Вивчено джерельну базу та історіографію проблеми. Увагу приділено формуванню та трансформації національної пам'яті галицьких українців у полікультурному пограниччі. На прикладі кількох поколінь українських родин Кульчицьких і Лужницьких (друга половина XIX - початок XXI ст.) представлено родинну та комунікативну культуру як вагомий чинних збереження української ідентичності та національної пам'яті.

Йдеться про концепт культурної та комунікативної пам'яті, їхню роль і значення для екзистенції шляхетського стану. За допомогою різних форм культурних практик, родинних спогадів, трансляцію наступним поколінням наративної та письмової інформації про честь, гідність, героїчне минуле роду, матеріальні свідчення належності до стану; шляхта забезпечувала умови свого когерентного існування. Це дозволило зберегти культуру і ментальність стану навіть після скасування шляхетства.

За умов війни знаковими є приклади громадянського виховання у соціокультурному просторі відомих інтелігентних, громадсько-активних родин, що жили століття тому у подібних обставинах. Зроблено спробу реконструювати просопографічні портрети представників галицької родини Бурачинських, дослідили колективні біографії роду, проаналізували їх внесок у збереження культурної пам'яті та національної ідентичності в умовах полікультурного середовища. Проаналізовано як застосували релігійне виховання, культуру та освіту галицькі родини для служіння національному ідеалу. Акцентовано на ролі первинної соціалізації, родинних традицій у вихованні громадянської позиції наприкінці XIX - поч. XX ст., що сприяло піднесенню громадянської і політичної культури українців, зародженню громадянського суспільства.

За умов війни знаковими є приклади громадянського виховання у соціокультурному просторі відомих інтелігентних, громадсько-активних родин, що жили століття тому у подібних обставинах. Зроблено спробу реконструювати просопографічні портрети представників галицької родини Бурачинських, дослідили колективні біографії роду, проаналізували їх внесок у збереження культурної пам'яті та національної ідентичності в умовах полікультурного середовища. Проаналізовано як застосували релігійне виховання, культуру та освіту галицькі родини для служіння національному ідеалу. Акцентовано на ролі первинної соціалізації, родинних традицій у вихованні громадянської позиції наприкінці XIX - поч. XX ст., що сприяло піднесенню громадянської і політичної культури українців, зародженню громадянського суспільства.

Здійснено комплексний аналіз ментальності, свідомості й етосу, які склали символічний, культурний, соціальний капітал української еліти Східної Галичини. Зазначено, що в умовах модернізаційних змін у Західній Європі відбулася композиція еліт, коли шляхетська культура поєдналася з міщанським етосом. Це забезпечило розмірений перехід до громадянського суспільства, націє- та державотворення. В умовах Центральної та Східної Європи, в тому числі Галичині, еліта зберегла свою культуру у вигляді освіченої верстви, духовенства, яке виховало світську інтелігенцію. Інтелігенти як духовна еліта взяли на себе відповідальність за етнос і кропіткою працею формували модерну націю. Застосовуючи метод колективних біографій із виховним дискурсом і просопографічний метод, простежено культурні практики низки громадсько активних шляхетських родів Галичини, які виховали духовну еліту у правничій, економічній, мистецькій, комунікативній сфері. Доведено, що, не зважаючи на офіційне скасування шляхетського стану, його культура когерентно передавалася іншим соціально спорідненим спільнотам і складала духовну еліту народу. Ігнорування шляхетського соціального, культурного, символічного капіталу, невизнання внеску шляхетського стану у процеси державотворення негативно відобразилися на моделі національної пам'яті українців. Проаналізовано внесок шляхетської страти у розбудову інфраструктури "повної культури" бездержавної нації (література, театр, публіцистика). Наголошено на тому, що повернення шляхти у національну історіографію підтвердить тисячолітній західний вектор розвитку України в соціокультурному європейському культурному ландшафті.

У культурному просторі Львова першої пол. ХХ ст. відомим був катехит О. Леонід Лужницький. Належність до духовного стану, шляхетне походження, високі студії, культурні зацікавлення, добірне товариство колег-однодумців утворило специфічну когорту української шляхетної греко-католицької еліти. Свої знання, культуру, досвід Лужницькі передали наступним поколінням. У різких соціальних змінах зуміли зберегти засади доброго виховання, толерантності, розуміння власних дітей, що допомогло зберегти родинний генофонд сповненим людської гідності, впевненості, високої культури. Яскравим прикладом цього є постать Григора Лужницького, який обрав світський шлях, досліджував історію Греко-католицької церкви, мав неабиякий літературний талант, присвятив життя театру та науковій діяльності.

Розглянуто актуальні питання формування, оптимізації та оцінювання потенціалу бізнесу, управління ним в умовах економічної нестабільності, методичні та практичні аспекти розвитку підприємством. Визначено графоаналітичну модель потенціалу та показано її використання при оцінці вартості бізнесу. Дано характеристику потенціалу бізнесу. Визначено формування аотенціалу бізнесу. Розглянуто теоретичні основи оцінювання потенціалу бізнесу. Надано методичні підходи до оцінювання потенціалу бізнесу. Розглянуто питання стратегічного потенціалу бізнесу. Увагу приділено питанням організаційного потенціалу підприємства. Зазначено завдання формування виробничого та інноваційного потенціалу підприємства. Дано оцінку вартості основних засобів. Розглянуто логістичний потенціал бізнесу.