Досліджено особливості розвитку румунської етнічної громади в Одеській області. Охарактеризовано основні етапи розвитку українсько-румунських відносин в етнонаціональній сфері. Розглянуто становлення і діяльність Одеської обласної національно-культурної румунської Асоціації "Бессарабія". Пояснено виникнення великої кількості румунських громадсько-політичних об'єднань на території регіону в пострадянський період. Здійснено контент-аналіз підготовки третього етапу моніторингу забезпечення прав етнічних румунів на Одещині та вивчено зміни, які відбулися в зазначений період життя румунської та молдовської громад Південної Бессарабії в суспільно-політичній, мовній та релігійній сферах. Встановлено необхідність завершення третього етапу моніторингу задоволення прав української меншини в Румунії та румунської - в Україні з метою оприлюднення його висновків міжнародному співтовариству та покращання іміджу України.

Проаналізовано кількісні показники розповсюдження релігійних організацій, що діють в Одеській області на сучасному етапі. Для мешканців Одеської області характерно переважання християнських конфесій, до яких належить переважна більшість існуючих та діючих в регіоні релігійних організацій та парафій. Найбільшу кількість релігійних організацій усіх наявних в області напрямків зафіксовано на Півночі Одеської області (православ'я, протестантизм, іудаїзм, іслам, католицизм, кришнаїзм та буддизм). Найменша концентрація релігійних організацій спостерігається в центральних районах області. Мультиетнічний склад населення Одещини, особливо її південних регіонів, є одним з факторів, що сприяє поширенню на території області різноманітних релігійних течій та організацій, від сталих і традиційних до новітніх і навіть екзотичних.

Представлено дані про нові знахідки Bambusina borreri (= B. brebissonii Kutz. ex Kutz.) в Україні та поширення виду на її території. Вид належить до роду Bambusina Kutz., родини Desmidiaceae, порядку Desmidiales, класу Zygnematophyceae, відділу Charophyta. Діагностичними ознаками водоростей цього роду є циліндрична або бочкоподібна форма їх клітин, зібраних в слабкоскручені неослизнені нитки. Це вид-коспомоліт з диз'юнктивним ареалом. Його поширення лімітується такими чинниками, як pH і трофність водойм, трапляється зрідка, включений до третього видання "Червоної книги України", вперше відзначений у Чорноліському ландшафтному заказнику загальнодержавного значення (Кіровоградська обл., Україна) у болоті "Чорний ліс". Підтверджено його зростання в регіональному ландшафтному парку "Мальованка" (Хмельницька обл., Україна) в оз. Русалчине, а також вперше виявлено ще у трьох озерах парку. Встановлені місцезростання є типовими для B. borreri оліготрофними водоймами з низьким значенням pH. Складено перелік місцезнаходжень та картосхему поширення B. borreri в Україні. Загалом для цього виду зареєстровано 22 місцезнаходження, серед яких 5 є втраченими. Більшість локалітетів розташована в межах Прип'ятсько-Деснянської альгофлористичної підпровінції, лише по два - в межах Середньодніпровської та Карпатсько-Дунайської альгофлористичних підпровінцій, що пов'язано з екологічними особливостями виду. Важливо відзначити, що 10 зі 17 відомих місцезнаходжень B. borreri розташовані в межах об'єктів природно-заповідного фонду, що є важливим аспектом його охорони та збереження на території України.

Оцінено інформаційні ресурси Комунальної установи "Ізмаїльський архів", що відносяться до дорадянського періоду 1812 - 1940 рр. Ізмаїльський архів, як офіційна установа зі збереження документальної інформації, розпочав свою діяльність у 1940 р. В історії установи було чимало трансформацій: від Акерманського обласного державного архіву Управління Народного комісаріату Внутрішніх справ до Філії державного архіву Одеської області в місті Ізмаїл. У своєму теперішньому статусі архів існує та успішно здійснює науково-популяризаторську та пошукову діяльність з 1997 р. Сьогодні КУ "Ізмаїльський архів" - унікальне зібрання пам'яті попередніх поколінь, історії придунайського регіону. У фондах архіву (які є частиною Національного архівного фонду України) зберігаються 280 641 справа. Умовно архівні фонди КУ "Ізмаїльський архів" розділені на два періоди: дорадянський і радянський. До дорадянського періоду відносяться 995 фондів, в яких налічується 111 096 справ періоду 1812 - 1940 років. Проаналізовано лише частину фондів з так званого дорадянського періоду, а саме: матеріали, що відносяться до періоду існування Російської імперії (з 1812 до 1917 рр.). У структурі КУ "Ізмаїльський архів" періоду до 1917 року можна виділити 6 великих підгруп. Це фонди адміністративних установ; установ міського, станового і земського самоврядування; поліцейські, жандармські і судові установи; військові установи; митні та карантинні установи; навчальні установи. Значна частина документів, які зберігаються в КУ "Ізмаїльський архів" є унікальними за своїм характером і важливістю. Це справжні документи, підписані Новоросійським і Бессарабським генерал-губернатором М. Воронцовим; засновником Ізмаїла і градоначальником С. Тучковим; головним попечителем задунайських переселенців Півдня Росії І. Інзовим. Крім історичних та статистичних відомостей, матеріали фондів архіву багаті джерелами для вивчення сфрагістики, метрології, дипломатики, палеографії та т.д. Сучасні методи вивчення, збереження та обробки архівних матеріалів дозволяють нам не лише точніше і краще уявити історію нашого регіону, а й засвоїти уроки історії щодо змісту соціальних функцій науки в суспільстві.

Наведено результати аналізу різноманіття рідкісних водоростей України. Обговорено підстави для включення до четвертого видання Червоної книги України видів: Aegagropila linnaei Kutz. (Cladophorales, Chlorophyta), Paludicola keratophyta (Bory) M. L. Vis et Necchi (Batrachospermales, Rhodophyta) та Lychnothamnus barbatus (Meyen) Leonhardi (Charales, Charophyta). Надано їхні описи, номенклатурну історію, екологічні особливості та типологічну приуроченість. Узагальнено інформацію про поширення в Україні та світі згаданих видів, запропонованих до захисту на державному рівні. Публікацію проілюстровано оригінальними світлинами та рисунками. Відомості доповнено картосхемами з зазначеними локалітетами зростання.