Розглянуто основні задачі та підхід до вирішення проблеми ефективного реінжинірингу прикладних програмних систем, що створюються. Запропоновано вирішення проблеми шляхом визначення системи моделей реінжинірингу, їх створення й імплементації в середовище розробки прикладних програмних систем.

Розглянуто задачі та засоби моделювання й оцінювання життєздатних об'єктно-орієнтованих програмних систем (ПС). Проблему вирішено в межах створення моделі ПС і моделі простежування змін для забезпечення вимог до системи. Підхід до оцінювання артефактів об'єктно-орієнтованих ПС базується на аналізі проекту системи, специфікованому у вигляді діаграм UML. Для оцінки атрибутів якості ПС запропоновано використовувати метрики, орієнтовані на шаблони проектування та розглянуті у контексті сценарного підходу. Зв'язок між внутрішніми та зовнішніми атрибутами ПС проектується на архітектуру ПС та визначає напрямок їх перетворень.

Розглянуто основні аспекти створення й імплементації засобів реінжинірингу в середовище розробки та функціонування прикладних програмних систем (ППС). Підхід передбачає застосування об'єктно-орієнтованої технології створення ППС і концепції сценарного підходу для створення засобів забезпечення її реінжинірингу.

Розглянуто особливості застосування модельно-орієнтованого підходу до розробки життєздатних прикладних програмних систем у межах технології породжуючого програмування.

Розглянуто задачу визначення зони та довжини згасання крайового ефекту у композитному матеріалі регулярної структури, армованому компонентами прямокутної форми. Досліджено згасання крайового ефекту у матеріалі, армованому плоскими шарами за умовами одновісного повздовжнього стискання армуючих шарів, та у матеріалі, армованому прямолінійними односпрямованими волокнами квадратного поперечного перерізу за умовами одновісного поперечного навантаження приповерхневих волокон.

Розглянуто подальший розвиток підходу до створення програмних систем з використанням моделі життєздатності. Розвиток здійснено в напрямку технологізації їх підходу за умов генерувального програмування.

Досліджено побудову алгоритму розширеного (нелінійного) фільтра Калмана для оцінювання фазового вектора мікросупутника. Алгоритм базується на лінеаризованих динамічних та кінематичних рівняннях руху мікросупутника. Порівняно ефективність використання розширеного та лінійного фільтрів Калмана в системі керування мікросупутника.

Із застосуванням основних співвідношень тривимірної лінеаризованої теорії стійкості в рамках моделі кусково-однорідного середовища досліджено втрату стійкості композитного матеріалу, слабкоармованого короткими волокнами поблизу вільної плоскої граничної поверхні. З'ясовано залежність форм втрати стійкості у структурі композитного матеріалу від розташування волокон відносно вільної поверхні та відстані між сусідніми волокнами. Для числового розв'язку задачі використано метод сіток на основі модифікованого варіаційно-різницевого підходу.

Із використанням основних співвідношень тривимірної лінеаризованої теорії стійкості у межах моделі кусково-однорідного середовища отримано розв'язок задачі стійкості шаруватого композитного матеріалу при стисканні поверхневим навантаженням уздовж напряму армування. Розглянуто випадок недосконалого контакту між шарами, який моделюється періодичною системою макротріщин у вигляді математичного розрізу з вільними від напружень берегами. Використано розрахункову модель для граничних умов на бічних сторонах багатошарового зразка з композитного матеріалу, які відповідають умовам симетрії. Досліджено вплив розміру тріщин на згасання форм приповерхневої втрати стійкості та критичні навантаження. Для числового розв'язку задачі використано метод сіток на основі модифікованого варіаційно-різницевого підходу. В межах обчислювального експерименту застосовано послідовні та паралельні алгоритми методів Холецького та ітерування підпростору.