Наведено результати комплексного філософсько-правового аналізу проблем правового виховання курсантів ВНЗ МВС України. Визначено чинники впливу на процес формування правосвідомості та правомірної поведінки майбутнього працівника ОВС. Наведено богословське трактування виховання як одного з компонентів виховного процесу. Висвітлено місце та значення християнської релігії у формуванні духовності та світогляду курсантів.

Приведены результаты комплексного философско-правового анализа проблем правового воспитания курсантов ВУЗ МВД Украины. Определены факторы влияния на процесс формирования правосознания и правомерного поведения будущего сотрудника ОВД. Дано богословское трактование воспитания как одного из компонентов воспитательного процесса. Освещены место и значение христианской религии в формировании духовности и мировоззрения курсантов.

Досліджено соціально-філософську концепцію розвитку суспільства та людини, розвинену у творчій спадщині А.Шептицького. Здійснено системне дослідження основних чинників розвитку суспільства в українському контексті. Обгрунтовано головні концепти, що простежуються у творах українського мислителя, зокрема, розвиток і вдосконалення особи та суспільства. Розглянуто ідею духовної субстанції, її роль у становленні особистості. Показано, що формування особи у пізнанні та чеснотах сприяють всебічному розвитку її особисто та усього суспільства. Доведено, що формування українського суспільства на християнських принципах є вихідним постулатом творчої спадщини А.Шептицького.

Висвітлено основні питання етики й естетики. Етичне знання структуровано та розглянуто в єдності його філософських засад і історичної спадкоємності. Увагу приділено моралі як особливому соціальному явищу, соціальному інституту та змісту духовного життя. Розглянуто історію і сучасні проблеми естетичної думки, вихідні категорії естетики, специфіку структури естетичної діяльності й особливості естетичної свідомості.

Раскрыты основные вопросы этики и эстетики. Этическое знание структурировано и рассмотрено в единстве философских основ и исторического наследия. Уделено внимание морали как особому социальному явлению, социальному институту и содержанию духовной жизни. Рассмотрены история и современные проблемы эстетической мысли, исходные категории эстетики, специфика структуры эстетической деятельности и особенности эстетического сознания.

Висвітлено теоретичні засади політології як науки, теорію та практику демократичного суспільства, особливості функціонування інститутів державного управління за умов посткомуністичних трансформаційних процесів в Україні та її залучення до світових політичних процесів. Розглянуто проблеми забезпечення національної безпеки України, сутність та особливості правової та правоохоронної політики, місце правоохоронних органів у системі державної влади, основні аспекти протидії транснаціональній злочинності за умов глобалізації сучасного світу.

Розглянуто основні завдання, специфічні особливості та напрямки правоохоронної діяльності. Визначено функції та повноваження державних правоохоронних органів, зокрема, Конституційного Суду та прокуратури України, СБУ, ОВС, митних органів та органів державної податкової служби. Висвітлено аксіологічний, гносеологічний та онтологічний аспекти практичної діяльності працівників ОВС. Розкрито роль професійної етики й етичного характеру правоохоронної діяльності у формуванні культури поведінки працівників ОВС.

Рассмотрены основные задачи, специфические особенности и направления правоохранительной деятельности. Определены функции и полномочия государственных правоохранительных органов, в частности, Конституционного Суда и Прокуратуры Украины, СБУ, ОВД, таможенных органов и органов государственной налоговой службы. Освещен аксиологический, гносеологический и онтологический аспекты практической деятельности сотрудниоков ОВД. Раскрыта роль профессиональной этики и этического характера правоохранительной деятельности в формировании культуры поведения сотрудников ОВД.

Висвітлено джерела релігієзнавства, засади формування релігієзнавчої парадигми, основні концепції щодо сутності та походження релігій, особливості релігії у структурі суспільного світогляду, класифікацію світових релігій. Наведено основні характеристики та типи первісних релігій, зокрема, тотемізм, фетишизм, анімізм, аніматизм, магія. Проаналізовано особливості релігій періодів перших цивілізацій та ранньої державності - Стародавнього Єгипту та Межиріччя, античної Греції та Риму, а також історичних національних релігій - індуїзму, сикхізму, джайнізму, зороастризму, даосизму, конфуціанства, синтоїзму. Розкрито основи вчення юдаїзму, віровчення та категоріальний апарат буддизму, основи християнської етики, засади екуменізму та його прояви в Україні, основи вчення мусульман, цивілізаційну та релігійну місії ісламу. Визначено філософсько-правовий вимір свободи совісті та толерантності, новітні релігійні деструктивні та окультні спільноти. Особливу увагу приділено державній релігійній політиці та церкві на українських землях в історичному контексті.

