Проведено определение NO-синтазной активности, содержания стабильных продуктов метаболизма NO (нитритов и нитратов), а также биохимического маркера апоптоза - фрагментированной ДНК, в сегментноядерных нейтрофильных гранулоцитах и мононуклеарных лейкоцитах крови здоровых людей и больных сахарным диабетом (СД) I-го типа. Показано, что активация апоптоза в полиморфноядерных и мононуклеарных лейкоцитах крови при СД I-го типа сопровождается возрастанием активности NO-синтазы и содержания конечных продуктов метаболизма NO, что свидетельствует о повышении проапоптического действия оксида азота в иммунокомпетентных клетках крови при исследуемой патологии.

Показано, що в основі біохімічних порушень, які викликають субактивацію лейкоцитів за умов цукрового діабету 1-го типу, лежить значне збільшення продукції оксиду азоту (NO) в цих клітинах, зумовлене зміною співвідношення активностей ізоферментів NO-синтази (NOS) за рахунок зростання вкладу індуцибельної ізоформи цього ензиму (iNOS). Як препарат для фармакологічної корекції біосинтезу NO можна запропонувати аміногуанідин (AG). AG як селективний інгібітор iNOS, інгібітор неферментативного глікозилювання, а також агент, здатний попереджати розвиток гіпоксичного стану, послаблює токсичну дію NO і виявляє модулювальний вплив на патологічний стан, спричинений гіперпродукцією оксиду азоту.

Ключ. слова: NO-синтаза, L-аргинин, лейкоциты, экспериментальный сахарный диабет
Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-29

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Отмечено, что при экспериментальном стрептозотоцининдуцированном диабете в лейкоцитах периферической крови изменяется активность ферментов, имеющих общий субстрат - L-аргинин. Это приводит к нарушению баланса между разными путями обмена аргинина: активируется NO-синтазный (окислительный) и угнетается аргиназный (неокислительный). Введение L-аргинина при диабете активизировало неокислительный метаболизм, о чем свидетельствует достоверное снижение активности NO-синтазы на фоне неизменённой активности аргиназы. При введении больным животным аминогуанидина в лейкоцитах понижается эффективность обох путей, что может быть основой восстановления физиологического пула относительно незаменимой аминокислоты L-аргинина.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-2

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: РА346026 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто основні питання про будову та функції білків. Висвітлено історію відкриття та дослідження білків, описано їх хімічну будову, структурну організацію, фізико-хімічні властивості та функції. Наведено методи дослідження білків, пептидів, амінокислот та їх функціональних груп. Увагу приділено сучасним методам якісного та кількісного аналізу білків, фракціонуванню та виділенню протеїнів, визначенню молекулярної маси білків, дослідженню їх структури молекул та вуглеводних компонентів глікопротеїнів.

Досліджено діаметр і площу лімфоцитів та їхніх ядер, резервні та регуляторні можливості мембран цих клітин у нормі та за умов експериментального цукрового діабету (ЦД), а також на тлі введення екзогенного L-аргініну або аміногуанідину. У тварин з ЦД виявили істотне розходження в розмірі та мембранному фонді лімфоцитів, який для цих клітин у контролі становив 70 %, а під час діабету - 40 %, що може бути однією з причин, які провокують зміни у властивостях і функціональному стані лімфоцитів. За умов діабету введення екзогенного L-аргініну та аміногуанідину спричинило позитивний коригувальний ефект - об'єм лімфоцитів зменшився та покращилися регуляторні можливості мембран цих клітин.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено, що розвиток експериментального цукрового діабету супроводжується посиленням процесу десіалювання олігосахаридних детермінант еритроцитарних глікопротеїнів, зменшенням кількості N- та О-зв'язаних гліканів у їх складі, а також зниженням величини негативного заряду поверхні еритроцитів. Введення агматину тваринам з експериментальним діабетом призводило до збільшення вмісту N- та О-гліканів у складі еритроцитарних глікопротеїнів, зростання кількості сіалових кислот та відновлення величини негативного заряду клітинної мембрани. Виявлені зміни конфігурації мембранних компонентів еритроцитів за умов діабету у разі дії агматину свідчать про циркулювання у кров'яному руслі клітин з репертуаром молекул адгезії та глікопротеїнових рецепторів, які є властивими для популяції молодих еритроцитів.

Проведено визначення впливу вортманіну на агрегаційну здатність нейтрофілів, стимульовану сіалоспецифічними лектинами WGA, SNA і MAA. Зміни функціонального стану лейкоцитів за умов цукрового діабету 1-го типу зумовлені збільшенням кількості сіаловмісних глікопротеїнових рецепторів плазматичних мембран. Підвищена здатність нейтрофільних гранулоцитів до агрегації під впливом сіалоспецифічних лектинів за умов цукрового діабету, з одного боку, і слабка відповідь на інгібуючу дію вортманіну, з іншого, можуть бути тестами для виявлення порушень у морфофункціональному стані лейкоцитів, який зумовлює зміни реологічних властивостей крові та провокує розвиток ангіопатій у разі досліджуваної патології.

