Досліджено питання діагностики та лікування дисфункціональних маткових кровотеч (ДМК) у жінок пізнього репродуктивного віку. Встановлено, що в структурі ДМК у таких пацієнток переважають ановуляторні гіпогонадні кровотечі. На підставі аналізу гормонального гомеостазу залежно від вмісту жирової тканини (ВЖТ) і рівня лептину встановлено, що жінкам з підвищеним ВЖТ притаманний достовірно вищий рівень лептину, а ДМК у даної категорії хворих частіше розвиваються за наявності гіперпроліферативних процесів ендометрія. З'ясовано, що у пацієнток пізнього репродуктивного віку з ДМК відбувається десинхронізація регуляції вегетативної нервової системи з переважанням активності симпато-адреналового відділу. Виявлено фактори ризику розвитку синдрому нестерпності гестагенів, що у більшості випадків є ознаками гіпогонадного стану. Розроблено й апробовано принципи та методи лікування різних клінічних форм ДМК, в яких враховано патогенетичний варіант, репродуктивні плани та фактори ризику розвитку синдрому нестерпності гестагенів.

Доведено ефективність поєднання гестагенів (дидрогестерону) та патогенетичної терапії з використанням інгібіторів фібринолізу, ангіопротекторів, нейротропних і нестероїдних протизапальних препаратів для лікування рецидивів різних варіантів дисфункціональних маткових кровотеч у жінок раннього репродуктивного віку.