Досліджено теоретичні основи й уточнено сутність і складові соціальної відповідальності корпорацій (СВК) в системі соціально-трудових відносин, визначено функції соціальної відповідальності. Розроблено методичний підхід до визначення якісного стану соціальної відповідальності з використанням методів соціологічного дослідження. Запропоновано методичний підхід до кількісної оцінки стану СВК, на підставі якого здійснено оцінку СВК семи корпорацій Групи компаній СКМ. Розроблено методичні рекомендації з підготовки соціальної (нефінансової) звітності корпорації.

Висвітлено інволюційний період, для якого характерне не тільки зниження, але й певне посилення активності організму людини, що сприяє подоланню деструктивних сил старіння. Результати проведеного дослідження показали, що люди, які не бояться смерті ведуть більш активне життя, що свідчить про їх кращу фізичну й психологічну збереженість і адаптованість до пенсійного віку. Відзначено, що негативні зміни здоров'я та інтелектуально-мнестичні порушення сприяють виникненню страху смерті. Неможливість займатися творчістю в осіб літнього та похилого віку пов'язана з погіршенням стану здоров'я. Доведено, що у віковий період 66 - 75-ти років спостерігається зниження рівня мотивації, що пояснюється хронологічним збігом криз соціальної, психологічної й соматичної складових сфер особистості, які утруднюють процес адаптації. У такому віці відзначається високий рівень особистісної тривожності, новий етап переосмислення життя, посилення характерологічних рис особистості, що свідчить про кризовий період. Констатовано, що правильний вибір моделі старіння дозволяє визначити стратегію адаптації осіб пізньої дорослості до пенсійного віку з урахуванням індивідуально-психологічних чинників особистості.

Представлено узагальнені результати наукової літератури теоретичного аналізу з проблеми старіння та розвитку особистості в період геронтогенезу, ставлення особистості до смерті як психологічної проблеми. Виявлено чинники, що впливають на розвиток особистості у пізньому віці (адаптація до періоду геронтогенезу, готовність особистості до заключної фази вітального циклу, творча активність). Описано типи стратегій адаптації в осіб похилого та старечого віку в період геронтогенезу. Встановлено, що неможливість занять творчістю прямо пов'язана з погіршенням стану здоров'я. Виникненню страху смерті сприяють негативні зміни здоров'я та наявність інтелектуально-мнестичних порушень. Виявлено, що у віці 66 - 75-ти років спостерігається посилення характерологічних особливостей, що свідчить про кризовий період. У формувальному експерименті доведено можливість розвитку особистості у пізньому віці. Обгрунтовано програми "Тренінг особистісного розвитку в період геронтогенезу" та "Тренінг з подолання страху смерті в період пізньої дорослості", які спрямовані на актуалізацію особистісного розвитку в період пізньої дорослості.

Висвітлено концептуальні підходи щодо капіталізації активів території та розвинуто концептуальний базис розвитку економічного простору і соціуму за сучасних умов. Досліджено категорії "капітал" та "капіталізація" в контексті регіональної економіки та муніципального управління. Розширено теоретичні основи муніципального управління на засадах капіталізації активів території. Узагальнено особливості капіталізації активів адміністративно-територіальних одиниць. Поглиблено підходи до розгляду процесу капіталізації з позицій просторово-територіального розвитку. Обгрунтовано основні засади капіталізації активів території.

Надано сутнісно-змістову характеристику системи соціально-трудових відносин, описано її елементи. Проаналізовано стан соціально-трудових відносин в Україні, досліжено відносини держави, роботодавців та профспілок за сучасних умов, визначено особливості трансформації соціальної сфери регіонів. Розглянуто розвиток соціально-трудових відносин на корпоративному рівні. Приділено увагу питанням розвитку соціально-економічного партнерства, формування системи соціального розвитку корпорації. Наведено рекомендації щодо системного оцінювання рівня соціального розвитку корпорацій. Розкрито сутність та основні складові інституту соціальної відповідальності корпорацій, описано світові моделі соціальної відповідальності, визначено основні тенденції формування і розвитку соціальної відповідальності корпорацій України. Досліджено дивідендну політику. Оцінено соціальну відповідальність корпорацій. Викладено методичні підходи до визначення якісного стану, а також до кількісного оцінювання соціальної відповідальності корпорацій, надано методичні рекомендації до підготовки соціального звіту.

