Розглянуто особливості хронотопу сучасної монодрами як одного з компонентів її жанрового моделювання. Здійснено аналіз часопросторових відношень у цій жанровій моделі кінця ХХ - початку ХХI ст. на прикладі творів української та російської літератур.

Розглянуто етапи розвитку монодрами, визначено основні літературно-історичні чинники, що зумовили модифікацію монодрами наприкінці ХХ - на початку ХХI ст. Поєднано історичний підхід до жанру з теоретичним, виокремлено визначальні жанрові риси жанру монодрами.

Розглянуто основні етапи та особливості створення сценічного тексту монодрами та тексту вистави на прикладі хроніки В. Шекспіра "Річард III". Зазначено, що, створюючи сценічний текст монодрами та вистави, його автори виокремлюють з літературного тексту єдиного суб'єкта дії, обирають матеріал, що ілюструє формування межового стану свідомості персонажа, вкладають в його вуста слова інших персонажів, проектуючи крізь свідомість єдиного суб'єкта дії.

Розглянуто особливості художнього часу та простору сучасної української монодрами як одного з компонентів її жанрового моделювання. Проаналізовано часопросторові відношення у цій жанровій моделі кінця XX - початку XXI ст. на прикладі п'єс сучасних українських драматургів. Зазначено, що "хронотоп кризи та життєвого зламу" в монодрамі розділений на хронотоп суб'єкта та об'єкта. Автори-драматурги вдаються до використання прийому асоціативної ретроспекції, актуалізують властивості людської уяви та пам'яті, тому переносять граничний хронотоп на рівень читацького сприйняття.

Здійснено системно-аналітичне потрактування жанру монодрами, як культурно-історичного феномену, найширше репрезентованого в кінці ХХ - на початку ХХІ ст. з точки зору наукових пошуків, театрально-драматургічної та соціокультурної інтенсифікації. Уперше в українському літературознавстві зроблено спробу цілісного теоретико-літературного осмислення жанру монодрами як втіленя певної естетичної концепції дійсності. Простежено процес виникнення й оформлення монодрами в самостійний драматичний жанр. Визначено її етапи розвитку. Водночас диференціюється поняття "монодраматичності" як одного з елементів поетики твору, як прийомів рецептивного аналізу та театральної рецепції. Принципову новизну підходу до монодрами визначає спроба виявити її феномен через дослідження проблеми "театральності" як типу художнього світосприйняття авторів монодрам.