Визначено час формування докембрійських метаморфічних порід західної частини Українського щита (УЩ) за допомогою самарій-неодимієвого методу. Ізотопні дати, які розраховані за моделями деплетованої (DM) та недеплетованої (CHUR) мантії, вказують на те, що ендербіто-гнейси дністровсько-бузької серії та ендербіти гайворонського комплексу безперечно є ранньоархейські утворення (3,95-3,74 (DM) і 3,82-3,5 млрд років (CHUR)); гнейси бузької й росинсько-тікіцької серій - пізньоархейські (бузька серія - 3,28(DM) і 3,07 млрд років (CHUR), росинсько-тікіцька - 3,36-3,31 (DM) й 3,13-3,06 млрд років (CHUR)); гнейси тетерівської серії - ранньопротерозойські (2,47-2,43 (DM) і 2,04-1,99 млрд років (CHUR)). Отримані дати підтверджують обгрунтованість діючої стратиграфічної схеми для докембрійських утворень УЩ (1992).

Індекс рубрикатора НБУВ: Д317.1

Рубрики:

Геохімія ізотопів

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На базі "реперних" (надійних) U-Pb ізотопних даних, одержаних за акцесорними мінералами, визначено головні геохронологічні рубежі історії геологічного розвитку Українського щита (УЩ). Значну увагу приділено датуванню процесів магматизму, високоградієнтного метаморфізму та ендогенного рудоутворення. У Дністровсько-Бузькому та Приазовському мегаблоках УЩ надійно датовано найдавніші палеоархейські утворення за віком більше 3,6 млрд років, що представлені породами тоналіт-тронд'ємітової асоціації, які неодноразово перетворені за умов високоградієнтного метаморфізму. Формування зеленокам'яних структур, перспективних щодо благородних металів, проходило, головним чином, у мезоархеї. Неоархей характеризується розвитком кратонічних структур та інтрузивним гранітоутворенням. З палеопротерозоєм пов'язане формування залізисто-кремнієвих формацій і вулканогенно-плутонічних асоціацій, продуктивних на Ti - Ni мінералізацію.

На Украинском щите палеоархейские образования (3,6 - 3,2 млрд лет) установлены на двух участках - в Орехово-Павлоградской межблоковой зоне и Гайворон-Завальевской структуре Днестровско-Бугского мегаблока. Древнейшие ассоциации пород этих районов имеют много общего, близки их геологические разрезы, устанавливается сходство в петрологическом отношении - тоналиты, метатоналиты, эндербиты, различного состава гнейсы, как правило, гранулитовой или высокотемпературной амфиболитовой фации метаморфизма.

На основании изотопно-геохимических и геохронологических данных по главным ассоциациям пород, слагающих структурно-тектонические единицы (кратон, мегаблок, домен, террейн), выявлены сходства и различия архейской геологической истории формирования земной коры (3,6 - 2,6 млрд лет) двух структурно-тектонических подразделений Восточно-Европейской платформы - Украинского и Балтийского щитов. Сходные черты таковы: присутствие на территории обоих щитов реликтов древней коры (3,65 - 3,5 млрд лет) и детритовых цирконов (3,6 - 3,7 млрд лет), что указывает на более широкое распространение древней коры в прошлом на обоих щитах; эволюция формирования гранит-зеленокаменных областей с аналогичными мантийными источниками метабазальтов зеленокаменных поясов; двукратное (архейский и палеопротерозойский этапы) проявление гранулитового метаморфизма. Главные различия: более молодой возраст зеленокаменных поясов Балтийского щита; масштаб проявления железисто-кремнистых формаций Украинского щита; проявление субщелочного и щелочного (включая карбонатитовый) магматизма на Балтийском щите в неоархее, а на Украинском - в протерозое.

Установлен мезоархейский (2,91 млрд лет) возраст биотитовых гнейсов кайинкулакской толщи, обнажающихся в нижнем течении р. Кайинкулак. Они близки по возрасту гранитоидам обиточненского и шевченковского комплексов Салтычанского антиклинория. По геохимическим данным, протолитом биотитовых гнейсов были плагиогранитоиды тоналит-трондьемит-гранодиоритовой (ТТГ) серии, которые претерпели сильный дислокационный метаморфизм 2,08 млрд лет тому назад. Присутствие в архейских биотитовых и биотит-амфиболовых гнейсах останцов таконитов, двупироксеновых кристаллосланцев, гранат-биотитовых гнейсов и других пород свидетельствует об их внедрении в более древнюю супракрустальную толщу и указывает на их аллохтонное положение. Геохронологические данные свитетельствуют, что широко распространенные в Западном Приазовье плагиогнейсы, которые относятся к кайинкулакской толще, - это сильно дислоцированные в палеопротерозое плагиогранитоиды ТТГ серий, формировавшиеся (как и в Среднеприднепровском мегаблоке) в течение двух этапов: 2,91 - 2,95 и 3,0 - 3,12 млрд лет тому назад.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д342.131

Шифр НБУВ: Ж22224 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д211.1 + Д314

Рубрики:

Земна кора. Літосфера

Поширення хімічних елементів в Землі

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д342.30

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