Визначено політичну платформу сталого розвитку суспільства, окреслено особливості розвитку регіональних систем за умов глобальних протиріч. З'ясовано пріоритети сталого територіального розвитку та цільові орієнтири регіонального управління для їх успішної реалізації. Приділено увагу теоретичним та методологічним аспектам формування інвестиційних ресурсів регіонального розвитку та стратегічного управління ними. Подано інноваційні пропозиції щодо використання технології форсайту для оцінювання перспектив розвитку економічного простору регіону. Надано результати досліджень економічних трансформацій муніципальних утворень як передумов їх сталого розвитку. Розроблено пропозиції щодо розвитку малого та середнього бізнесу, а також окремих сфер економічної діяльності. Обгрунтовано стратегічні пріоритети забезпечення економічної модернізації регіонів України, можливості використання системи стратегічного обліку у формуванні моделі сталого місцевого розвитку. Охарактеризовано фіскальні та інші фінансові інструменти та механізми забезпечення сталого розвитку на місцевому, регіональному та національному рівнях. Акцентовано увагу на потребі підвищення фінансової грамотності населення й активізації фінансової діяльності громад.

Висвітлено актуальні проблеми організації освітньої діяльності дошкільних навчальних закладів нового типу. Охарактеризоване поняття та статусне значення дошкільного навчального закладу нового типу. Обгрунтовано сутність поняття "освітня діяльність дошкільного навчального закладу нового типу". Виокремлено основні її компоненти (організація життєдіяльності дошкільника, навчання, виховання та розвиток дитини). На основі ретроспективного аналізу законодавчих документів, архівних матеріалів й дисертацій та їх узагальнення виокремлено чотири етапи створення дошкільних навчальних закладів нового типу в Україні в досліджуваний період кінця XX - початок XXI ст. Визначено та перевірено організаційно-педагогічні умови освітньої діяльності дошкільних навчальних закладів нового типу, а саме: забезпечення варіативності цілей та форм організації освітньої діяльності, організація життєдіяльності дошкільників у розвивальному просторі, створення проекту імідж-просування зазначених закладів. У межах впровадження прогресивного педагогічного досвіду створено й апробовано програму організації життєдіяльності дітей дошкільного віку "Мій простір". Теоретичні положення та висновки дослідження використано в навчальному процесі закладів вищої освіти у практико-орієнтованій сфері як науковий контент для розробки змісту навчальних курсів у науково-дослідній сфері спеціальності 012 "Дошкільна освіта".

Висвітлено теоретико-методичні засади професійної підготовки педагогів дошкільної освіти в умовах європейського вибору і презентовано оригінальні дослідження з питань оновлення дошкільної освіти, новітні технології розвитку дітей дошкільного віку. Розглянуто теоретико-методичне забезпечення професійної підготовки педагогів дошкільної освіти. Доведено оновлення дошкільної освіти у вимірах сьогодення:теоретико-методичні аспекти.

Досліджено суть поняття та визначення корупції, основні мотиви її виникнення, види та наслідки для економіки України. Вивчено вітчизняні правові реалії та інституції боротьби з корупцією. Зазначено, що в Україні сформовано певну антикорупційну інфраструктуру, яку представлено: Національним антикорупційним бюро України, національним агентством із запобігання корупції, Вищим антикорупційним судом, Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою тощо. Досліджено зміни світового індексу сприйняття корупції в Україні та фактори, які вплинули на нього, здійснено аналітичне дослідження виявлених порушень у даному напрямку, кількість впроваджень та втрат для державного бюджету, сформульовано основні напрями боротьби з корупцією та проведення антикорупційної політики уряду. Обгрунтовано, що заходи з боротьби з корупцією мають грунтуватися на специфічному розумінні факторів, що посилюють корупцію.