Індекс рубрикатора НБУВ: Х803.22-30 + Х2(0)4

Рубрики:

Свобода совісті /віросповідання/ <Державне /конституційне/ право>

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено наукове завдання вдосконалення механізму державного управління з метою підвищення рівня дієвості органів державної влади, що полягає в науково-теоретичному обгрунтуванні інтерполяційного підходу та засад його втілення до стратегічного планування в державному управлінні як аналітичного процесу шляхом використання впливів непередбачуваних ситуацій майбутнього в діяльності органів державної влади під час вироблення управлінських рішень. Розглянуто роль і місце, передумови виникнення та поняття стратегічного планування в державному управлінні, його зміст і процесуальну структуру. Висвітлено формальні та нормативні обмеження, досвід запровадження в країнах світу та Україні. Проаналізовано аналітичні інструменти й особливості реалізації процесу. Обгрунтовано засади використання інтерполяційного підходу до стратегічного планування як аналітичного процесу та розроблено матрицю аналізу впливів для його практичного застосування в державному управлінні.

Розглянуто теоретико-методологічні засади взаємодії політики й управління в публічній сфері України. Розкрито поняття та сутність влади та владних відносин, а також суть, структуру та типи політичних процесів. Показано механізми прийняття політико-управлінських рішень та їх впливи на становлення політики демократичного врядування в Україні. Визначено політико-адміністративні реформи як фактор реалізації нової управлінської парадигми. Показано вплив політичних партій на розвиток політико-управлінських процесів. Увагу приділено співпраці органів державної влади з неурядовими організаціями як важливому напряму взаємодії політики й управління. Розглянуто ціннісні й особистісні засади політики та державного управління.

Вивчено особливості макроекономічної ситуації в Україні протягом 2011 р. Визначено специфіку формування післякризової моделі економічного розвитку країни. Оцінено ризики та перспективи подальшої економічної динаміки та сформульовано основні завдання у сфері реалізації економічних реформ. Проаналізовано тенденції світової економіки та їх вплив на економічну динаміку в Україні. Охарактеризовано чинники зростання вітчизняної економіки в 2011 р. Увагу приділено проблемам фіскальної політики за умов бюджетної реформи, питанням структурної трансформації економіки, визначенню пріоритетних напрямів державної інвестиційної політики.

Проаналізовано міжнародний досвід застосування практики національного проектування. Вивчено перші підсумки функціонування системи національних проектів в Україні. На основі зроблених оцінок головних проблем національного проектування в Україні сформульовано рекомендації щодо управлінської модернізації цієї системи. Уперше запропоновано низку національних проектів, побудованих на нових методологічних засадах.

Досліджено трансформаційні зміни в економіці України з погляду інституційних перетворень у національному господарстві після кризи. Розставлено науково-прикладні акценти на таких категоріях, як посткризова інформаційна асиметрія економіки, вади ринку та держави у розвитку бізнес-середовища, стан конкуренції національних товарних ринків. Розглянуто особливості посткризового податкового регулювання як основи запровадження економічних реформ у перші посткризові роки. Узагальнення перерахованих явищ та особливостей економічних реформ в Україні дозволяє встановити визначальні механізми покращання бізнес-клімату у процесі економічних реформ сьогодення.

Розглянуто передумови здійснення економічних реформ у післякризовий період, зокрема зосереджено увагу на особливостях і вадах інституційного середовища національної економіки, що виявилися під час реалізації реформ в Україні. Сформульовано інституційні загрози та ризики для економічних перетворень на сучасному етапі розвитку. Запропоновано перспективні напрями запобігання їх загостренню, а також створення передумов для прискорення реформування національного господарства за нових конкурентних умов після кризи.

Розглянуто бачення проектного управління у державному управлінні. Проаналізовано сучасний стан запровадження національних проектів у вітчизняній практиці. Виокремлено проблеми реалізації національного проектування і шляхи їх вирішення через удосконалення механізму управління національними проектами в Україні.

Розглянуто актуальний стан внутрішньої та зовнішньої політики Російської Федерації. Проаналізовано ресурси, що можуть бути використані для збереження нинішнього керівництва РФ при владі, основні тенденції соціально-економічного та внутрішньополітичного життя Росії, її зовнішньополітичні інтереси та засоби досягнення геополітичних цілей. Визначено основні сценарії розвитку ситуації, пов'язаної з реалізацією курсу Кремля на відновлення імперського статусу, у тому числі — реінтеграцію пострадянського простору, конфронтацію із Заходом, розширення присутності Росії в стратегічно важливих регіонах світу.

Шляхом аналізу вигід і витрат Російської Федерації (РФ) у торгівлі визначено ключові ринки зовнішньоекономічної діяльності російських компаній та країни-партнери. Встановлено, що Росія має основні вигоди і збитки від 10 - 12 країн-партнерів у світовій торгівлі та залежить від них через слабкість внутрішнього ринку. Зв'язки з п'ятьма основними є незмінними, вони становлять понад 50 % від впливу світового ринку на Росію. Сукупні вигоди забезпечують Нідерланди, Туреччина, Польща, Корея та Білорусь. Також вплив на Росію має торгівля послугами з державами-офшорами. Це Ірландія та Кіпр. Зазначається, що помітні втрати у торговому балансі Росія отримує лише від торгівлі послугами з Туреччиною та Україною у сфері туризму і транзиту природного газу. Визначено, що РФ залишається залежною від сировинних ринків світу та обмеженого кола партнерів. Внутрішня політика з подолання сировинної залежності не проводилась (або зазнала невдачі) після розпаду СРСР. Триває інерційний сценарій розвитку "радянської" економіки. До провідних належать ринки мінеральної сировини (нафти й газу) та металів, що разом становить 76 % російського експорту. Невигідною для російських компаній є торгівля на ринках туристичних, ділових і транспортних (транзитних) послуг. За результатами дослідження виокремлено п'ять стратегічних пріоритетів уряду РФ щодо забезпечення стійкості російської економіки: зміцнення позиції на ринку нафти й природного газу у Європі; створення "внутрішнього" ринку на пострадянському просторі; розвиток природних логістичних (географічних) переваг; просування будівельних послуг (енергетика і логістика); формування внутрішнього туристичного ринку. Це означає, що ключова напруженість у Росії виникає з Туреччиною та Україною, які як природні регіональні конкуренти через наявність економічних (у т. ч. географічних) чинників постають на заваді для досягнення вказаних пріоритетів.