенні N 2 Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги обстежено та проліковано 50 пацієнтів із первинним діагнозом "гостре порушення мозкового кровообігу". Основну групу становили пацієнти з герпетичним енцефалітом, викликаним вірусом герпесу-1, цитомегаловірусною інфекцією, інфекцією, викликаною респіраторними вірусами, бактеріальною інфекцією. Проведено детальний неврологічний огляд, лабораторні дослідження крові, спинномозкової рідини, нейровізуалізацію, ультразвукову допплерографію судин головного мозку. Встановлено етіологічну структуру та поширеність гострих і хронічних запальних інфекційних процесів. Зазначено, що герпетична етіологія за менінгоенцефаліту виходить на одне з перших місць. Наведено особливості перебігу енцефаліту у разі цитомегаловірусної інфекції, інфікування вірусом Епштейна - Барр, грипозного менінгіту, менінгококової інфекції, мікст-інфекції. Наведено діагностичні підходи та сучасні принципи медикаментозного лікування.

Запаморочення несистемного характеру - одна з найчастіших скарг на прийомі у лікарів різних медичних спеціальностей. Хоча запаморочення вважають доброякісним станом, який піддається лікуванню, існують деякі його види, які становлять загрозу для життя пацієнта. Ізольоване системне запаморочення інколи може бути ознакою маніфестації дисфункції периферичного вестибулярного апарату або патології внутрішнього вуха. Справжнє запаморочення - це галюцинація руху людей або предметів навколо людини, або людини навколо предметів. Під запамороченням пацієнти розуміють різні відчуття: "дурноти", слабкості, потемніння в очах, які можуть виникати під час ортостатичної гіпотензії, гіпоглікемії, синдрому слабкості синусового вузла (за серцево-судинних захворювань, аортального стенозу). Нестійкість постави пацієнти можуть відзначати як за ураження мозочка, так і периферичної нейропатії, спричиненої цукровим діабетом або захворюванням спинного мозку. Запаморочення поділяють на: вестибулярне (істинне, вертиго, системне), пов'язане з вестибулярним апаратом; несистемне (невестибулярне), що виникає за межами вестибулярного апарату. У свою чергу вестибулярне запаморочення розподіляють на: периферичне (ураження лабіринту); проміжне (виникає у вестибулярному нерві); центральне (виникає у центральній нервовій системі). Найчастіші причини центрального запаморочення: судинні порушення (гостра ішемія в ділянці стовбура мозку і інсульт, транзиторна ішемічна атака); вертебробазилярна недостатність; хронічне порушення мозкового кровообігу; цервікальний спондиліт; остеохондроз; хлистова травма шиї; травми та пухлини головного мозку. Із найпоширеніших причин периферичного запаморочення - доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення, хвороба Менієра, вестибулярна мігрень, лабіринтит, травми голови (перелом пірамідки скроневої кістки) і хірургічні травми, фістула лабіринту. Як свідчить практика, артеріальна гіпертензія як така не є причиною запаморочень. Найчастіша причина системного (вестибулярного) запаморочення у пацієнтів з артеріальною гіпертензією - доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення, несистемного - психомоторне запаморочення. З інших причин запаморочення за артеріальної гіпертензії - надмірне чи надто швидке зниження артеріального тиску, гіпоглікемія (за цукрового діабету), порушення ритму і провідності серця, ортостатична реакція (у людей похилого віку, за цукрового діабету).

Мета роботи - вивчення діагностики, клінічної картини та лікування уражень нервової системи за вірусних і бактеріальних інфекцій. У нейрохірургічному відділенні N 2 Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги обстежено та проліковано 50 пацієнтів із первинним діагнозом "гостре порушення мозкового кровообігу". Основну групу становили пацієнти з герпетичним енцефалітом, викликаним вірусом герпесу-1, цитомегаловірусною інфекцією, інфекцією, викликаною респіраторними вірусами, бактеріальною інфекцією. Проведено детальний неврологічний огляд, лабораторні дослідження крові, спинномозкової рідини, нейровізуалізацію, ультразвукову допплерографію судин головного мозку. Встановлено етіологічну структуру та поширеність гострих і хронічних запальних інфекційних процесів. Зазначено, що герпетична етіологія за менінгоенцефаліту виходить на одне з перших місць. Наведено особливості перебігу енцефаліту у разі цитомегаловірусної інфекції, інфікування вірусом Епштейна - Барр, грипозного менінгіту, менінгококової інфекції, мікст-інфекції. Наведено діагностичні підходи та сучасні принципи медикаментозного лікування.

Розглянуто основні галузі застосування напірних розподільних трубопроводів (РТП) дискретним шляховим роздаванням рідини. Це такі галузі: іригація (краплинне, внутрішньогрунтове та поверхневе зрошення); водопостачання та водовідведення (трубчасті розподільні системи очисних споруд, протипожежні системи); енергетика (охолодження циркуляційної води в атомних і теплових електростанціях (бризкальні басейни та градирні); вентиляція (припливні системи); сільськогосподарська авіація (обприскування рослин); хімічне виробництво; машинобудування (паливні розподільні магістралі багатоциліндрових двигунів внутрішнього згоряння) тощо. Наведено схеми їх влаштування й описано принципи роботи. У довгих РТП напір уздовж потоку спадає, що спричиняє нерівномірність шляхового роздавання рідини. Однак, у переважній більшості виробничих процесів ставиться завдання забезпечення рівномірного роздавання рідини по всій довжині РТП. Пошук способів зменшення шляхової нерівномірності роботи РТП триває. Це актуальна наукова проблема, яку потрібно вирішити, розвиваючи методи розрахунку.