Висвітлено зміст найважливіших категорій, понять і термінів широкого вжитку з різних філософських дисциплін. Розглянуто персональний внесок представників основних філософських напрямків і шкіл у розвиток сучасної філософської думки.

Отражено содержание важнейших категорий, понятий и сроков широкого потребления из разных философских дисциплин. Рассмотрен персональный вклад представителей основных философских направлений и школ в развитие современной философской мысли.

Висвітлено походження та проблематику філософії, структуру світогляду, його суспільно-історичні особливості та типи. Увагу приділено античній філософії, філософії епохи західноєвропейського середньовіччя та Відродження, Нового часу і Просвітництва, німецькій класичній філософії, головним напрямкам розвитку закордонної філософії ХХ ст., українській філософії. Розглянуто питання філософської антропології, онтології, гносеології, соціальної філософії, а також антропологічні аспекти філософії права.

Мета роботи - аналіз інформації національних даних щодо побічних реакцій (ПР) лікарських засобів (ЛЗ), зокрема анафілактичного/алергічного генезу. Вивчено карти-повідомлення про ПР ЛЗ, надіслані лікарям України. Використано методи: семантичний, системного підходу, статистичний. Розглянуто ПР, що виникають під час медичного застосування ЛЗ. Висновки: аналіз національної бази даних ПР ЛЗ свідчить про високий рівень виникнення ПР типу B під час медичного застосування ЛЗ в Україні. Серйозність цих ПР і тяжкість їх перебігу, медичні помилки, які були причиною їх виникнення та методи діагностики індивідуальної чутливості, що використовуються у закладах охорони здоров'я України, свідчать про неохідність розробки медико-технологічних документів галузевого рівня та їх затвердження наказами Міністерства охорони здоров'я України з метою подальшого убезпечення медичного застосування певних фармакологічних груп ЛЗ та зокрема їх представників.

Мета роботи - аналіз інформації щодо класифікацій побічних реакцій (ПР) лікарських засобів (ЛЗ), зокрема алергічного генезу, причин їх виникнення, патогенезу та факторів ризику; обгрунтування та наукові підходи до розробки алгоритму дій лікаря у разі диференціації ПР ЛЗ. Застосовано методи: бібліографічний, семантичний, статистичний, а також системного підходу та описового моделювання. Побічні реакції, що виникають під час медичного застосування ЛЗ, зокрема, алергічні та анафілактичні. Зіставлення даних доступних джерел літератури, Інтернет-ресурсу свідчить про доцільність використання певних класифікаційних підходів під час вивчення та оцінки ПР ЛЗ, зокрема анафілактичного генезу. Аналіз світових даних демонструє високий рівень виникнення ПР типу А та В під час медичного застосування ЛЗ. Останнє потребує розробки оптимальних підходів до диференціації ПР з метою подальшого убезпечення медичного застосування певних фармакологічних груп ЛЗ та окремих їх представників.

Висвітлено теоретичні та практичні аспекти відносин між державою та церквою в контексті дихотомії влади та суспільства. Доведено, що формування громадянського суспільства не тільки пов'язане з принципами диференціації політики та життєвого світу, свободи віросповідання та віротерпимості (толерантності), але й виявляється їх іманентним інтелектуальним і духовним проявом у процесі формування демократичного політичного режиму та врядування. Спираючись на інтелектуальний досвід європейської філософії, запропоновано теоретичне обгрунтування взаємозв'язку між розумінням людиною свого духовного буття та розбудовою свого життєвого простору. Зазначено, що визначальну роль у європейській цивілізаційній історії відіграла ідея поділу влади на земну та "небесну", яка завдяки теоретичній філософії втілилася у принцип диференціації держави та суспільства.

Представлено результати лікування закритої тупої травми селезінки у 83-х дітей за період 1990-2001 рр. Одержані дані дозволяють рекомендувати широке використання консервативного методу лікування у разі закритої тупої травми селезiнки у дітей, який був ефективний у 85 % випадків.

Доведено, що гармонійне здійснення державно-церковних відносин є необхідною передумовою досягнення національної безпеки держави за умов глобалізації. Окреслено відображені в європейській філософії особливості впливу християнської релігії на формування громадянського суспільства і демократичної держави. Проаналізовано роль християнської церкви в європейській культурі для з’ясування її значення в сучасному глобалізованому суспільстві. Висвітлено природу державно-церковних відносин як вираження трихотомійної гармонії особи у контексті сучасного антропологічного підходу до буття. Визначено соціальний зміст діяльності християнської церкви в межах відображення її позиції щодо визнання природних прав і свобод людини, узгодження владно-суспільних відносин із трансцендентно-метафізичним виміром державно-церковних відносин.

