Проаналізовано законодавчі та нормативні засади ведення державного земельного кадастру. Визначено місце та значення земельно-кадастрової інформації у державному управлінні земельними ресурсами. Узагальнено досвід створення кадастрових систем країнами Європи. Розглянуто сучасний стан і порядок ведення державного земельного кадастру України, охарактеризовано його картографічне забезпечення. Висвітлено питання використання матеріалів кадастрового оцінювання з метою регулювання земельного ринку. Обгрунтовано рекомендації щодо удосконалення систем державного земельного кадастру у зв'язку з переходом країни до ринкових умов господарювання та запровадження сучасних методів управління з використанням новітніх технологій.

Проанализированы законодательные и нормативные основы ведения государственного земельного кадастра. Определены место и значение земельно-кадастровой информации в государственном управлении земельными ресурсами. Обобщен опыт создания кадастровых систем стран Европы. Рассмотрены современное состояние и порядок ведения государственного земельного кадастра Украины, охарактеризовано его картографическое обеспечение. Освещены вопросы использования материалов кадастрвого оценивания c целью регулирования земельного рынка. Обоснованы рекомендации по усовершенствованию систем государственного земельного кадастра в связи с формированием рыночных условий хозяйствования и внедрением современных методов управления с использованием новейших технологий.

Проведено науково-теоретичне обгрунтування та розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення інформаційного забезпечення державного управління земельними ресурсами України. Розкрито суть поняття "державне управління земельними ресурсами" як системи, спрямованої на процес оптимізації розподілу земельного фонду країни. Узагальнено теоретичні положення про земельно-кадастрові системи як механізм регулювання земельних відносин і основний інформаційний ресурс держави в управлінні земельними ресурсами. Досліджено способи формування даних про земельний фонд, які є складовими єдиної цілісної земельно-інформаційної системи країни. Проаналізовано сучасний стан інформаційного забезпечення органів державного управління земельними ресурсами. Обгрунтовано необхідність створення земельно-інформаційної системи як складової механізму державного управління у даній сфері. Розкрито взаємозв'язок його механізмів і земельно-інформаційних систем. Розроблено концепцію створення інтегрованої земельної інформаційної системи на базі відомчих і галузевих кадастрів. Доведено необхідність упровадження в державно-управлінську практику вітчизняного програмного продукту як інструменту формування державної земельно-інформаційної системи. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення механізмів формування інформаційного забезпечення діяльності органів державної влади в галузі регулювання земельних відносин.

Розкрито поняття прогнозування використання земельних ресурсів; обгрунтовано доцільність розробки прогнозів з метою планування використання земельних ресурсів країни; запропоновано розроблення заходів щодо захисту земель від негативних процесів на основі прогнозних матеріалів.

Розглянуто зарубіжний досвід щодо напрямів земельної політики в питаннях збереження сільськогосподарського земельного фонду у разі ринкового обороту землі; досліджено процес формування та розвитку земельного ринку як складової державної політики. Обгрунтовано необхідність удосконалення інституційної бази щодо регулювання ринку земель шляхом прийняття Закону України "Про ринок землі".

Досліджено етапи розвитку земельних відносин, які пов'язані зі змінами економічних відносин в Україні, відносин власності на землю та розкрито роль держави як основного органу формування земельного ладу країни.

Розглянуто тенденції щодо зміни структури земельного фонду та фактори, які впливають на такі зміни. Запропоновано заходи щодо оптимізації фонду земельних ресурсів, що надасть змогу збалансувати земельний фонд країни.

Висвітлено проблеми запровадження земельно-кадастрової системи на сучасному етапі розвитку земельних відносин в Україні. Визначено підходи до вдосконалення земельно-кадастрового обліку як необхідної умови функціонування системи державного управління земельними ресурсами.

Досліджено теоретико-методологічні засади державного управління земельними ресурсами в Україні. Розкрито його сутність та особливості, сформульовано наукові засади формування методології у сфері державного управління земельними ресурсами. Простежено історичні етапи розвитку земельних відносин. Сформульовано основоположні засади державної політики, зокрема формування інституційної системи державного управління земельними ресурсами. Досліджено сучасний стан і проблеми земельної політики в Україні, визначено основні шляхи її вдосконалення.

