Вивчено нові реакції заміщених ацилтіосечовин з динуклеофілами: гідразином, фенілгідразином та гідроксиламіном. Встановлено будову продуктів 3-ариламіно-1,2,4-триазолів, 1-феніл-3-ариламіно-1,2,4-триазолів, 3-ариламіно-1,2,4-оксадіазолів.

Изучены новые реакции замещенных ацилтиомочевин с динуклеофилами: гидразином, фенилгидразином и гидроксиламином. Установлено строение образующихся продуктов - 3-ариламино-1,2,4-триазолов, 1-фенил-3-ариламино-1,2,4-триазолов, 3-ариламино-1,2, 4-оксадиазолов.

New reactions of the substituted acylthioureas with dinucleophiles such as hydrazine, phenylhydrazine and hydroxylamine have been studied. The structures of the products of 3-arylamino-1,2,4-triazoles, 1-phenyl-3-arylamino-1,2,4-triazoles and 3-arylamino- 1,2,4-oxadiazoles have been determined.

Виявлено кардинальні відмінності в реакціях N-арил- та N-пірид-2-ил-ацилтіосечовин з гідроксиламіном, що приводять до 3-ариламіно-1,2,4-оксадіазолів та 2-ациламіно-[1,2,4]триазоло[1,5-a]піридинів, відповідно. Розшифровано кристалічну та молекулярну структуру основних продуктів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.82 + У9(4УКР)421.525.1

Рубрики:

Засоби, які застосовують для лікування новоутворень. Протипухлинні засоби

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж101342 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - дослідження показників, що характеризують епідеміологічний профіль населення України за ВІЛ та СНІД у динаміці років. Дані Центру громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я України; загальнотеоретичні (історичний, аналітико-порівняльний, системний, логічний та ін.) і прикладні (епідеміологічні, математико-статистичні та ін.) методи. Установлено, що упродовж 2015 - 2019 рр. спостерігалося зростання показників інфікування населення ВІЛ як статевим, так і парентеральним шляхом (окрім даних 2017 р.). У 2019 р. кількість випадків інфікування людей статевим шляхом, порівняно з даними 2015 р., зросла на 27,1 %, а парентеральним - на 31,4 %. Позитивною є тенденція до планомірного зниження кількості дітей, які були народжені від ВІЛ-інфікованих матерів протягом всього періоду спостереження. У 2019 р., порівняно з даними 2015 р., спостерігається збільшення кількості ВІЛ-інфікованих дорослих осіб на 3,1 %, а кількість хворих на СНІД, навпаки, зменшилася на 11,3 %. Важливим є факт зниження у 2019 р., порівняно з даними 2015 р., кількість ВІЛ-позитивних дітей до 18 років на 27,3 %, а дітей до 14 р. - на 27,6 %. Негативним є збільшення кількості випадків летальності від СНІД серед дорослих з асоційованими патологіями у 2015 - 2018 рр. Серед дітей до 18 років у 2019 р. спостерігалось збільшення кількості летальних випадків на 18,0 %. За даними аналізу структури ВІЛ інфікованих за віком установлено планомірне зростання питомої ваги (%) дорослих осіб (від 81,0 % - 2015 р. до 86,6 % - 2019 р.). Крім цього, спостерігається збільшення кількості хворих дорослих, що припадають на одну ВІЛ-позитивну дитину до 18 років (2015 р. - 4,27 дорослих хворих, у 2016 р. - 4,98, у 2017 р. - 4,91, 2018 р. - 5,39, 2019 р. - 6,68). Висновки: наявність позитивних тенденцій у розвитку епідеміологічного профілю населення України з ВІЛ та СНІД у майбутньому потребує не лише фінансової підтримки з боку держави та суспільства, а й розробки та упровадження відповідних соціальних і просвітницьких проєктів, що спрямовані на запобігання подальшому розповсюдженню зазначеної інфекції в популяції.

Мета роботи - аналіз лікарських призначень і структури споживання препаратів хворими на лімфогранулематоз в Україні. Матеріали та методи: дані медичних (455) карток хворих на лімфогранулематоз; історичний, аналітико-порівняльний, системний, логічний, гіпотетико-дедуктивний, графічний методи наукового пошуку, а також клініко-економічний аналіз як один із складових оцінки технологій охорони здоров'я. Встановлено, що хворі перебували в стаціонарі у середньому протягом 32 ліжко-днів, де отримали 16 835 призначень. На одного хворого припадало 37 призначень. Лідерами за кількістю призначень були препарати з груп: L - Антинеопластичні та імуномодулювальні засоби; B - Засоби, що впливають на систему крові та гемопоез; A - Засоби, що впливають на травну систему та метаболізм. На вказані групи ліків припадало понад половину лікарських призначень - 9247 (54,93 %). У структурі призначень домінували препарати у вигляді розчинів або порошків для їх виготовлення - 10 569 (62,78 % від усіх призначень). За другим рівнем АТС-класифікації перші 3 позиції за кількістю призначень зайняли препарати, які використовуються у хіміотерапії та для усунення симптомів загострення хронічних патологій, із таких груп: L01 - Антинеопластичні засоби - 2154 призначення (12,80 %); B05 - Кровозамінники та перфузійні розчини - 2012 (11,95 %); C01 - Препарати для лікування захворювань серця - 1681 (9,99 %). Призначення протипухлинних препаратів коливались у широкому діапазоні значень, а саме від 31 (L01C D01 - паклітаксел) до 289 (L01DB01 - доксорубіцин). Найчастіше застосовувалися препарати з груп L01DB01 - доксорубіцину, AA01 - циклофосфаміду та L01СB01 - етопозиду. Доведено, що хворим на лімфогранулематоз було призначено десь 8,3 препаратів протипухлинної дії. Загальний показник споживання ліків дорівнював 23 440,30 тис. грн або 822,58 тис. дол. США, що у перерахунку на одного хворого становило 51 517,14 грн або 1807,86 доларів США. Доведено, що на ефективну хіміотерапію та підтримку життєдіяльності організму хворого було витрачено 38 797,60 грн або 1361,50 дол. США, що у 8,21 і 17,1 разу більше, ніж мінімальна заробітна плата та прожитковий мінімум, за даними Держбюджету України на 2020 р. Доведено, що лікарські призначення та структура споживання хворими на лімфогранулематоз препаратів відображають характер проведеної терапії, а саме: необхідність проведення інтенсивних курсів хіміотерапії, поліморбідність хворих, а також тяжкість перебігу патологічної процесу. Враховуючи високу вартість лікування, питання підвищення рівня його доступності потребує системного вирішення за різними напрямками.