Процес росту тварин залежить вiд внутрiшнiх (генетичних) i зовнiшнiх (паратипiчних) факторiв. Генетичнi фактори визначають верхню межу росту, а негенетичнi - нижню. Вивчення даного питання дозволить виявити їх вплив на рiвень формування, взаємообумовленостi та мiнливостi основних господарсько корисних ознак тварин.

Гістологічні дослідження дали можливість встановити ступінь спадковості господарсько корисних ознак, а також їх взаємозв'язок (кореляцію) за визначених умов годівлі та утримання свиней. Знання цих показників і використання їх у селекційно-племенній роботі дозволяє удосконалювати породи в бажаному напрямку продуктивності. Відокремити ознаки, що залежать тількі від внутрішніх факторів або від зовнішніх умов, практично неможливо. Можна визначити ступінь впливу тих та інших на формування визначених властивостей тварин у процесі їх розвитку. Це особливо важливо по відношенню до ознак, обумовлених продуктивними якостями тварин. Дані проведених досліджень підтверджують, що за однакових умов годівлі та утримання полтавська м'ясна, велика біла і миргородська породи свиней при однаковій живій масі мали різні забійні й м'ясні якості.

Дисертацію присвячено комплексному порівняльному вивченню продуктивних якостей, а також деяких біологічних особливостей свиней української та полтавської м'ясних порід під час розведення "в собі" та схрещуванні. За результатами проведених досліджень виявлено найбільш ефективні поєднання різних генотипів, розроблено науково-обгрунтовані пропозиції щодо удосконалення регіональної системи розведення свиней. Визначено зоотехнічні та біологічні особливості чистопородного і помісного молодняка свиней. Встановлено, що у разі схрещення маток української м'ясної породи з кнурами полтавської м'ясної досягаються найбільш високі показники відтворювальних, відгодівельних і м'ясних якостей. Найбільший ефект гетерозису отриманий за умов схрещуванні кнурів лінії Азбесту з матками родин Цінної та Центральної.

Проаналізовано вплив генетичних і паратипових факторів на формування якості продукції тваринництва. Розглянуто м'ясо як джерело повноцінних білків тваринного походження, необхідних для побудови тканин організму людини, синтезу й обміну речовин. Проведено порівняльне оцінювання харчової, біологічної та енергетичної цінності яловичини, свинини, баранини, м'яса птиці та кролів. Подано характеристику харчових жирів. Увагу приділено класифікації, харчовій цінності й обробці субпродуктів, а також використанню крові в харчовій і переробній промисловості.

Зазначено, у процесі селекційної роботи на підвищення м'ясності в тушах виникає необхідність вивчення показників м'яса, що характеризують його технологічні властивості та смакові якості, тобто активної кислотності та вологоутримувальної здатності. Один із найнадійніших шляхів зміни й управління якістю свинини - селекція. Теоретичною передумовою селекції на підвищення м'ясності та поліпшення якості свинини є висока спадковість ознак, що характеризують м'ясні якості свинини, а також їх тісний взаємозв'язок. Це основа для успішного відбору та підбору тварин у бажаному напрямі. Всі ознаки, що визначають смакові якості та товарний вид свинини (вологоутримувальна здатність, колір, ніжність, мармуровість), - високоуспадковувані показники.

Внутрішні органи й залози внутрішньої секреції відіграють важливу роль у формуванні продуктивності та здоров'я тварин. Їх вивчають за морфологічними, гістологічними, гістохімічними, флюрометричними, біохімічними методами та методом радіоактивних ізотопів. Вони відіграють важливу роль у перебігу обміну речовин, росту й розвитку, адаптації тварин у відповідь на зміну зовнішнього середовища. Взаємодіючи з нервовою системою, мобілізують організм за різних патологічних станів та напруження, спричинених дією шкідливих факторів. Гормони залоз внутрішньої секреції разом з іншими біологічними регуляторами забезпечують послідовність біохімічних процесів, які лежать в основі розвитку статевих клітин, запліднення, статевого диференціювання, росту й розвитку та формування продуктивності тварин.

Одним із основних показників якості м'яса можна вважати її активну кислотність - pH, оскільки концентрація водневих іонів у м'ясі залежить від вмісту глікогену і молочної кислоти в м'язах під час забою і, як наслідок, є похідною фізіологічного стану тварин перед забоєм, а також відображає протікання післязабійних процесів у туші. З цим показником тісно пов'язані колір, вологоємність, ніжність та інші якісні показники м'яса. Відхилення рН м'яса в тушах від норми веде до економічних втрат. Окрім того встановлено, що рН м'яса на 40 % залежить від генетичних факторів, тобто має значну спадкову обумовленість, що може бути основою для успішного вирішення тих чи інших селекційних програм.

Повноцінна годівля є необхідною умовою підвищення індивідуальної продуктивності сільськогосподарських тварин, а остання визначає зоотехнічну та економічну ефективність ведення тваринництва. Здатність утворення м'язових тканин, а також потреба тварин у протеїні тісно пов'язані з їх спадковими задатками: за рівних умов годівлі та утримання тварин м'ясних порід інтенсивніше від сальних і напівсальних синтезують білок. Наведено дані з морфологічного складу туш чистопородних свиней порід великої білої, миргородської, полтавської м'ясної, ландрас та червонопоясної спеціалізованої лінії при різних рівнях годівлі. Розраховано дисперсійний аналіз впливу рівня годівлі на вміст м'яса в тушах.