Науково-теоретично обгрунтовано державне управління використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення та розроблено практичні рекомендації щодо його вдосконалення. Узагальнено теоретико-методологічні засади державного управління земельними ресурсами (ЗР). Проаналізовано світовий досвід розвитку системи управління ЗР та основні напрями державної політики окремих країн і визначено можливості їх запровадження в Україні. Проаналізовано нормативно-правове підгрунтя регулювання державної земельної політики в Україні та з'ясовано проблеми в її реалізації. Розкрито зміст організаційного механізму реалізації державної земельної політики як основи цілісної інституційної системи управління ЗР країни та визначено механізм взаємодії органів державної влади у сфері перерозподілу земель та перспективного використання земельного фонду. Виявлено сучасні тенденції розвитку земельного фонду країни як об'єкта державного управління ЗР та обгрунтовано напрями раціоналізації його використання. Визначено шляхи вдосконалення земельно-орендних відносин, що сприятиме створенню привабливого інвестиційного клімату та оптимальних умов розвитку сільськогосподарських підприємств ринкового типу. Охарактеризовано сучасний стан державної політики у сфері регулювання ринку земель та виокремлено проблеми реалізації напрямів її розвитку. Обгрунтовано комплексний підхід до механізмів реалізації державної політики відносно розвитку земельних відносин та запропоновано заходи, спрямовані на їх удосконалення. Сформульовано науковий підхід до формування механізму економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Доведено доцільність науково-практичного підходу до розробки та запровадження схем землеустрою адміністративно-територіальних одиниць з метою планування використання земель з урахуванням інтересів територіальних громад. Розроблено Концепцію державного управління ЗР України як методологічну та ідеологічну основу формування земельної політики та стратегії державного управління. Запропоновано напрями розвитку земельної політики України за умов євроінтеграції.

Обгрунтовано необхідність створення умов і визначення напрямів державної політики щодо формування цивілізованого ринку землі в Україні; запропоновано вдосконалення визначення вартості землі як об'єкта ринкових відносин шляхом урахування ряду особливостей землі, а також кадастрової вартості, яка має базуватися на виробничому потенціалі та місці розташування земельних ділянок.

Розкрито основні елементи економіко-правового механізму державного регулювання земельних відносин та визначено напрями підвищення ефективності його функціонування.

Обгрунтовано напрями вдосконалення державного управління землями рекреаційного призначення шляхом розроблення схем використання земель рекреаційного призначення на рівні адміністративно-територіальних одиниць і запровадження кадастру рекреаційних територій з обов'язковим проведенням інвентаризації рекреаційних об'єктів.

Розглянуто процес надання електронних публічних послуг в світі як базису для розвитку електронного урядування щодо взаємодії держави та її громадян у процесі розбудови інформаційного суспільства. Досліджено зміст ключових аспектів такої взаємодії, зокрема, розкрито зміст понять "інформаційне суспільство", "електронне урядування", "електронний уряд", "електронна послуга". Виявлено, що на цей час у зарубіжній практиці до сфери публічних послуг відносять "послуги загального інтересу" або SGI - "services of general interest"), до яких належить водопостачання, енергетика, освіта, громадський транспорт, поштові послуги, охорона здоров'я, телекомунікації, соціальне обслуговування, державне управління тощо, і які формуються в групи за такими категоріями, як управлінські, адміністративні, соціальні й неадміністративні послуги. Визначено основні детермінанти, на яких грунтується система надання публічних послуг у зарубіжній практиці (відкриті дані, відкриті процеси та відкриті послуги), що реалізуються на засадах прозорості, участі та взаємодії між основними стейкхолдерами цього процесу (урядом, фізичними та юридичними особами, громадянським суспільством, іншими соціальними партнерами). З'ясовано, що до основних засад та принципів розбудови системи надання електронних публічних послуг за кордоном відносяться: цифрова взаємодія; доступність, безпека та зручність використання; зменшення адміністративного навантаження; залучення громадян; стимули за використання цифрових послуг; захист персональних даних і конфіденційності; наявність механізму відшкодування та оскарження. Встановлено, що розвиток системи запровадження електронних публічних послуг в зарубіжних країнах, перш за все, тісно пов'язане із розвитком інформаційної культури населення. Дослідження рейтингу країн-членів ЄС за індексом цифрової економіки та суспільства (DESI 2020) надало змогу встановити, що такі держави, як Фінляндія, Швеція, Данія та Нідерланди мають найрозвиненішу цифрову економіку в ЄС. Серед країн, де спостерігалася найбільша частка користувачів, які взаємодіяли з урядом через електронні засоби комунікації, було виокремлено Данію, Ісландію, Фінляндію, Норвегію, Швецію, Нідерланди, Естонію. Проведено аналіз основних тенденцій та практики запровадження електронних послуг в таких країнах, як Естонія, Данія та ін.