Висвітлено багатовікову історію української культури, її самобутність і зв'язки з іншими культурами, внесок до світової спадщини. Узагальнено вітчизняні та зарубіжні дослідження з історії української культури. Описано процес появи перших людей на українських теренах. Відображено побутування на українських землях різних етносів. Досліджено становлення, розквіт і занепад культури Київської Русі.

Висвітлено процес появи в Україні, зокрема в Києві, "нетрадиційних" іммігрантів з країн Азії та Африки. Розглянуто умови їх прибуття в Київ, проживання, працевлаштування, проаналізовано підприємницьку діяльність, описано процес соціально-культурної інтеграції в українське суспільство, формування стосунків між киянами та іммігрантами, закономірності процесу міграції у глобалізованому світі.

Освещен процесс появления в Украине, в частности в Киеве, "нетрадиционных" иммигрантов из стран Азии и Африки. Рассмотрены условия их прибытия в Киев, проживания, трудоустройства, проанализирована предпринимательская деятельность, описаны процесс социально-культурной интеграции в украинское общество, формирование отношений между киевлянами и иммигрантами, закономерности процесса миграции в глобализированном мире.

Розглянуто сюжети та особливості трактування історичного минулого в ряді героїчних сербських народних пісень, опублікованих відомим сербським філологом, фольклористом, істориком Вуком Караджичем. Історичну основу їх сюжетів складають події і факти, що мали місце в сербській історії й пов'язані з процесами утворення середньовічної держави, феодальними міжусобними війнами сербських феодалів, обороною сербських земель від турецького вторгнення та визвольною боротьбою проти турецьких поневолювачів. Опис життя та оцінка діяльності відомих історичних особистостей в сербських народних піснях можуть бути використані для уточнення, доповнення та нової інтерпретації як добре відомих, так і маловідомих історичних фактів.

Мета роботи - вивчення практики освітньої, комунікативної та адміністративно-управлінської підготовки візантійської політичної еліти - імператорських послів за даними історико-літературних творів та епістолярною спадщиною. Методологічну основу складає принцип історизму, який спирається на дослідницьку стратегію історії життя від першої особи. Уперше в українській історіографії досліджено критерії вибору, процедуру призначення, підготовку імператорських послів та інших учасників посольства до виконання дипломатичних доручень, рівень їх освіти, особисті риси, протокольні вимоги до поведінки, ризики й небезпеки діяльності. Висновки: головним критерієм у разі визначення кандидатури імператорського посла була довіра з боку імператора та доволі вузького кола його радників до особи, якій доручалося очолити дипломатичну місію. Посол був безпосереднім представником монарха, тож мав відповідати певним соціальним, освітнім, управлінським, репутаційним критеріям. Послами призначали високопоставлених сановників, представників константинопольської знаті, воєначальників. Велике значення під час вибору кандидатури мала освіта, знання історії, філософії, юриспруденції, володіння ораторським мистецтвом, уміння переконувати й вести перемовини. Цінувалися також природний розум, статечність, розважливість, мудрість. Крім того, імператорські посли повинні були мати бездоганну репутацію, а також адміністративний або військовий досвід.