Розглянуто проблему забезпечення населення продуктами тваринництва. Її вирішення в найближчі роки можливе лише за умови надання особливої уваги раціональному розвитку галузі свинарства. Свині, як найбільш плодючі та скоростиглі, краще інших тварин використовують корм і дають найбільший вихід м'яса та сала, неперевершених за калорійністю, поживністю та смаком. Свиняче м'ясо відрізняється високим вмістом повноцінного і легкозасвоюваного білка, незамінних амінокислот. У ньому менше, ніж в інших видах м'яса, таких неповноцінних білків, як колаген і еластин. Наявність жирової тканини додає свинині високої калорійності, робить її ніжною й ароматною. Проте надвисока кількість жиру в свинині призводить до відносного зменшення вмісту білка та зниження її харчової цінності.

Відзначено, що проблема забезпечення населення продуктами тваринництва - першорядне завдання. Його вирішення в найближчі роки можливо лише за умови надання особливої уваги раціональному розвитку галузі свинарства. Свині, як найбільш плодючі та скоростиглі, краще інших тварин використовують корм і дають найбільший вихід м'яса й сала, що неперевершені за калорійністю, поживністю та смаком. Враховуючи підвищений попит на якісну свинину і той факт, що дослідження в даному напрямі проводилися в різні роки, за різних умов і, в основному, на обмеженій кількості генотипів, виникла необхідність за сучасних умов дослідити порівняльне вивчення формування якості м'ясо-сальної продукції різних генотипів свиней залежно від впливу на них паратипових факторів.

Генетичні дослідження дозволили встановити ступінь спадковості господарсько корисних ознак, а також їх взаємозв'язок за певних умов годівлі й утримання свиней. Знання цих показників і використання їх у селекційно-племінній роботі надає змогу удосконалювати породи в бажаному напрямі продуктивності. Розділити ознаки, залежні лише від внутрішніх чинників або тільки від зовнішніх умов, практично неможливо. Проте можна визначити ступінь впливу тих й інших на формування конкретних властивостей тварин у процесі їх розвитку. Це особливо важливо по відношенню до ознак, що обумовлюють продуктивні якості тварин. Дані проведених досліджень підтверджують, що за однакових умов годівлі й утримання полтавські м'ясні, великі білі та миргородські свині за однакової живої маси мали різні забійні і м'ясні якості.

Висвітлено історію розвитку вівчарства. Розглянуто походження та одомашнення овець. Досліджено світове виробництво продукції вівчарства. Розкрито класифікацію й основні породи овець. Визначено основи вибору й утримання овець. Вивчено морфологічний та хімічний склад м'яса. Наведено шляхи збільшення виробництва баранини. Досліджено біологічні, продуктивні та породні особливості кіз. Розглянуто приготування продуктів з козиного й овечого молока.

Відгодівля і м'ясна продуктивність тварин обумовлюється їх генотипом і середовищем. Під впливом спадкових якостей і умов середовища розвиток тварин проходить неоднаково: на різних фізіологічних стадіях свого розвитку їх темпи формування різні. Вони значною мірою залежать від інтенсивності обміну речовин в організмі. У впливі генетичних і паратипічних факторів на окремі господарсько корисні ознаки простежується чітка закономірність, яка виражається в наступному: чим більша сила впливу паратипових факторів, тим вища ступінь взаємодії генотипу й середовища. Співвідношення м'язової, жирової та кісткової тканин при забої свиней визначаються не лише віком, статтю, величиною кінцевої живої маси на етапі завершення відгодівлі, типом відгодівлі, а й напрямом їх продуктивності та племінною роботою.

Зазначено, що свині вітчизняних і більшості зарубіжних порід, а також їх помісі характеризуються високою скороспілістю й придатністю для всіх видів відгодівлі. За інтенсивної відгодівлі до 6 - 7-місячного віку тварини досягають живої маси 100 - 120 кг, витрати на 1 кг приросту становлять не більше 4,5 корм. од. Свині, які протягом ряду поколінь безсистемно розмножувалися і вирощувалися за умов недогодівлі та поганого утримання, такої маси досягають лише у віці старше року у разі витрати на 1 кг приросту 8 - 10 корм. од. і більше. М'ясо таких свиней грубе, з товстим шаром підшкірного сала. У разі поліпшення годівлі та умов утримання скороспілість у них дещо підвищується, але все ж залишається нижчою, ніж у тварин, яких систематично селекціонували на підвищену скороспілість і високий вихід м'яса та які були вирощені за умов повноцінної годівлі і відповідного утримання.

