Простежено зародження науки про народну творчість на території Польщі та Західної України. Висвітлено фольклористичну діяльність відомого польського культурного, громадського та політичного діяча, фольклориста Вацлава з Олеська.

Висвітлено питання рецепції збірника "Piesni polskie i ruskie ludu Galicyjskiego" Вацлава з Олеська польськими, чеськими та словацькими ученими, культурними діячами та письменниками.

Досліджено рецепцію збірника у слов'янському науковому світі, проаналізовано творче використання змісту, образів і мотивів народних пісень в українській, польській, чеській, словацькій, російській і словенській літературах. Аналіз фольклористичної спадщини Вацлава з Олеська дозволяє зробити висновок щодо її особливої значущості для вивчення історії української фольклористики.

Проаналізовано жанрову класифікацію українських і польських народних пісень, запропоновану Вацлавом з Олеська - упорядником першого в Галичині друкованого збірника "Piesni polskie i ruskie ludu Galicyjskiego" (1833).

Здійснено огляд проблем, пов'язаних із дослідженням польськомовної епіграфіки сучасного Львова, а саме - збором матеріалу, його відчитуванням, аналізом, класифікацією, картографуванням і введенням одержаних даних у науковий обіг.

Зібрано та проаналізовано польськомовні інскрипції історичного характеру (з кінця XVIII ст. - до наших днів), які збереглися у культурному просторі сучасного Львова. До них належать, передусім, меморіальні таблиці і барельєфи видатним громадсько-політичним діячам, письменникам, ученим і визначним в історії міста подіям спортивного, культурного чи національного характеру.

Здійснено огляд історії львівських кладовищ, зроблено текстологічний аналіз польськомовних епітафій невеликих маловідомих закритих львівських цвинтарів, порівняно їх зміст із текстами епітафій у львівських храмах. Розглянуто написи як елемент культури поховань у полінаціональному міському просторі.

Проаналізовано довоєнні, переважно польськомовні, назви кам'яниць і вілл Львова. Досліджено функції назв у діахронічному зрізі, а саме адресну, номінативну, інформативну, роздільну, а також експресивно-апелятивну та рекламну. Виокремлено способи називання будинків (авторський і фольклорний) та описано семантичні групи назв. Окреслено номінативне поле будинкових назв (жіночі імена, слова з позитивними асоціаціями, герби, зовнішні характеристики та місце розташування), простежено їх вплив на літературну складову львівського культурного простору та його сучасний стан.