Представлено результати дослідження морфометричних характеристик нейтрофілів крові щурів з експериментальним цукровим діабетом, а також на фоні введення L-аргініну та аміногуанідину. У випадку експериментального цукрового діабету розмір нейтрофілів становив від 10 до 14 мкм, тоді як після введення досліджуваних речовин він знижувався до 9 мкм. Екзогенний L-аргінін та аміногуанідин у тварин із експериментальним діабетом проявили позитивний коригувальний ефект щодо регуляторних і резервних характеристик мембран нейтрофілів. Установлені істотні розходження в розмірі нейтрофілів периферичної крові тварин із стрептозотоциновим діабетом можуть бути об'єктивними критеріями для діагностики цього захворювання та прогностичної оцінки під час лікування досліджуваного патологічного стану.

Досліджено агрегаційну здатність лейкоцитів крові здорових донорів і хворих на цукровий діабет 1 типу та молекулярні механізми трансдукції сигналів через глікопротеїнові рецептори з залученням фосфатидилінозитол-3'-кінази, яка здійснює вплив на полімеризацію актинового цитоскелету досліджуваних клітин, що є ключовим моментом у забезпеченні міграційної здатності лейкоцитів.

Досліджено вплив агматину - продукту декарбоксилювання L-аргініну - на утилізацію глюкози (за показниками тесту толерантності до глюкози), вміст глікозильованого гемоглобіну, показники системи еритрону, кількість тромбоцитів, лейкоцитів і лейкоцитарну формулу периферичної крові щурів у нормі та за умов експериментального цукрового діабету (ЕЦД). У разі проведення орального глюкозотолерантного тесту встановлено, що введення агматину контрольним щурам на 1-й день експерименту й упродовж 14 днів знижувало динаміку та ступінь засвоєння глюкози. Глікемічна крива у тварин з ЕЦД у разі введення агматину впродовж 14 днів була аналогічною до контролю, що може бути зумовлено сповільненим всмоктуванням цукрів у шлунково-кишковому тракті та рівномірним навантаженням на інсулярний апарат протягом усього процесу травлення. Введення агматину контрольним тваринам не зумовлювало статистично достовірних змін показників системи крові, а у разі ЕЦД призводило до зниження концентрації глюкози до фізіологічних значень, до нормалізації відсоткового вмісту сегментоядерних нейтрофілів, моноцитів і лімфоцитів периферичної крові. Такі зміни відображають позитивний вплив агматину на гематологічні показники та функціонування імунного захисту організму в разі ЕЦД.

Показано, що введення щурам аміногуанідину зумовлює зниження вмісту стабільних продуктів метаболізму оксиду азоту (NO) і рівня карбонільних груп білків у лейкоцитах і плазмі крові як за норми, так і у разі захворювання тварин на цукровий діабет. Для фармакологічної корекції біосинтезу NO у тканинах запропоновано препарат "Аміногуанідин". Він є селективним інгібітором індуцибельної форми NO-синтази та неферментативного глікозилювання; чинником, що попереджає посттрансляційне нітрозилювання й окиснювальну модифікацію білків; сполукою, яка послаблює токсичний вплив NO і здійснює позитивний модулювальний вплив на організм у разі патологічного стану, зумовленого гіперпродукцією NO.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено вплив агматину на окисний і неокисний шляхи метаболізму L-аргініну у плазмі та еритроцитах крові щурів за умов експериментального цукрового діабету (ЕЦД). У разі введення агматину тваринам з ЕЦД в еритроцитах периферичної крові пригнічується NO-синтазний шлях метаболізму L-аргініну та дещо підвищується активність аргінази. Встановлено, що агматин попереджає розвиток оксидативно-нітративного стресу у щурів за умов цієї патології.

Аналіз співвідношення клітинних елементів у лейкоцитарній формулі периферійної крові засвідчив, що в разі експериментального цукрового діабету розвивається інтоксикація, пов'язана з автоімунними процесами. З'ясовано, що у тварин з такою хворобою, яким уводили L-аргінін та аміногуанідин, показники лейкоцитарної формули та лейкоцитарних індексів нормалізуються до рівня значень у контрольних щурів, що не одержували зазначених речовин. Уведення L-аргініну та аміногуанідину призводило до суттєвого зниження індексу апоптозу у контрольних та хворих тварин. Це свідчить про коригувальний та протекторний ефекти цих чинників.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж28852/б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати дослідження впливу продукту декарбоксилювання L-аргініну (агматину) на стійкість еритроцитів до кислотного гемолітика, кількість і добову продукцію ретикулоцитів і поверхневу архітектоніку еритроцитів за умов стрептозотоцинового цукрового діабету у щурів. Показано, що введення агматину тваринам з діабетом призводить до зниження інтенсивності еритропоезу та зростання резистентності еритроцитів до соляної кислоти. Встановлено зростання частки молодих еритроцитів на 10 % і зменшення кількості перехідних форм клітин, які за фізіологічних умов здатні до трансформації у дискоцити, на 35 %. Одержані результати свідчать про покращання морфофункціональних характеристик еритроцитів у разі діабету і відображають позитивний вплив агматину на клітини еритрону за рахунок цукрознижувальної дії цього поліаміну.

Вивчено будову та функції глікокон'югатів. Розглянуто застосування лектинів як діагностичних молекулярних зондів. Визначено роль молекул адгезії у міжклітинній комунікації. Приділено увагу глікозилюванню та його порушенню. Досліджено деградацію глікопротеїнів, асоційовану з ендоплазматичним ретикулумом. Охарактеризовано методи дослідження глікокон'югатів.