Досліджено взаємозв'язок інституту президентства як суб'єкта концептуальної влади та демократичної політичної системи як її об'єкта. Показано, що реальна модель політичної системи містить олігархічний та антиолігархічний компоненти, кожний з яких може стати переважним. Зазначено, що концептуальне регулювання політичної системи, збереження її демократичної визначеності є найважливішою задачею президентської влади. Доведено, що використання теоретичних моделей Д.Істона, Є.Сєдова, теорії потреб А.Маслоу та теорії соціальної мобільності П.Сорокіна дозволили виявити статичний та динамічний параметри політичної системи, оптимізація яких дає можливість підтримувати еволюційний характер політичного розвитку. Показано, що політична система України носить переважно олігархічний характер, а її параметри, зокрема статичний, далекі від оптимальних значень. Встановлено, що збереження демократичного типу політичної системи країни вимагає підтримки антиолігархічного компонента, що має забезпечити реалізація політичної реформи, запропонована Президентом України.

Наведено дослідження політичної реальності. Проведено якісні методи дослідження у політології. Розкрито особливості видів політологічного спостереження. Визначено типи квазіекспериментальних та експериментальних планів. Розглянуто заочні методи групових експертних оцінювань. Увагу приділено кількісним методам досліджень у політичній науці. Розкрито основні поняття та терміни теорії графів. Подано структурний та процедурний підходи до демократичного транзиту. Викладено способи наочного подання кількісної інформації в політичних дослідженнях.