Проведено критико-рефлексивне дослідження парадигмальних засад естетичного пізнання. На підставі аналізу феноменологічної концепції Романа Інгардена визначено один з імовірних шляхів дисциплінарного коституювання естетики, виявлено ключову роль онтології в обгрунтуванні та теоретико-методологічній розбудові, а також у тематичному структуруванні естетичних розвідок. Проведено поглиблений аналіз та з застосуванням основних концептів і принципів онтології розкрито суть і функції художньо-естетичного в контексті фундаментальних буттєвих взаємозалежностей як адекватного культурі людського світовідношення. Інгарденівську теорію літературного твору розглянуто як узагальнену модель витвору мистецтва, основу продуктивного синтезу всіх характерних для даної сфери естетичних феноменів.

Розкрито специфіку феноменологічного дослідження предметних даних естетичного сприймання. Спираючись на праці Е. Гуссерля, М. Гартмана, Р. Інгардена та М. Мерло-Понті, розглянуто естетичне сприймання як різновид безпосереднього досвіду, у якому відбувається синтетичне осягнення якісних, матеріально-речових, психоемоційних та метафізичних властивостей предмета.