В успішній реалізації м'ясної проблеми в країні важливе значення надавалося і повинно надаватися інтенсифікації галузі свинарства, спрямованої, передусім, на підвищення фактичної продуктивності тварин, зниження собівартості та покращання якості вироблюваної свинини. Серед ефективних прийомів, що сприяють досягненню високої продуктивності свиней, особливе місце належить впровадженню науково обгрунтованої системи poзведення, що базується на максимальному використанні наявних у кожному регіоні порід, спеціалізованих типів і ліній, чіткого взаємозв'язку племінних і товарних господарств, раціонального використання явища гетерозису, а також створення тваринам оптимальних умов годівля й утримання.

Свиняче сало - високопоживний харчовий продукт, який містить такі незамінні жирні кислоти, як ліноленова та арахідонова, що входять до складу ядра клітини і впливають на відтворення потомства. У салі незамінних жирних кислот більше, ніж у коров'ячому маслі. Сало є обов'язковим компонентом не лише для виробництва ковбас, а й для харчування людей важкої фізичної праці як високоенергетичний продукт. Використання у харчуванні 30 - 50 г свинячого жиру забезпечує добову норму в незамінних поліненасичених жирних кислотах, що становить 3 - 6 грамів. Наведено результаті експериментальних робіт із вивчення впливу фізико-хімічних властивостей та жирнокислотного складу на якість сала свиней різних порід залежно від вагових кондицій.

Наведено результати досліджень перетравності поживних речовин кормів та обміну азоту у свиней - помісей від реципрокного схрещування української та полтавської м'ясних порід.

Викладено результати досліджень з вивчення хімічного складу та фізико-хімічних властивостей сала свиней різних порід. Найбільша кількість води виявлена в салі свиней червоної білопоясої породи за різних рівнів відгодівлі і різних вагових кондицій відповідно, а найменша - у свиней миргородської породи. Кількість протеїну в салі цих тварин була також різною: найбільше протеїну спостерігалось у свиней м'ясного напрямку продуктивності при всіх рівнях відгодівлі. Кількість протеїну в салі м'ясних порід була на рівні 2,46 - 2,53 %. Спостережено обернено пропорційна залежність між вмістом протеїну і жиру в салі. Більша кількість жиру обумовлювала менший вміст протеїну. З віком тварин хімічний склад сала змінювався: спостерігалось закономірне зменшення кількості води і протеїну та підвищення кількості жиру в ньому. Фізико-хімічні властивості шпику у свиней усіх досліджуваних генотипів була у певній залежності від породи і статі. Наведені дані свідчать, що величина йодного числа сала у кастратів була дещо вищою, ніж у свинок і кнурців. Але вірогідної різниці за цим показником не виявлено. Вивчення питання про жирнокислотний склад ліпідів шпику свиней різних вагових кондицій має важливе практичне значення у свинарстві для встановлення найбільш оптимальних строків забою тварин з метою одержання м'ясо-сальної свинини високої якості. Жирнокислотний склад сала свинок, кнурців і кастратів усіх порівнюваних генотипів був майже однаковим за кількістю ліноленової та арахідної кислот. Щодо вмісту лінолевої кислоти спостерігалася деяка міжпородна різниця як між породами, так і між окремими тваринами однієї породи.

Надано результати вивчення амінокислотного складу м'яса свиней різної статі за трьома напрямками продуктивності (м'ясо-сальний, м'ясний, сальний). Для цього використані проби м'яса (найдовший м'яз спини на рівні 9 - 12 грудних хребців) великої білої, миргородської та червоної білопоясої породи при досягненні тваринами маси тіла 100 та 125 кг. Для якісної оцінки біологічної повноцінності білків м'яса використовують величину відношення триптофану до оксипроліну. При цьому вважається, що кількість триптофану відображає вміст повноцінних високоякісних білків. Кількість оксипроліну свідчить про наявність малоцінного сполучнотканинного білка. Кількість триптофану з віком свиней збільшується, а кількість оксипроліну - зменшується. У всі періоди спостерігається статева різниця між відношенням триптофану до оксипроліну. Ці показники завжди вищі у свинок, ніж у кнурців, але до 9-місячного віку різниця вирівнюється. Кількість амінокислот при різних рівнях відгодівлі у свиней трьох порід була в межах 73 - 82 % від кількості "сирого" протеїну за рівних умов обробки м'яса та гідролізу проб. Варіації щодо виходу амінокислот пов'язані, очевидно, з різним ступенем їх руйнування у процесі гідролізу зразків м'яса, але можливий вплив й інших факторів. У цілому амінокислотний склад м'яса всіх вікових груп піддослідних тварин дуже подібний. Це надає підставу обчислювати середні величини вмісту амінокислот у протеїні м'яса свиней незалежно від рівня відгодівлі та їх маси тіла. Зміни в амінокислотному складі м'яса обумовлені в основному коливаннями замінних амінокислот. У цілому за різних рівнів відгодівлі спостерігалася велика подібність амінокислотного складу найдовшого м'яза спини у свиней різної статі. Співвідношення незамінних і замінних амінокислот може бути показником повноцінності білків м'яса залежно від різних факторів. Кількість незамінних амінокислот у загальній сумі амінокислот в середньому по всіх групах становила 57,14 - 57,98 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.103-13 + П212.103-217.2

Рубрики:

Озима пшениця

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