В обзоре обобщены теоретические и практические предпосылки для оптимизации органосохраняющего лечения больных раком молочной железы (РМЖ). Неоадъювантная химиотерапия повышает возможности органосохраняющего лечения, однако остается нерешенным ряд вопросов, касающихся преодоления резистентности опухоли к цитостатикам, повышения устойчивости организма к метастазированию. Проанализированы современные направления исследований по разработке методов гормоно- и биотерапии РМЖ, в частности, с использованием веществ, подавляющих ангиогенез, а также цитокинов с плейотропным эффектом.

Острая перемежающая порфирия - наследственное заболевание, в основе которого лежит нарушение биосинтеза гема, характеризующееся острыми приступами абдоминальных болей и развитием нейропатии. Обычно манифестирует у молодых женщин. Провоцирующими факторами является беременность, прием алкоголя, "порфирогенных" препаратов. Выраженный приступ острой перемежающей порфирии требует ургентной госпитализации в реанимационное отделение, своевременная диагностика и адекватное лечение определяют прогноз. Объем терапии должен быть минимальным при обязательном исключении "порфирогенных" препаратов. У 20-летней пациентки первый эпизод острой перемежающей порфирии закончился летальным исходом.

Вивчено безпосередні та віддалені результати, а також якість життя хворих в залежності від обсягу місцево-регіонарної терапії. З'ясовано, що використання органозберігаючих методик лікування приводить до суттєвого покращання безпосередніх результатів і меншої психотравмуючої дії без погіршення локального контролю, збереженні досить високого рівня виживаємості. Розроблено показання щодо відбору хворих для органозберігаючих операцій та ад'ювантної променевої терапії з урахуванням провідних прогностичних факторів (стан менструальної функції, співвідношення "розмір пухлини / розмір молочної залози", локалізація, гістологічна структура, стан пахвових лімфатичних вузлів). Наведено дані про можливість скорочення обсягу лімфаденектомії при І стадії процесу, а також безпечність відмови від пахвової дисекції у хворих в стійкій менопаузі при клінічно інтактних лімфатичних вузлах.