Досліджено взаємозв'язок топографічного, психологічного, метафізичного хронотопу Академії мистецтв як складників топосу Петербурга. Проаналізовано специфіку художнього зображення й семантику часопросторового континууму Академії мистецтв.

Топос міста - важлива просторова домінанта міського образу творів Т. Г. Шевченка. Топос міста поезії "У Вільні, городі преславнім" - просторовий конструкт у часі міської атрибутики разом із переживаннями і враженнями ліричного героя щодо подій, які відбуваються в заданих локусах. Топос міста Вільно містить просторові координати синхронізації історичного мінливого плину буття із життєвою драмою кохання юнака до дівчини іншого віросповідання. Поетичний топос міста описано не докладно, подано лише певні просторовотворчі елементи: університет, міська брама, бульвар, будинок, вікно, ріка Вілія, урочище Закрет, які стають локусами і увиразниками зображених подій. Проте цих елементів стає достатньо, аби окреслити міський поетичний топос Вільна й охарактеризувати життєву драму героїв. Поетичний топос міста стає одночасно історичним тлом, де відтворено час закриття Віленського університету російським царатом 1832 р., змальовано буттєву колізію нещасливого кохання героїв.

Досліджено аспекти функціонування міського тексту в творах Т. Шевченка. З'ясовано особливості виокремлення топосу міста в текстах. Визначено характерні ознаки цивілізаційно-природної атрибутики у семіозисі тексту міста.