Наведено сучасні дані про особливості політравми та травматичного шоку. Подано інформацію про черепно-мозкову травму, ушкодження органів черевної порожнини і заочеревинного простору, опорно-руховий апарат, травми грудної клітки в дитячому віці. Висвітлено сучасні методи діагностики та лікування цих ушкоджень.

Формулярна система лікарських засобів, що створена та впроваджується в Україні з 2009 р., потребує ефективного зворотного зв'язку для оцінки її дієвості. З цією метою використовується механізм моніторингу на основі визначених критеріїв якості та індикаторів, що здійснюється на всіх рівнях функціонування формулярної системи. Процес збору та подальшої автоматизованої обробки інформації потребує визначення потоків інформації для створення інформаційних технологій підтримки процесу моніторингу формулярної системи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(4УКР)26

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В огляді літератури відображено основні методи лікування травматичного токсикозу, що характеризується високою смертністю. Розбіжності відносно тактики хірургічного лікування, зокрема фасціотомії, ампутації розчавленої кінцівки в разі травматичного токсикозу зумовлені тим, що їх вважали основними методами лікування. Згідно з сучасними даними науки, травматичний токсикоз підлягає комплексному лікуванню з урахуванням стадії та ступеня даного синдрому. Головними компонентами комплексного інтенсивного лікування травматичного токсикозу є негайна протишокова інфузійна терапія, ранній інтенсивний плазмаферез, гемодіаліз, гіпербарична оксигенація, адекватна хірургічна допомога, корекція імунної та зсідальної систем, уведення антибіотиків, дезагрегантів. Тільки комплексна терапія може сприяти одужанню потерпілого.

В Україні з 2001 р. запроваджено формулярну систему лікарських засобів (ЛЗ). Разом з тим нераціональна фармацевтична політика залишається основною перепоною забезпечення доступності населення до клінічно й економічно ефективних і безпечних лікарських засобів. Мета роботи - визначити перспективи розвитку формулярної системи ЛЗ в Україні на основі подальших наукових досліджень у даному напрямку. Проведеено системний аналіз світових і вітчизняних наукових джерел, нормативно-правових документів за темою дослідження. Встановлено, що найпоширенішими проблемами типової клінічної практики з призначення лікарських засобів в Україні є одночасне застосування ліків однієї фармакотерапевтичної групи одним і тим же хворим, використання ЛЗ з сумнівною клінічною ефективністю, поліпрагмазія та неврахування можливості негативних лікових взаємодій. В Україні лише 13,3 % ліків постачається через лікарні, решту населення одержує і самостійно сплачує через аптечну мережу, а реімбурсації за рахунок держави підлягає лише 22,0 % вартості ліків. Як висновок, подальшого розвитку потребує наукове обгрунтування необхідності використання протоколів медичної допомоги, розроблених на положеннях доказової медицини, у взаємодії з формулярами ЛЗ, а також вдосконалення державного регулювання доступності ефективних і безпечних ЛЗ до населення.

Розглянуто питання термінології біологічних лікарських засобів, розглянуто проблеми безпеки їх застосування, а також роз'яснено специфіку фармаконагляду за біосимілярами.

Розв'язання проблеми забезпечення якості фармакотерапії в сучасній медичній практиці є актуальним завданням у системі охорони здоров'я України. Мета роботи - оцінювання відповідності проведеної фармакотерапії артеріальної гіпертензії положенням галузевих стандартів у сфері здоров'я. Використано 502 медичні карти амбулаторних хворих 15 ЦРЛ Тернопільської області. Здійснено порівняльне оцінювання відповідності проведеної фармакотерапії за амбулаторних умов положенням уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги "Артеріальна гіпертензія", розробленого на засадах доказової медицини та 4-го випуску Державного формуляра лікарських засобів, їх локальних аналогів. Перше місце в структурі використаних препаратів належало групі інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту (ІАПФ), усі препарати якої становили 29,4 % від загального числа призначень; група препаратів ББ становила 14,0 % у структурі всіх призначень; достатньо активно призначалися препарати з групи блокаторів кальцієвих каналів (БКК) з переважним впливом на судини (9,2 % у загальній структурі). Застосовувалися також групи інших рекомендованих препаратів-діуретиків (3,8 %), БРА II (1,3 %), блокаторів alpha-адренорецепторів (0,2 %) та комбіновані препарати (3,5 %). Таким чином, загалом результати проведеного аналізу засвідчили високий ступінь дотримання практикуючими лікарями амбулаторно-поліклінічних закладів рекомендацій щодо призначення препаратів з рекомендованого формуляра переліку та діючого клінічного протоколу лікування артеріальної гіпертензії як найбільш клінічно ефективних та економічно доступних для пацієнтів.