Простежено трансформацію апарата бандуриста у контексті еволюції інструмента, сфери його побутування, рівня виконавського репертуару та різноманітних способів звуковидобування. Наведено матеріали досліджень Г.Хоткевича та М.Лисенка щодо походження та еволюції кобзи-бандури. Проаналізовано різноманітні способи гри на бандурі, зокрема, розташування інструмента з трьома точками опори під прямим кутом до тіла виконавця. Розглянуто зальківський спосіб гри, що вирізняється рівноцінним застосуванням обох рук як на басах, так і на приструнках.

Прослежена трансформация аппарата бандуриста в контексте эволюции инструмента, сферы его существования, уровня исполнительского репертуара и разнообразных способов звукоизвлечения. Приведены материалы исследований Г.Хоткевича та М.Лисенко о происхождении и эволюции кобзы-бандуры. Проанализированы разнообразные способы игры на бандуре, в частности, размещение инструмента с тремя точками опоры под прямым углом к телу исполнителя. Рассмотрен зальковский способ игры, выделяющийся применением обеих рук как на басах, так и на приструнках.

Проаналізовано особливості бандурного виконавства в різних стильових напрямках українського музичного простору. Охарактеризовано своєрідне перевтілення бандури у межах напрямку World music, який вбирає у себе досягнення естрадної музики, джазу та фольклору різних країн світу, що є перспективним утворенням і має великий культуротворчий потенціал.

Розглянуто постать П. Майбороди в контексті хорової культури України. Визначено роль попередньої традиції, закладеної в творчості М. Лисенка, Л. Ревуцького. Виділено зв'язок із фольклором, як одну з провідних рис стилю П. Майбороди. Зазначено, що вихідними принципами хорової творчості композитора є інтерес до мелодичного начала, використання поліфонічних принципів розвитку музичного матеріалу, звернення до поетичної спадщини Т. Шевченка. Підкреслено роль тембрового начала у створенні художніх образів та превалювання лірико-драматичної образності з акцентуванням на інтонаційності, що генетично споріднена з українською народною пісенністю.

На основі оригінальної інтерпретації концепції художньої техніки М. Давидова викладено науково-теоретичне осмислення проблем формування виконавської майстерності бандуриста, що грунтується на детальному аналізі специфіки звуковидобування на бандурі, психофізичних аспектів виконавської техніки бандуриста й артикуляційно-штрихових засобів. Розкрито особливості початкового етапу навчання гри на бандурі. Увагу приділено формуванню основ техніки бандурного виконавства та вирішенню проблеми м'язової напруги в початківців. Висвітлено питання бандурного виконавства в сучасних субкультурах України. Розглянуто методику Я. Пухальського в бандурному теоретико-методичному доробку сучасності.

Наведено тези доповідей докторів та кандидатів наук, здобувачів наукових ступенів, фахівців-практиків за профілем, викладачів, аспірантів, магістрантів, студентів, які є результатом сучасних теоретичних досліджень та практичних пошуків у мистецьких, педагогічних, культурологічних аспектах музичної культури, що можуть бути цікавими для дослідників, теоретиків і практиків у галузі культури і мистецтва. Звернено увагу на переосмислення національних традицій в літургійній творчості українських композиторів XX - XXI ст. Розкрито джерелознавчий аспект вивчення народно-інструментального виконавства на сучасному етапі.

Наведено результати сучасних теоретичних досліджень і практичних пошуків у мистецьких, педагогічних, культурологічних аспектах музичної культури. Розглянуто українську народну пісню як соціокультурний феномен. Подано творчий портрет видатного азербайджанського композитора А. Мелікова. Проаналізовано ментально-релігійну складову у народній художній творчості та фольклорі представників національних меншин Києва. Розглянуто питання музичної тюркології в світлі порівняльних досліджень. Розкрито можливості практичного застосування системи дитячого музичного виховання К. Орфа у роботі з дітьми із порушеннями інтелектуального розвитку. Охарактеризовано традиційні та нетрадиційні літургійні інтерпретації українських композиторів другої половини XX - початку XXI століття (на прикладі літургій Л. Дичко, Є. Станковича та М. Кречка). Увагу приділено формуванню бандурного репертуару в умовах глобалізації культурного простору, основним рисам технології створення авторської бандурної композиції, жанрово-стильовим тенденціям акордеонної творчості українських композиторів кінця XX - початку XXI століття.